Рішення № 11331019, 06.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2010 р. Справа № 33/202-10 (н.р. 43/16-10)

вх. номер 7174/3-33

Суддя Господарського суду Харківської області

при секретарі судового засідання Дородіна І.А.

за участю представників сторін:

прокурора - Супрун О.М., посвідчення № 241 від 16.12.2009 року

1-го позивача - не з'явився

2-го позивача - Герман А.Ю., дор. б/н від 22.01.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом: Прокурора Красноградського району Харківської області м. Красноград, в інтересах держави в особі Красноградської районної ради в особі Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград

до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Красноград

про стягнення 1950,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Красноградського району Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованість по сплаті за споживання теплової енергії в сумі 1950,36 грн., яка виникла на підставі договору про постачання теплової енергії від 10.10.2008 року. Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

06.09.2010 року від Красноградського підприємства теплових мереж до канцелярії суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в який позивач у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості просить суд стягнути залишок боргу в сумі 690,28 грн. Відповідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Отже суд приймає заяву до розгляду та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Прокурор підтримує заяву позивача про зменшення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, 06.09.2010 року позивач надав через канцелярію суду заяву про залучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Суд, дослідивши надані документи, вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та залучити до матеріалів справи надані документи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення заявленої до стягнення суми.

Представник 1-го позивача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник 2-го позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 690,28 грн.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В ухвалі суду від 06.08.2010 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

10.10.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір за № 172 про постачання теплової енергії. За цим договором позивач (Енергопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати відповідачу (Споживачеві) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором У відповідності до п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно додатка 1а,16,1 в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби.

У відповідності до п.6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів тепла, запланованих для постачання, за 5 банківських днів до початку місяця постачання. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту прийому - передачі теплової енергії (за місяць передачі тепла) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Позивач свої зобовязання виконав, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу протягом листопада - грудня 2008 року - січня 2009 року, що підтверджується відповідними двосторонніми актами, копії яких додані до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість в розмірі 1950,36 грн.

23.03.2010 року відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 1260,08 грн., внаслідок чого, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 690,28 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не визнає зазначену суму боргу та вказує, що ця сума є заборгованістю позивача перед відповідачем за оренду теплової труби. В обґрунтування своєї позиції відповідач надає копію рахунку, який, як стверджує відповідач, він надавав для сплати позивачу.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується відповідача, який повинен довести наявність підстав для припинення грошового зобов'язання по сплаті за отриману теплову енергію згідно договору № 172 про постачання теплової енергії від 10.10.2008 року у розмірі 690,28 грн.

Наданий відповідачем рахунок №002 від 23.03.2010 р. на оплату 690,08 грн. за оренду теплової труби не є належним доказом виконання грошового зобовязання відповідачем, не стосується обставин цієї справи тому не може бути покладений в основу рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів в підтвердження виконання зобов'язання по сплаті 690,28 грн. заборгованості. Отже, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед Красноградським підприємством теплових мереж за отриману теплову енергію становить 690,28 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу прокурора про стягнення з відповідача 690,28 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, відомості про відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Красноградського підприємства теплових мереж (адреса: 63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, 47, р/р 2600905297331 у Красноградському відділенні ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 32464827) - 690,28 грн. заборгованості.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, відомості про відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) до державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) державне мито в сумі 102 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, відомості про відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові ГУДКУ у Харківській області, код 24134490, рахунок 31219264700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) - 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 10.09.2010 року.