Рішення № 113327950, 07.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року Справа№200/16300/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бєломєстнова О.Ю., при секретарі: Кадук О.С.

за участю сторін:

представника відповідача - Тичиніна Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури в частині не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при його звільненні;

- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільнені у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 8828,12 грн.;

- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за кожен день затримки розрахунку, починаючи 22.10.2021 року по день ухвалення судового рішення.

В обгрунтування заявлених вимог позивач навів, що він працював в органах прокуратури з 1998 року. Наказом керівника Донецької обласної прокуратури №2589-к від 21.10.2021 його було звільнено з посади прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області з 22.10.2021 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Водночас, відповідачем на момент звільнення не здійснено повний розрахунок за час існування трудових відносин, а саме не виплачена вихідна допомога у сумі 8828,12 грн. (у розмірі середньої заробітної плати). Вказане зобов`язує відповідача виплатити працівнику додатково середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення (ст.117 КЗпП України). Зазначає, що незалежно від вказівки у наказі про звільнення на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України прокурор, у разі звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру, вважається звільненим за вказаною нормою Кодексу з відповідними правовими наслідками для роботодавця.

Наведене стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення звернених до нього вимог. Так, юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором місцевої прокуратури. У даному випадку позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених нормами спеціального закону - Закону України Про прокуратуру, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, зокрема у випадку звільнення у разі неуспішного проходження прокурором атестації. Як наслідок, ОСОБА_1 не набув права на отримання вихідної допомоги при звільненні, у зв`язку з чим позивачеві вона не нараховувалась та не сплачувалась. Оскільки позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні є похідною відносно позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги, Донецька обласна прокуратура також заперечує проти вказаної позовної вимоги.

Позивач надав відповідь на відзив, яка за змістом є аналогічною змісту позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21 грудня 2021 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №200/16302/21.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року поновлено провадження у справі. Призначено справу на 07.09.2023 року о 14 год. 30 хв. у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1. Ухвалою суду від 07.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в день закінчення підготовчого провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_2 від 14.03.1997 року.

З 22.05.1998 позивач працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема з 15 грудня 2015 року на посаді прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Відповідач - Донецька обласна прокуратура є органом в системі прокуратури - суб`єктом владних повноважень, у якому безпосередньо проходив публічну службу ОСОБА_1 . Даний орган є належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки їх виплат.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури №2589-к від 21.10.2021 позивача було звільнено з посади прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області з 22.10.2021 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Крім того, вказаним наказом доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Згідно з даними розрахункового листка за жовтень 2021 року розрахунки щодо належних виплат ОСОБА_1 при звільненні відповідачем проведені:

- оплата згідно окладу у сумі 3962,00 грн.;

- за вислугу років у сумі 1782,90 грн.;

- компенсація відпустки у сумі 26 173,54 грн.;

- індексація цін у сумі 514,58 грн.

Вихідна допомога при звільненні позивачеві не виплачена, що підтверджується розрахунковим листком за жовтень 2021 року.

Відповідач не заперечує факт невиплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням, та зазначає, що позивач не має права на отримання вказаної допомоги у зв`язку з тим, що його було звільнено з посади з підстав неуспішного проходження атестації, а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яка надає право на отримання вихідної допомоги при звільненні. При цьому вказує, що Законом № 1697-VІІ питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів п.9 ч.1 ст. 51 цього Закону не врегульовано.

Судом встановлено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 апеляційні скарги Донецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 200/16302/21 задоволені. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 200/16302/21 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, стягнення коштів відмовлено.

Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача про виплату вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, а також про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інших платежів на підставі положень статей 116, 117 КЗпП України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного правового регулювання.

Щодо вихідної допомоги при звільненні.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, що призвели до невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з органів прокуратури, суд виходить з наступного.

Законом № 1697- VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності, тощо.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

При цьому Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівника врегульовано статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Конституційний Суд України у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі №804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).

Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд також звертає увагу, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, які пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Вказана правова позиція викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.12.2020 у справі №560/3971/19, від 27.01.2021 у справі № 380/1662/20, 29.11.2022 у справі №200/4481/21.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Донецької обласної прокуратури від 04.11.2021 року № 21-85-1130, сума середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 складає 8828,12 грн. З урахуванням цього, а також відсутності між сторонами спору щодо розрахунку середнього заробітку, позивачу повинно бути виплачено 8828,12 грн. вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням.

Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 22.10.2021 року по день ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Законом № 1697- VII правові відносини щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 116 того самого Кодексу визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При цьому відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 також повторив, що «стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні» (п.52).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З цих підстав суд не бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 802/1854/17-а.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 22.10.2021 року (день звільнення) по 07.09.2023 року (день ухвалення судового рішення).

За відсутності спеціальної норми щодо порядку визначення середнього заробітку прокурору, суд вважає за можливим застосування загальних положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 2 цієї постанови обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Дослідженням довідки відповідача від 04.11.2021 року № 21-85-1130 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 410,61 грн.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 зробив наступні правові висновки:

«58. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

60. Аналіз такого правового регулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

61. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.».

Згідно з даними розрахункового листка за жовтень 2021 року розрахунки щодо належних виплат ОСОБА_1 при звільненні відповідачем проведені:

- оплата згідно окладу у сумі 3962,00 грн.;

- за вислугу років у сумі 1782,90 грн.;

- компенсація відпустки у сумі 26173,54 грн.;

- індексація цін у сумі 514,58 грн.

Разом 32 433,02 грн.

Отже, загальний розмір сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні складав 41261,14 грн. (32433,02 грн. + 8828,12 грн.).

Відтак, розмір несвоєчасно сплаченої суми складає 21,39 % від загальної суми, що належала виплаті при звільненні.

Період затримки розрахунку: з 22.10.2021 року по 07.09.2023 року, кількість робочих днів (затримка розрахунку) складає 467 днів.

Як зазначалось вище, середньоденний заробіток позивача складає 410,61 грн.

Відтак, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід обраховувати наступним чином: 410,61 грн. х 467 днів х 21,39 % = 41 016,36 грн.

При визначенні остаточної суми, що підлягає виплаті на користь позивача, суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц. В цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«72. … Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

…

86. … оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

…

91. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

…

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).».

В цьому контексті суд звертає увагу, що причиною затримки виплат стало неправильне тлумачення відповідачем норм щодо проведення виплати вихідної допомоги при звільненні. Отже, невиплата відповідачем зазначеної компенсації позивачеві не була обумовлена проявом грубого свавілля.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що обов`язок сплатити відшкодування за час затримки слід визначати з урахуванням строків розгляду спору органом, який виносить рішення по його суті. До моменту вирішення спору судом власник або уповноважений орган може не сплачувати суму середнього заробітку, але у разі вирішення спору на користь працівника середній заробіток буде нараховуватися за весь час до моменту фактичного розрахунку, включаючи час розгляду спору.

Розгляд даної справи тривалий час був пов`язаний із зупиненням провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 200/16302/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, стягнення коштів. У задоволенні позовних вимог у вказаній справі було відмовлено.

З урахуванням цього розмір середнього заробітку за час затримки у виплаті коштів при звільненні збільшився з незалежних від відповідача підстав.

Суд також враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, №761/9584/15-ц з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення, виконуючи обов`язок, визначений ч. 5 ст. 242 КАС України, - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд прийшов до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи буде розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належної при звільненні вихідної допомоги позивача у сумі 8828,12 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати позивача).

Аналогічний правовий висновок суду по справі № 200/8760/21 був підтриманий судом вищестоящої інстанції.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу при звільненні в сумі 8828 (вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 12 коп.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 22.10.2021 року по 07.09.2023 року в сумі 8828 (вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 12 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 8 вересня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.