Рішення № 11330979, 16.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2010 р.Справа № 3/89-1396

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом: Державного територіально –галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів, вул.. Гоголя, 1 (код ЄДРПОУ 01059900)          

до відповідача: Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Ст. Бандери, 2, м. Бучач, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 00375148)

про стягнення заборгованості на суму 9876 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача:                     Тригуб О.О. –юрисконсульт, довіреність №НЮ-472 від 29.07.2010р.

від відповідача:           не з’явився

          Суть справи: Державне територіально –галузеве об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів, вул.. Гоголя, 1 звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Ст. Бандери, 2, м. Бучач, Тернопільської області про стягнення заборгованості на суму 9876 грн. 29 коп., в тому числі 9550 грн. 59 коп. –основного боргу по орендній платі та 325 грн. 70 коп. – пені за несвоєчасну сплату орендної плати за користування орендованим майно, згідно умов договору оренди рухомого складу №25 від 18 лютого 2010 року.

Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.09.2010р. та від 09.09.2010 р., у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 , свого письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено по наявних у справі матеріалах , в порядку ст.. 75 ГПК України .

В судовому засіданні представнику позивача, роз‘яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 16.09.2010р. на 10:00 год., що підтверджується ухвалою суду від 02.09.2010р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

18 лютого 2010 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" –Орендодавець, з однієї сторони, та Державним підприємством "Бучацький мальтозний завод" –Орендар, з другої сторони, укладено договір оренди рухомого складу №25, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування вагони для перевезення спирту на термін з дати оформлення акту передачі вагонів у оренду з «18»лютого 2010 року , а саме цистерни: - №75080267 . Станція і залізниця призначення - Абадан Туркменської залізниці. (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.п.2.1 вищезазначеного Договору, відбір та передача вагонів в оренду та прийом їх з оренди проводиться на станції Пишківці Львівської "Залізниці", з оформленням акту прийому-здачі форми.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України №786 від 04.10.1995р. та складає 20% від експертної оцінки майна на рік і становить відповідно 147,64 грн. за добу. (р.3 Договору).

Згідно до п.3.5 Договору , у випадку несвоєчасного повернення вагонів з оренди, орендна плата нараховується за весь термін прострочки з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п.4.1 Договору, Орендар зобов'язаний використовувати орендований рухомий склад у відповідності з його призначенням, визначеним Статутом залізниць України, чинними нормативними актами Укрзалізниці та умовами цього договору.

Пунктом 4.2 Договору, передбачено , що Орендар зобов’язався своєчасно, не пізніше як за 2 доби до початку розрахункового місяця, в повному обсязі сплатити Орендодавцеві орендну плату згідно з актами прийому-передачі.

У відповідності до п.8.3 Договору , в разі затримки з вини орендаря повернення вагонів Орендодавцеві в обумовлений договором термін, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції, у разі зміни діючих коефіцієнтів.

Цей договір діє з 18.02.2010 р. по 31.03.2010р. включно (п.91.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе по договору зобов'язань, згідно Акту прийому-передачі цистерни в оренду від 18.02.2010р., Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у користування цистерну: №75080267, побуд.143:25.07.2000р., кап. рем. –25.07.13р., д.р. 862:16.07.09.12р.

Факт передачі цистерни позивачем та її прийняття відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином засвідчений копія акту прийому-передачі цистерни в оренду, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

За умовами укладеного Договору оренди рухомого складу, цистерна надавалась в оренду на термін до 31 березня 2010 року .

Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна виконав неналежним чином та з порушенням строку повернення об’єкту з оренди, а саме: цистерну №75080267 повернуто з оренди 24.05.2010р., в той час як термін оренди закінчився 31.03.2010р., про що свідчить Акт прийому –передачі цистерни з оренди від 24.05.2010р. , підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб .

Оскільки, орендована цистерна повернена з оренди з порушенням встановленого договору термінів оренди, позивачем за час затримки нараховано відповідачу орендну плату в загальній сумі 9550 грн. 59 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Р.3 Інструкції про порядок передачі в оренду вантажних вагонів, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 28.04.1997р. №151 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.1997 року за №223/2027, яка визначає порядок укладення, продовження та розірвання договору оренди вантажних вагонів, встановлено, що за оренду вагонів справляється плата, яка встановлюється згідно із Законом України "Про оренду державного майна", Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Орендна плата сплачується у розмірі вказаному у договорі на оренду вагонів.

Згідно із п.13 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.05.2010р. та 21.06.2010р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензії відповідно за № 121/ДНЮ та №20/06. ДНЮ з проханням погашення заборгованості по сплаті орендної плати за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 9550 грн. 59 коп., однак дані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу по орендній платі на суму 9550 грн. 59 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Пунктом 8.5. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний прострочений день.

За несвоєчасне виконання договірного зобов‘язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 325 грн. 70 коп. за період з 11.06.2010р. по 20.08.2010р. , яка на день розгляду справи відповідачем не сплачена.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.. 551 ЦК України)

У відповідності до ст. 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин справи , суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 325 грн. 70 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 629, 759 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 ГК України , Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, господарський суд:

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Державного підприємства «Бучацький мальтозний завод», вул. Ст. Бандери, 2, м. Бучач, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 00375148) в користь Державного територіально – галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів, вул.. Гоголя, 1 (код ЄДРПОУ 01059900) –9550 грн. 59 коп. боргу , 325 грн. 70 коп. пені , 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу . Видати наказ.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «20» вересня 2010 року , через місцевий господарський суд.

4. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя