Рішення № 113325816, 07.09.2023, Оболонський районний суд міста Києва

07.09.2023 Справа № 756/11003/21

Справа № 756/11003/20

Провадження № 2/756/441/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (далі - ТДВ «СТ «Мегаполіс») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.02.2021 о 23:10 год. у м. Києві по вул. Пріорській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Dodge Caliber CXT», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2021, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Автомобіль «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований ТДВ «СТ «Мегаполіс» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 01836/02/310 від 19.08.2020.

Позивач, відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 01836/02/310 від 19.08.2020, здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 75 812,75 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 75 812,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

19.10.2021 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Зазначив, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що на рахунок страхувальника - ОСОБА_2 , було перераховано страхове відшкодування, оскільки з долучених до позовної заяви платіжних документів вбачаються розбіжності у реквізитах рахунку отримувача, зазначених у заяві про виплату страхового відшкодування та у платіжних дорученнях, доданих до позову, що свідчить про те, що остання страхове відшкодування не отримала. Підписи страхувальника у заявах про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування відрізняються від підпису ОСОБА_2 у договорі страхування.

Крім того, огляд автомобіля «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , був здійснений за його відсутності, таким чином, він не мав можливості надати альтернативний звіт про визначення матеріального збитку, спричиненого власнику вказаного автомобіля.

Зазначив, що при виплаті страхового відшкодування страховою компанією бралась до уваги вартість відновлювального ремонту, зазначеного у ремонтній калькуляції, проте, на його думку, в калькуляцію включені ремонтні роботи, не пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 05.02.2021, оскільки, обсяг ремонтних робіт не відповідає характеру та локалізації механічних ушкоджень, зафіксованих співробітниками поліції у схемі ДТП.

Крім того, вимога позивача перевищує визначену у Звіті № 8563 від 24.02.2021 суму матеріального збитку, у якому експертом визначена вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 74 781,64 грн., натомість позивачем заявляє вимогу щодо стягнення з нього суми страхового відшкодування у розмірі 75 812,75 грн.

Представником позивача до суду надіслано відповідь на відзив, у якій зазначено, що 19.08.2020 між ТДВ «СТ «Мегаполіс» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 01836/02/310, згідно з п.2, 3 страхувальником та вигодонабувачем є ОСОБА_2 . Остання 08.02.2021 звернулась до ТДВ «СТ «Мегаполіс» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у якій було зазначено реквізити для перерахунку страхової виплати, після чого позивачем було виплачено страхове відшкодування на рахунок ОСОБА_2 . Вказав на те, що договором страхування передбачено, що для проведення огляду транспортного засобу запрошується особа, відповідальна за заподіяння збитку, проте на момент проведення огляду вина ОСОБА_1 не була встановлена, а отже ТДВ «СТ «Мегаполіс» діяло в рамках діючого законодавства та умов Договору страхування. Щодо надання відповідачем альтернативного звіту представник ТДВ «СТ «Мегаполіс» зазначає, що звіт, з яким не погоджується ОСОБА_1 , був направлений останньому та він мав достатньо часу для його оскарження або надання альтернативного звіту.

Розпорядженням керівника Оболонського районного суду м. Києва №33 від 19.05.2022 цивільну справу № 756/11003/21, відповідно до пункту 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.05.2022 вищезазначена цивільна справа передана судді Тихій О.О.

Ухвалою від 24.05.2022 суддею Оболонського районного суду м. Києва Тихою О.О. цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За вимогами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 19.08.2020 між ТДВ «СТ «Мегаполіс» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 01836/02/310, відповідно до умов якого ТДВ «СТ «Мегаполіс» взяло на себе зобов`язання здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору шляхом часткового або повного відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу збитку, понесеного у зв`язку з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованого майна, а саме - транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2021 у справі № 756/2635/21 (провадження № 3/756/2116/21), яка набрала законної сили 22.04.2021, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з вказаної постанови, 05.02.2021 о 23 год. 10 хв. гр. ОСОБА_1 по вул. Пріорській у м. Києві, керуючи автомобілем «Dodge Caliber CXT», номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на регульоване перехрестя вул. Пріорської та вул. Автозаводської на забороняючий (жовтий) сигнал світлофора та скоїв зіткнення автомобілем «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Автозаводській на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2021, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.02.2021, був пошкоджений автомобіль «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

08.02.2021 ОСОБА_2 звернулась до ТДВ «СТ «Мегаполіс» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно зі Звітом № 8563 від 24.02.2021 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , складає 74 781,64 грн.

Відповідно до страхового акту № 0079.02.21.1 по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 01836/02/310 прийнято рішення щодо перерахування відшкодування в розмірі 75 812,75 грн., яка була перерахована страхувальнику (вигодонабувачу) ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 4248 від 01.03.2021 на суму 15 812,75 грн.; платіжним дорученням № 4288 від 03.03.2021 на суму 20 000,00 грн.; платіжним дорученням № 4787 від 01.04.2021 на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 4248 від 02.04.2021 на суму 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 4879 від 05.04.2021 на суму 15 000,00 грн.

13.04.2021 позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено претензію вих. № 914 щодо відшкодування суми сплаченого страхового відшкодування, з посиланням, зокрема, на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Dodge Caliber CXT», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Вказана вимога була отримана відповідачем про що свідчить відповідь останнього на вказану претензію.

Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору про добровільне страхування, ТДВ «СТ «Мегаполіс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних зі страховою виплатою потерпілій.

За результатами проведеної 01.06.2023 судової транспортно-товарознавчої експертизи експерт дійшов висновку про неможливість розрахувати вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 05.02.2021 у зв`язку з відсутністю у судового експерта цінової інформації на складові частини вказаного автомобіля, що потребують заміни.

Правовідносини між сторонами врегульовані положеннями глави 67 ЦК України та Законом України «Про страхування».

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно звимогами ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України та пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується ; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із роз`яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, у межах виплаченого відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи.

Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні (кредитора), тому, з урахуванням статті 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Зважаючи на ту обставину, що позивач (страхова компанія), виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, то спірні правовідносини між сторонами у справі регулюються саме положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Виконання страховиком обов`язку з виплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування породжує у позивача право вимоги сплачених коштів із заподіювача шкоди у порядку суброгації (Постанова ВС у справі № 752/9026/16-ц від 06.02.2019 року).

Оскільки у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про стягнення в порядку суброгації з відповідача ОСОБА_1 на його користь суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем на користь потерпілого за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась з вини відповідача, отримавши таким чином право вимоги на відшкодування внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні.

Разом з тим суд вважає за необхідне частково задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 74 781,64 грн., тобто в розмірі, який визначено у Звіті № 8563 від 24.02.2021, який не був спростований під час розгляду справи, оскільки позивачем не доведено належними доказами розмір страхового відшкодування, зазначений у страховому акті, - 75812,75 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що огляд пошкодженого колісного транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , проводився без його участі, оскільки законодавством не встановлено обов`язкової участі власника пошкодженого автомобіля та особи, винної у ДТП, у проведенні експертом (оцінювачем) огляду пошкодженого колісного транспортного засобу.

Так, відповідно до п. 5.2 Розділу V «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату, у разі такої потреби.

Тобто, вказана норма не містить імперативного припису щодо обов`язкової участі вищезазначених осіб, зокрема, особи, винної у ДТП.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що при визначенні завданої матеріальної шкоди врахований обсяг ремонтних робіт необхідний для виправлення пошкоджень, не пов`язаних з дорожньо-транспортною подією, яка мала місце 19.08.2020, та не зафіксованих співробітниками поліції на схемі ДТП, доданій до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до підпункту 5 частини 2 пункту 4 Розділу IX «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853), на зворотному боці схеми місця ДТП зазначається перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП.

Таким чином, відповідно до Інструкції, поліцейський не є оцінювачем завданої шкоди та не встановлює ані розмір механічних пошкоджень ані розмір матеріального збитку, а фіксує виключно факт настання дорожньо-транспортної пригоди з видимими (зовнішніми) пошкодженнями.

Натомість, оцінка завданого збитку здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Крім того, посилання відповідача як на підставу для відмови у стягненні суми сплаченого страхового відшкодування на те, що страхове відшкодування перераховано на інші реквізити, ніж ті, що зазначені ОСОБА_2 у заяві про виплату страхового відшкодування, а отже суми за платіжними дорученнями перераховані не на користь останньої, суд вважає неспроможними, оскільки вони грунтуються лише на припущеннях відповідача. Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 зверталася безпосередньо до нього з вимогами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, не отримавши страхового відшкодування.

Твердження відповідача про те, що підписи страхувальника ОСОБА_2 у заявах про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування відрізняються від підпису останньої у договорі страхування суд також не приймає до уваги, оскільки вони також грунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджуються належними доказами.

Інші доводи відповідача, які наведені у відзиві, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 74 781,64 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а ним при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн., то у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 2239,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 74 781 (сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят одна) гривня 64 копійки.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 13 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс», код ЄДРПОУ -34348559; місцезнаходження: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 17, офіс 204/3.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення - 07.09.2023.

Суддя О.О. Тиха