Рішення № 11332620, 16.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2010Справа №2-7/3476-2010

За позовом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

До відповідача Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" (95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 81, к. 76)

Про стягнення 12 986,77 грн., розірвання договору оренди та виселення.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Романенко О. М., предст., дов. №4902/40/01 від 19.10.2009 р.

Від відповідача – не з’явився.

Сутьспору: Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму", в якій просить суд:

-          стягнути з Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради суму заборгованості з орендної плати з урахуванням пені у розмірі 12986,77 грн.;

-          розірвати договір оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Жуковського, 5а, загальною площею 142 кв. м., укладений 24.07.2009 р. між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та Приватним підприємством "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму";

-          зобов’язати Приватне підприємство "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" звільнити зайняті приміщення, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Жуковського, 5а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови укладеного між сторонами договору оренди від 24.07.2009 р. в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв’язку з чим заборгованість Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" перед Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради станом на 14.06.2010 р. складає 12.582,71 грн., яку, з урахуванням пені в сумі 404,06 грн., позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач зазначає, що враховуючи лист КП Сімферопольської дитячої музичної школи №2 №02/01-07/33 від 06.05.2010 р. про відмову в продовженні строку договору відповідачеві була направлена заява про припинення строку дії договору та необхідність повернення орендованого майна після спливу строку оренди. Враховуючи неповернення відповідачем майна в добровільному порядку, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради просить суд розірвати спірний договір та зобов’язати відповідача повернути орендоване майно.

Заявою №949/40/01 від 25.08.2010 р. позивач збільшив розмір своїх вимог та просить суд стягнути з Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" заборгованість з орендної плати з урахуванням пені в сумі 18569,36 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, відзив на позов не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

24.07.2009 р. між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" (Орендар) був укладений договір оренди, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Жуковського, 5а, загальною площею 142,0 кв. м., в будівлі, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення, які знаходяться на балансі комунального підприємства «Сімферопольська дитяча музична шкода №2 імені А. Караманова», вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 30.06.2009 р. та складає 388580,00 грн. без урахування ПДВ.

Орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, з урахуванням конкурсних пропозицій та складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2009 р.) – 2266,72 грн. (п. 3.1 Договору).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється на вноситься Орендарем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди – липень 2009 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2009 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради зазначає, що орендар несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендні платежі, у зв’язку з чим заборгованість Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" перед Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради станом на 26.08.2010 р. (з урахуванням збільшених позовних вимог) складає 17641,96 грн., яку він просить стягнути примусово.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості з орендної плати перед позивачем у сумі 17641,96 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору оренди від 24.07.2009 р., у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" 17641,96 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 3.5 Договору оренди сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що сума пені у розмірі 927,40 грн. обчислена позивачем правомірно, а тому вимоги Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради щодо її стягнення з відповідача також підлягають задоволенню.

У той же час, стосовно вимоги позивача про розірвання договору та повернення майна суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов’язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

У той же час, матеріали справи свідчать, що вимоги Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про розірвання договору оренди від 24.07.2009 р., нормативно не мотивовані – позивачем не зазначено правову норму, яка має бути підставою для задоволення такої вимоги.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. , які саме приписи законодавства зобов’язують відповідача укласти такий договір.

Згідно з приписами статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Однак, в позовній заяві Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради не зазначено, у зв’язку з чим має бути розірваний договір оренди від 24.07.2009 р. – чи то через істотне порушення договору відповідачем (з обов’язковим зазначенням обставин істотності такого порушення), чи то через істотну зміну обставин.

Ухвалами ГС АР Крим від 06.07.2010 р., 10.08.2010 р., 26.08.2010 р. суд, серед іншого, витребував у позивача нормативне обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди та виселення.

Однак, вказані вимоги суду були залишені прокурором та позивачами поза увагою, що суперечить приписам вищезгаданих статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

З урахуванням цього, враховуючи незазначення позивачем підстав заявленої ним вимоги про розірвання договору оренди від 24.07.2009 р., суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити через необґрунтованість.

Крім того, не підлягають задоволенню також вимоги позивача про спонукання відповідача звільнити зайняті приміщення, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Жуковського, 5а.

Так, обґрунтовуючи ці вимоги, позивач посилається на те, що відповідач завчасно був попереджений про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини, у зв’язку з чим після закінчення строку дії договору він був зобов’язаний повернути майно орендодавцеві.

Суд зазначає, що пунктом 10.1. Договору строк його дії встановлений до 23.07.2010 р.

Позивач зазначає, що листом № 02/01-07/33 від 06.05.2010 р. КП «Сімферопольська дитяча музична шкода №2 імені А. Караманова» звернулася до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з проханням не продовжувати орендні правовідносини через неналежне виконання орендарем своїх обов’язків за договором. Фонд зазначає, що заявою від 14.05.2010 р. він проінформував відповідача про припинення договору оренди.

Однак, в матеріалах справи відсутні лист КП Сімферопольської дитячої музичної школи № 02/01-07/33 від 06.05.2010 р.; заява позивача від 14.05.2010 р. про припинення договору оренди, у зв’язку з чим вказані документи були витребувані у позивача ухвалами ГС АР Крим 06.07.2010 р., 10.08.2010 р., 26.08.2010 р., проте вимоги суду виконані позивачем не були.

Таким чином, факти, покладені позивачем в основу своїх вимог про спонукання відповідача до звільнення орендованих приміщень не знайшли свого документального підтвердження, через що в позові в цій частині також має бути відмовлено.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Центр музейних технологій та етно-культурного туризму" (95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 81, к. 76, ідентифікаційний код 31981620) на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 20687358) заборгованість з орендної плати в розмірі 17641,96 грн. та пеню в сумі 927,40 грн.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 21.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.