Рішення № 11332625, 26.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 серпня 2010 р.           Справа 5/119-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" ( юр. адреса 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 39, фактична адреса: вул. Леніна, 1-а, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область)

до:Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м. Вінниця, пров. Щорса, 24, 21012)

про стягнення 63922,52 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : ТОВ "Газовик" - Ярошович М.Й., директор;

          відповідача : ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - Ляхович О.С., довіреність № 04/10-Д від 10.01.10 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької областіподано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 63922,52 грн. - плату за послуги з транспортування природного газу.

Ухвалою суду від 09.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 26.08.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, представник відповідача з позовними вимогами не погодився.

В позовній заяві позивач посилається на такі обставини.

Відповідач в період листопада 2009 року та квітень, травень 2010 року, відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року N 89, та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2005 року N 859 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2005 р. за N 1246/11526, та відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року N 12 Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 р. за N 29/17324, отримував послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від Позивача.

В грудні 2009 року та січні, лютому та березні мережами Відповідача користувалась Вінницька філія Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної Компанії «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд, 1, м. Київ, 04116, р/р № 260056021146 в облдирекції УСБ, МФО 302010, код ЄДРПОУ 34821777), тому за цей період вимог про за транспортування відповідачу не заявлялось.

В зв'язку з тим, що відповідач систематично не сплачував отримані ним послуги з транспортування газу позивач для захисту своїх прав звертався до суду , який задовольняв вимоги позивача по сплаті послуг, та зобов'язував ВАТ «Вінницягаз» їх сплачувати, про що є рішення Господарського суду Вінницької області, Житомирського апеляційного господарського суду, та Вищого господарського суду України.

Відповідно до статті 174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно п. 3.8. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року N 89, та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2005 року N 859 Зареєстрованого Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2005 р. за N 1246/11526 та відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року N 12 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 р. за № 29/17324:

3.8. Ліцензіат одержує плату за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від замовників цих послуг за встановленим НКРЕ тарифом.

Тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами розраховується ліцензіатом на наступний (плановий) період та затверджується НКРЕ.

Тариф установлюється таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обгрунтованих витрат та отримання прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності.

Відповідно до абзацу 2 ч.І ст.632 ЦК України, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07 серпня 2009 року N 987, було затверджено тариф на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, та встановлено його в розмірі 113,20 грн за 1000 м. куб.(без урахування ПДВ).

Таким чином тариф на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, з урахуванням ПДВ становить 135,84 грн. за 1000 м. куб.

Розрахунок 113,20+ 113,20 х 20 / 100 = 135,84 грн.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28 квітня 2010 року N 478 було затверджено тариф на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, та встановлено його в розмірі 135,90,20 грн за 1000 м. куб.(без урахування ПДВ), який набрав чинності з 01 травня 2010 року(п.6 постанови).

Таким чином тариф на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, з урахуванням ПДВ становить 163,08 грн. за 1000 м. куб.

Розрахунок 135,90 + 135,90 х 20 / 100 = 163,08 грн.

Надання послуг транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами підтверджується наступними Актами прийому передачі протранспортованого газу відповідно до яких, з урахуванням тарифу на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, відповідач повинен сплатити: 63 922,52 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був сплатити зазначені послуги в семиденний термін, але відповідач не розрахувався за транспортування природного газу.

Згідно статті 193. Господарського кодексу: Загальні умови виконання господарських зобов'язань

Суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим. Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України: Загальні умови виконання зобов'язання. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути плату за за послуги з транспортування природного газу, що складає 63 922,52 грн.

Відповідач заперечує проти висунутих вимог з наступних підстав.

Позивач зазначає, що в період листопада 2009 року та квітня, травня 2010 року Відповідач отримував послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від Позивач та не оплатив їх. Але, відповідно до п. 3.8. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005р. № 89, та Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 21.10.2005 р. № 1246/11526 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 р. № 12 - Ліцензіат одержує плату за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від замовників цих послуг за встановленим НКРЕ тарифом.

Так, Позивачем, всупереч вимогам статті 33 ГПК України, не надано суду жодного доказу того, що ВАТ «Вінницягаз» замовляло у ТОВ «Газовик» послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами в період листопада 2009 року та квітня, травня 2010 року.

Крім того, Позивач стверджує, що факт надання послуг за вищевказаний період підтверджується актами прийому-передачі природного газу. З цього приводу необхідно зазначити наступне: відповідно до статті 34 ГПК України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, Порядок доступу до газотранспортної системи, затверджений Наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2006р. № 79 визначає форму акту прийому -передачі природного газу. Надані Позивачем докази не відповідають встановленій формі, а отже на підставі ст. 34 ГПК України не можуть підтверджувати факт надання послуг Відповідачу. Звірка розрахунків здійснюється на підставі актів виконаних робіт з транспортування газу, а отже, саме вони є належними і допустимими доказами надання послуг з транспортування газу.

Також, в самих актах прийому - передачі газу, на які посилається Позивач, відсутнє посилання на будь-який договір чи інший документ відповідно до якого ВАТ «Вінницягаз» замовляло б послуги з транспортування газу у ТОВ «Газовик». Вищезазначені акти свідчать лише про передачу в газові мережі області природного газу. Таким чином, в самих актах відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про надання послуг з транспортування газу, а акти складались з метою визначення обсягів лриродного газу (облік газу) на виконання пунктів 2.3.2., 5.3.2. наказу НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001р. № 79 «Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи».

При визначенні об'єктивних підстав для складення наданих Позивачем актів прийому-передачі природного газу слід враховувати положення зазначені в статті 4 ЗУ «Про нафту і газ», яка зазначає - регулювання відносин у нафтовій галузі має особливості, пов 'язані з об'єктивними умовами функціонування галузі:

- постійним і безперервним збалансування видобутку, постачання і споживання газу;

- наявністю єдиної газотранспортної системи України для газопостачання споживачів.

Відповідно до викладеного вище. Відповідач, при передачі природного газу від Позивача не міг відмовитись від прийому природного газу, враховуючи Єдину газотранспортну систему із постійним і безперервним постачанням і споживанням газу, але послуг з транспортування природного газу у Позивача він не замовляв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши докази, суд вбачає, що заяву подано обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, розрахунками, які додаються до матеріалів справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про повне задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений ст. 530 ЦК України він є боржником, що прострочив.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків за отриманий природний газ в сумі 63 922,52 грн. грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 63 922,52 грн. основного боргу на підставі ст. ст. 11, 530 ЦК України слід задоволити.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

А тому суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі позову, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні за згодою позивача, відповідача, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

          Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 527 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" , пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649 (р/р 26004500125051 Перша Київська філія ВАТ "ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 321637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" ( юр. адреса 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 39, фактична адреса: вул. Леніна, 1-а, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32736800, р/р 26001055301626 в ВФ КБ "Приватбанк" м. Вінниця МФО 302689) 63 922,52 грн. основного боргу, 639,23 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( юр. адреса 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 39, фактична адреса: вул. Леніна, 1-а, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область)

3 - відповідачу (м. Вінниця, пров. Щорса, 24, 21012)