Рішення № 11331283, 20.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

20.09.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

17 вересня 2010р. справа №14/111

За позовом: Приватного підприємства «Гранпласт»,

вул.Попудренка,26/1, м. Чернігів, 14017

До відповідача: Комунального підприємства «ЖЕК-13»Чернігівської міської ради,

вул. Незалежності, 14а, м.Чернігів, 14026

Про стягнення 24 167грн.07коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 07.09.10р., 16.09.10р., 17.09.10р. - Короленко С.О. головний інженер, довіреність №134 від 07.09.10р., Лєсков В.О. представник довіреність №93 від 12.07.10р.

Від відповідача: 07.09.10р. - Кутуков С.О. юрисконсульт, довіреність б/н від 05.05.2009р.; 16.09.10р., 17.09.10р. - Кутуков С.О. юрисконсульт, довіреність б/н від 05.05.2009р.; Деменко Ю.В. головний бухгалтер довіреність від 07.09.10р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 07.09.10р. перерви до 16.09.10р. та з 16.09.10р. до 17.09.10р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19999,99грн. за послуги вивезення, прийому та знешкодження твердих побутових відходів згідно договору №909 від 01.10.2008р., інфляційних нарахувань в сумі 3 275,45 за період з 01.11.2008р. по 30.06.2010р., 3% річних в сумі 891,63грн. за період з 01.11.2008р. по 30.06.2010р.

У відзиві на позовну заяву вих.№337 від 25.08.2010р. відповідач позов частково не визнає, посилаючись на п.3.2 договору №909 від 01.10.08р., на те, що згідно бухгалтерської довідки станом на 01.08.2010р. заборгованість населення перед відповідачем за послуги по прийняттю та знешкодженню твердих побутових відходів становить 20 486,66грн., а борг відповідача перед ПП «Гранпласт»складає 20 000,00грн. Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.04.2010р. деяким споживачам зазначених послуг зменшено розмір плати за ці послуги за 2008-2009роки із застосуванням пільги, яка не відшкодовується, що тягне за собою зменшення плати за послуги по прийняттю та знешкодженню твердих побутових відходів, перерахунок таким споживачам проведений за наказом №49 від 21.08.2010р. Також відповідач не погодився з нарахуванням позивачем індексу інфляції та трьох процентів річних та просить відмовити в задоволенні позову про стягнення 24167,07грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.10р. надав клопотання №135 від 07.09.10р., в якому просив суд включити витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2015грн. до складу судових витрат та з врахуванням результатів розгляду справи стягнути вказані витрати з відповідача на користь позивача. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду, оскільки не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.10р. надав пояснення №136 від 07.09.10р., в якому проти відзиву відповідача заперечував та зазначив, що п.3.2 договору дійсно передбачає одержання коштів за послуги з утримання будинків, але в даному випадку мова йде не про розмір оплати за виконані роботи, а про строк оплати, вартість робіт за договором визначена пунктами 1 договору, та договором не передбачено, що замовник взагалі звільняється від оплати вартості робіт на суму недоотриманих коштів за обслуговування будинків, що про те, що обидві сторони саме так розуміють значення п.3.2 договору свідчать акти прийняття виконаних робіт, акти звірки розрахунків, у всіх зазначених документах суми, які підлягають сплаті, вказані у повному обсязі, без врахування фактичного надходження коштів відповідачу за обслуговування будинків. Крім того, позивача зазначає, що відповідач несплачені своєчасно кошти за утримання будинків отримує в наступні періоди та має можливість стягнути їх у примусовому порядку, і звільнити відповідача від сплати частини коштів за переробку побутових відходів немає підстав.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.10р. надав клопотання від 16.09.10р., в якому зазначив, що відповідно до ЗУ «Про адвокатуру»розмір плати за надання правової допомоги визначається угодою сторін, будь-якими іншими нормативними актами визначення розміру вказаних витрат не передбачено, тому розмір плати було передбачено виходячи з цін, існуючих на даний час в даній місцевості на дані послуги, розмір оплати за виконання окремих робіт (складання позовної заяви, за участь у судових засіданнях тощо) договором не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні надав додаток до розрахунку позовних вимог –розшифровку інфляційних нарахувань.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

01.10.2008р. між позивачем –Приватним підприємством «Гранпласт», відповідачем - Комунальним підприємством «ЖЕК-13»Чернігівської міської ради та Комунальним підприємством «АТП-2528»укладено договір №909 на вивезення та прийом і знешкодження твердих побутових відходів на полігоні ТПВ (с.Масани). Згідно п.1.1 договору замовник (відповідач по справі) передає, а виконавець перевезення ТПВ (КП «АТП-2528») приймає на себе зобов’язання по виконанню послуг з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) з усіх об’єктів замовника, передбачених договором, виконавець знешкодження ТПВ (позивач по справі) –по наданню послуг з прийому та знешкодженню ТПВ замовника на полігоні знешкодження ТПВ.

Згідно п.6.1 і п.6.2 договору він вважається дійсним з 01.10.2008р. по 31.12.2008р., та вважається переукладеним на наступний рік на тих же умовах, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна з сторін не заявить письмово про розірвання договірних відносин.

На день розгляду справи позивач та відповідач не надали письмових доказів розірвання договору №909 від 01.10.2008р., а тому він є діючим.

У п.1.3 договору сторони обумовили загальний обсяг ТПВ (без відбору харчових відходів) згідно дислокації обєктів.

Відповідно до п.1.4 договору вартість прийому та знешкодження ТПВ складає: тариф на послуги за 1 куб.м. з ПДВ- 4,02грн., вартість послуги на рік без ПДВ –57 072,27грн., ПДВ (20%) на рік –11 414,46грн., вартість послуги на місяць становить –4 756,02грн., ПДВ (20%) на місяць - 951,21грн.

За умовами п.1.5 договору вартість прийому і знешкодження ТПВ на рік складає 57072,27грн., крім того ПДВ (20%) 11 414,46грн., всього 68 486,73грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.09р. підписана та скріплена печатками трьохстороння Додаткова угода до договору №909 від 01.10.08р., згідно якої внесені зміни до п.1.3., п.1.4 та п.1.5 договору, а саме: згідно п.1.4 договору вартість прийому та знешкодження ТПВ складає: тариф на послуги за 1 куб.м. з ПДВ- 4,02грн., вартість послуги на рік без ПДВ –57047,82грн., ПДВ (20%) на рік –11409,56грн., вартість послуги на місяць без ПДВ - 4753,98грн., ПДВ (20%) на місяць - 950,80грн., а згідно п.1.5 договору вартість прийому і знешкодження ТПВ на рік складає 57 047,82грн., крім того ПДВ (20%), всього 68 457,38грн.

У п.6 додаткової угоди від 01.12.09р. сторону обумовили, що вона є невід’ємною частиною договору і вступає в дію з 01.12.2009р.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по прийому та знешкодженню ТПВ за період з жовтня 2008р. по червень 2010р. на загальну суму 119836,55грн., що підтверджується двосторонніми Актами надання послуг, які підписані та скріплені печатками позивача і відповідача, а саме акт №ОУ-0006415 від 31.10.08р. за жовтень на суму 4827,22грн., акт №ОУ-0006416 від 30.11.08р. за листопад на суму 4827,22грн., акт №ОУ-0006417 від 31.12.08р. за грудень на суму 4827,22грн., акт №ОУ-0007144 від 31.12.08р. за 4 квартал 2008р. на суму 2639,93грн., акт №ОУ-0000006 від 30.01.09р. за січень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-0000007 від 28.02.09р. за лютий на суму 5707,19грн., акт №ОУ-0000008 від 31.03.09р. за березень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-003195 від 30.04.09р. за квітень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-003196 від 31.05.09р. за травень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-003197 від 30.06.09р. за червень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-004931 від 31.07.09р. за липень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-004932 від 31.08.09р. за серпень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-004933 від 30.09.09р. за вересень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-006526 від 31.10.09р. за жовтень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-006527 від 30.11.09р. за листопад на суму 5707,19грн., акт №ОУ-006528 від 31.12.09р. за грудень на суму 5707,19грн., акт №ОУ-001000 від 31.01.10р. за січень на суму 5704,78грн., акт №ОУ-001001 від 28.02.10р. за лютий на суму 5704,78грн., акт №ОУ-001002 від 31.03.10р. за березень на суму 5704,78грн., акт №ОУ-003171 від 30.04.10р. за квітень на суму 5704,78грн., акт №ОУ-003173 від 31.05.10р. за травень на суму 5704,78грн., акт №ОУ-003174 від 30.06.10р. за червень на суму 5704,78грн.

Крім того, матеріали справи, серед яких наведений позивачем розрахунок суми боргу відповідача, двосторонній акт звірки розрахунків між ПП «Гранпласт»та КП «ЖЕК-13»від 06.10.08р., свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом 01.10.08р. у сумі 2714,78грн.

З огляду на викладене, суд погоджується із твердженнями позивача, що станом на 01.07.10р. нараховано відповідачу послуг на загальну суму 122 551,33грн. (враховуючи борг відповідача станом на 01.10.08р. у сумі 2714,78грн.), що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків між ПП «Гранпласт»та КП «ЖЕК-13»від 02.07.2010р. та не спростовується відповідачем.

Позивачем були виписані рахунки-фактури для оплати відповідачем наданих послуг з прийому та знешкодження ТПВ.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно підпункту «д»пункту 2.3 договору відповідач зобов’язався здійснювати оплату за надані послуги в обумовлені договором строки.

Позивач та відповідач у п.3.1 договору встановили, що оплата за вивезення та прийом і знешкодження ТПВ проводиться замовником до кінця поточного місяця з розрахунку вартості послуг на місяць шляхом перерахування коштів окремо на рахунок виконавця перевезення ТПВ - за вивезення ТПВ, на рахунок виконавця знешкодження ТПВ - за прийом та знешкодження ТПВ.

Окрім того, сторони у п.3.2 договору зазначили, що «замовник»щомісячно сплачує встановлену договором місячну плату за виконані послуги відповідно до фактично одержаних коштів за послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, що підтверджується довідкою управління житлово-комунального господарства міської ради.

За умовами п.3.3 договору, у разі виникнення заборгованості по оплаті за виконані послуги погашення боргу проводиться згідно чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отримані від позивача послуги розрахувався частково на суму 102 551,34грн., що підтверджується наданими позивачем копіями виписок банку та копією платіжного доручення №395 від 28.05.2009р. поданої відповідачем.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги з прийому та знешкодження ТПВ суд дійшов висновку, що кошти, які надійшли від відповідача в першу чергу спрямовуються позивачем за призначенням платежу на оплату послуг наданих в поточному місяці, а сума, що перевищує поточні платежі зараховується позивачем в рахунок оплати заборгованості відповідача за попередній період надання послуг по прийому та знешкодженню ТВП. У зв’язку з чим, відповідачем оплачена заборгованість у сумі 2714,78грн., яка рахувалася станом на 01.10.08р., повністю оплачені послуги які надані позивачем у період січень-березень 2009р., травень-липень 2009р., вересень-жовтень 2009р., січень-червень 2010р.

Згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідача, який не спростований останнім, на день розгляду справи за КП «ЖЕК-13»рахується борг за надані послуги по прийому та знешкодженню ТВП у жовтні 2008р. у розмірі - 1962,80грн., у листопаді 2008р. у розмірі –727,23грн., у грудні 2008р. у розмірі –6867,15грн., у квітні 2009р. у розмірі –3292,81грн., у серпні 2009р. у розмірі –2930,00грн., у листопаді 2009р. у розмірі –2212,81грн., у грудні 2009р. у розмірі –2007,19грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 19999,99грн., що підтверджується матеріалами справи та двостороннім Актом звірки розрахунків складеного сторонами станом на 01.07.10р., який підписаний позивачем і відповідачем, скріплений їх печатками.

          Дослідивши умови договору №909 від 01.10.2008р. та матеріали справи, суд доходить висновку, що заперечення відповідача проти позову з посиланням на п.3.2 договору судом не приймаються з огляду н наступне.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, п.3.1 договору сторони встановили, що оплата за прийом і знешкодження ТПВ проводиться замовником до кінця поточного місяця з розрахунку вартості послуг на місяць шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця знешкодження ТПВ - за прийом та знешкодження ТПВ.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчить текст п.3.2. договору у ньому відсутні домовленості сторін, що до визначення періоду, за який визначається розмір фактично одержаних коштів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідно і за який період фактично одержаних відповідачем коштів управління житлово-комунального господарства міської ради має надавати довідку; відсутня домовленість сторін, щодо визначення розміру процентного співвідношення, його обрахування між вартістю послуг та фактично одержаних відповідачем коштів.

Окрім того, відповідно до приписів ст.617 Цивільного кодексу України недодержання обов’язків контрагентами боржника не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання.

З огляду на викладене, відповідач в односторонньому порядку за відсутності правових підстав та домовленості сторін визначає розмір щомісячних оплат, які на його думку повинні бути проведені на виконання умов договору №909 від 01.10.2008р., а саме в частині зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг в обумовлені договором строки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          У відповідності зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а тому сума боргу 19999,99грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 3275,45 за період з 01.11.2008р. по 30.06.2010р., 3% річних в сумі 891,63грн. за період з 01.11.2008р. по 30.06.2010р.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та додаток до розрахунку позовних вимог, суд встановив, що позивачем фактично проведено нарахування інфляційних втрат за період з 01 листопада 2008р. по березень 2010р., а не по 30 червня 2010р., як вказано в розрахунках. Окрім того, при перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом з’ясовано, що позивачем допущено ряд арифметичних помилок, однак позивачем заявлено до стягнення менша сума інфляційних нарахувань ніж є фактичною, і позивач не скористався своїм правом збільшення позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати наданих послуг, суд дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню в повній сумі, в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3275,45грн. за період з 01.11.08р. по березень 2010р., в частині стягнення 3% річних в сумі 891,63грн. за період з 01.11.2008р. по 30.06.2010р.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 19999,99грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3275,45грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 891,63грн.

Оскільки, спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в частині стягнення державного мита в сумі 241,67грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат, до яких віднесено витрати по оплаті послуг адвоката.

Позивач просить стягнути з відповідача 2015,00грн. витрат на оплату правової допомоги наданої адвокатом.

Частиною 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Згідно ст.5 вказаного закону адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

          Оплата праці адвоката згідно ст.12 Закону України «Про адвокатуру»здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовником) та адвокатом адвокатського об’єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів»Лєсковим В.О., укладено договір про надання юридичних послуг від 12.07.10р., згідно якого адвокат зобов’язується надати правову допомогу по оформленню позовної заяви замовника до КП «ЖЕК-13»про стягнення заборгованості по договору на виконання робіт по прийому і знешкодженню ТПВ від 01.10.08р. №909 та представляти інтереси замовника при розгляді справи в господарському суді. Відповідно до п.4 договору за надану правову допомогу замовник зобов’язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 2015грн. Оплата гонорару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката.

Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №64 від 15.04.94р. Лєсков В.О. має право на заняття адвокатського діяльністю згідно рішення Чернігівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.04.94р. №1.

Платіжним дорученням №270 від 16.07.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, позивач перерахував адвокату 2015,00грн. оплати за надання юридичних послуг в липні 2010р. згідно договору від 12.07.10р.

Між адвокатом Лєсковим В.О. та позивачем підписано акт приймання виконаних робіт від 07.09.2010р., в якому вказано, що адвокат повністю виконав договірні зобов’язання за договором про надання правових послуг від 12.07.2010р.

З огляду на вище викладене та подані документи суд доходить висновку, що правова допомога надавалася адвокатом.

Витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2015,00грн.

Керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 530, 617, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕК-13»Чернігівської міської ради (вул. Незалежності,14а, м. Чернігів, р/р 2600801762570 в Укрексімбанку м. Чернігова МФО 353649, ідентифікаційний код32399360) на користь Приватного підприємства «Гранпласт»(вул.Попудренка,26/1, м.Чернігів, р/р №26004012729 в Полікомбанку м. Чернігова МФО 353100, ідентифікаційний код 32729091) 19999 грн.99 коп. боргу, 3275грн.45коп. інфляційних нарахувань, 891грн.63коп. три проценти річних, 241грн. 67коп. державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2015грн. 00коп. витрат на оплату правової допомоги наданої адвокатом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 20.09.2010р.