Рішення № 113326255, 07.09.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24609/23

Провадження № 2/761/8549/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва:

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

та представника відповідача: Цуканової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача), в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 133491,30 грн, спричинену внаслідок професійної помилки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 травня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та позивачем укладено договір поруки, згідно з умовами якого позивач зобов`язався нести солідарно з позичальником ОСОБА_2 відповідальність у разі неналежного виконання останнім умов кредитного зобов`язання за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165, що був укладений 11 травня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 . За умовами кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 32 939,00 дол. США на придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 240 місяців зі сплатою 10 % річних та щомісячної оплати 0,35 % від залишкової суми кредиту за управління ним. 08 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої збільшено суму мінімального необхідного платежу у розмірі 472,13 дол. США та зменшено кінцевий термін повернення кредиту до 20 лютого 2019 року.

У червні 2019 року в системі електронних торгів «ProZorro» розміщено оголошення про торги за лотом № GL3N09868, де об`єктом вказано право вимоги за вищевказаним кредитним договором з початкової ціною 635 672,86 грн. Він взяв участь в цих електронних торгах, сплативши гарантійних внесок, а 03 вересня 2019 року на електронному аукціоні з продажу майна, позивача було визнано переможцем з кінцевою ціною продажу лота - 133 491,30 грн. Вказана сума була ним 05 вересня 2019 року перерахована ВАТ КБ «Надра». Оскільки Банк не визначав дату укладення договору купівлі-продажу права вимоги придбаного активу, 23 вересня 2019 року він звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» з проханням визначити час та дату підписання зазначеного договору, проте відповіді так і не отримав. В подальшому у системі електронних торгів «ProZorro» з`явилась інформація, що електронні торги за лотом № GL3N09868 не відбулись, а 09 жовтня 2019 року його повідомлено, що за одностороннім рішенням ФГВФО сплачені ним кошти зараховано в рахунок погашення кредитної заборгованості як кошти, сплачені поручителем.

Не погоджуючись з діями фонду позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 12 травня 2006 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840К 165 - припиненою з 08 липня 2008 року. Стягнуто солідарно з ФГВФО та ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 133 491,30 грн, зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840 К 165, що оформлено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29, якою ОСОБА_1 повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840К 165. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ФГВФО задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2021 року в частині стягнення з ФГВФО на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 133 491,30 грн, зарахованих в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні цих вимог. Також вказане рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Надра» 2 103,31 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою ВС від 26.10.2022 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року (в оскаржуваній частині) залишено без змін.

У справі №490/10272/19 вимог про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок професійної помилки уповноваженої особи Фонду на підставі абзацу 6 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заявлено не було.

Внаслідок затвердження ліквідаційного балансу ПАТ «КБ «Надра» та звіту про виконання ліквідаційної процедури, позивач позбавлений можливості задоволення своїх вимог в процедурі ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

На думку позивача, саме професійна помилка уповноваженої особи Фонду, яка не врахувала, що договір поруки від 12.05.2006 р. припинив свою дію з 08.07.2008 р., стала наслідком спричинення збитків в розмірі 133491,30 грн, оскільки кошти, сплачені за лот № GL3N09868 були протиправно зараховані в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, звертають увагу, що позивач не міг бути учасником електронних торгів, предметом продажу якого було право вимоги, оскільки він був поручителем за кредитним договором. На момент проведення аукціону порука не була припинена, а позивач був поручителем за основним зобов`язанням боржника. Факт припинення поруки було встановлено лише у 2021 році. Дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів щодо зарахування коштів поручителя в рахунок погашення заборгованості у встановленому порядку не визнано протиправними. Вважає, що позивачем не доведено протиправної поведінки фонду.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позову.

Ухвалою суду від 13.07.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Суд, вислухавши пояснення присутнього представника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 11 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра» укладено кредитний договір № 08/05/2006 840 К 165, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 32 939,00 дол. США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 240 місяців, із сплатою 10 % річних та щомісячної оплати 0,35 % від залишкової суми кредиту за управління ним.

12 травня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно умов якого, поручитель ОСОБА_1 зобов`язався нести солідарно з позичальником ОСОБА_2 відповідальність у разі неналежного виконання останнім умов кредитного зобов`язання.

08 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за умовами якої збільшено суму мінімально необхідного платежу та встановлено її у розмірі 472,13 доларів США, а також зменшено кінцевий термін повернення кредиту до 20 лютого 2019 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у цьому Банку.

У червні 2019 року у системі електронних торгів «ProZorro» розміщено Публічний паспорт активу ПАТ «КБ «Надра», а саме: аукціон № UA-EA-2019-08-07-000102-b, лот № GL3N09868 - право вимоги за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165 від 11 травня 2006 року із забезпеченням, з початковою ціною 635 672,86 грн.

03 вересня 2019 року в електронному аукціоні (електронних торгах) № UA-EA-2019-08-07-000102-b з продажу активів (майна), що обліковується на балансі ПА «КБ «Надра» (лот № GL3N09868), позивача визнано переможцем з кінцевою ціною продажу лота 133 491,30 грн, що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-08-07-000102-b, який підписаний позивачем та повноважними представниками ПАТ «КБ «Надра» та ТБ «Українська Енергетична Біржа».

Згідно з заявою на переказ готівки від 05 вересня 2019 року № 49 та квитанцією від 05 вересня 2019 року № 49 позивач перерахував на користь ПАТ «КБ «Надра» вартість лоту № GL3N09868 в сумі 133 491,30 грн.

Оскільки, Банк не визначав дату укладення договору купівлі-продажу права вимоги придбаного активу, 23 вересня 2019 року позивач звернувся до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» з проханням визначити час та дату підписання зазначеного договору, проте такий договір не було укладено.

03 жовтня 2019 року Комісією з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються (далі - Комісія), яка є постійно діючим колегіальним органом при ФГВФО, були розглянуті лист уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та скарга ОСОБА_1 стосовно електронних торгів, проведених 03 вересня 2019 року за лотом № GL3N09868, у яких уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» повідомила, що переможець електронних торгів є фінансовим поручителем за кредитним договором, права вимоги за яким виставлено на продаж, і просила скасувати результати електронних торгів з продажу лоту № GL3N09868 та перерахувати гарантійний внесок переможця електронних торгів на накопичувальний рахунок банку, а ОСОБА_1 просив визнати електронні торги з продажу лоту № GL3N09868 такими, що відбулися, та зобов`язати ПАТ «КБ «Надра» укласти договір купівлі-продажу, у разі відмови - повернути сплачені ним кошти за лот і гарантійний внесок.

За результатами розгляду даного питання Комісія вирішила, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні та наявні підстави для задоволення прохання ПАТ «КБ «Надра» на скасування результатів електронних торгів, проведених 03 вересня 2019 року з продажу лоту № GL3N09868, рекомендовано ПАТ «КБ «Надра» вжити заходів до використання сплачених переможцем електронних торгів коштів за лот з метою погашення заборгованості за кредитним договором, права вимоги за яким виставлено на продаж у складі лоту № GL3N09868 (від 03 жовтня 2019 року протокол № 253/19К).

08 жовтня 2019 року позивач подав до Комісії повторну скаргу стосовно електронних торгів, проведених 03 вересня 2019 року за лотом № GL3N09868, у якій знову просив визнати ці торги такими, що відбулися, та зобов`язати ПАТ «КБ «Надра» укласти договір купівлі-продажу, посилаючись на припинення ще у 2008 році поруки за укладеним між ним та Банком договором поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв`язку із внесенням змін до основного (кредитного) договору, які збільшили обсяг його відповідальності, що не були погоджені із ним як з поручителем.

10 жовтня 2019 року відбулось засідання Комісії, рішення якого оформлені протоколом № 256/19К. Пунктом 10 порядку денного засідання Комісія прийняла рішення, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Листами від 23 жовтня 2019 року за № 289-036-18183/19 та № 289-036-18181/19 ФГВФО повідомило позивача про відмову в задоволенні скарг від 02 та 08 жовтня 2019 року та зазначив, що виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 10 жовтня 2019 року № 2615 «Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ «КБ «Надра», яким скасовано результати електронних торгів лоту № GL3N09868 та доручено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра»: 1) забезпечити використання сплачених переможцем електронних торгів ОСОБА_1 коштів за лот з метою погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким виставлено на продаж за лотом № GL3N09868; 2) забезпечити перерахування оператором електронного майданчика сплаченого ОСОБА_1 гарантійного внеску для участі у електронних торгах з продажу лоту № GL3N09868 на накопичувальний рахунок банку.

Заявою уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29 позивача повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів у розмірі 133 491,30 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840 К 165.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та встановлені під час розгляду справи №490/10272/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", Товарної біржи "Українська енергетична біржа" про визнання договору поруки припиненим, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 12 травня 2006 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840К 165 - припиненою з 08 липня 2008 року. Стягнуто солідарно з ФГВФО та ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 133 491,30 грн, зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року № 08/05/2006 840 К 165, що оформлено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 жовтня 2019 року за № 03-12/29, якою ОСОБА_1 повідомлено про зарахування сплачених за лот № GL3N09868 коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/05/2006 840К 165. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ФГВФО задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2021 року в частині стягнення з ФГВФО на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 133 491,30 грн, зарахованих в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні цих вимог. Також вказане рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Надра» 2 103,31 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою ВС від 26.10.2022 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року (в оскаржуваній частині) залишено без змін.

23.06.2021 р. позивач отримав виконавчий лист №490/10272/19 про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» заборгованості в розмірі 133491,30 грн.

За повідомленням Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.07.2021 р. виконавчий лист №490/10272/19 від 23.06.2021 р. повернуто без прийняття до виконання на підставі ст. 4 ч.4 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 133491,30 грн, спричиненої внаслідок професійної помилки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Згідно ст. 16 ч. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Приписами ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що чинним законодавством передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб несе відповідальність, у вигляді відшкодування заподіяної шкоди, за протиправні рішення, дії чи бездіяльність уповноваженої особи Фонду.

Між тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами неправомірність поведінки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (жодним судовим рішенням професійної помилки не встановлено), наявність шкоди (з огляду на наявність судового рішення у справі №490/10272/19 про стягнення на користь ОСОБА_1 з ПАТ «КБ «Надра» заборгованості в розмірі 133491,30 грн).

Недоведеність вказаних обставин у розумінні статей 1173, 1174 ЦК України без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судом також враховано, що обставини припинення поруки були встановлені під час розгляду справи №490/10272/19 (рішення у справі набрало законної сили 11.11.2021 р.) та не могли бути відомі відповідачу під час проведення аукціону та зарахування коштів позивача, сплачених за лот в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у 2019 році.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачами не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вони посилаються, підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 1173,174 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, адреса м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17.

Повне рішення виготовлено 08.09.2023

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов