Рішення № 11330427, 14.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

14.09.10                                                                                           Справа№ 9/101(2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Україна», м. Львів,

До відповідача: Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Гелікон», м. Львів,

Про стягнення 30000,00 грн. основного боргу, 15429,04 грн. –штрафних санкцій, передбачених п. 7.3. договору, 29900,00 грн. збитків, відповідно до статті 224-226 ГК України, покладення судових витрат на відповідача.

За участю представників:

Від позивача: Казбан І.Г., Музика Я.І. (довіреності у справі).

Від відповідача: не прибув,

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддя не подано. Сторони не наполягають на фіксацію судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом ТзОВ «Монітор-Україна», м. Львів, до МПП ВКФ «Гелікон», м. Львів, про стягнення 45 600 грн. 00 коп., в т.ч. 30000,00 грн. - основного боргу, 15 600,00 грн. –інфляційних втрат, 2318,40 грн. –3% річних, 2118,00 грн. пені та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 22.07.2010р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.07.2010р. (клопотання відповідача вх. № 13864 від 22.07.10р.) розгляд справи було відкладено на 05.08.2010р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 05.08.2010р. (клопотання відповідача вх. № 14324 від 28.07.10р. та № 14874 від 05.08.10р.) розгляд справи було відкладено на 12.08.2010р. та зобов»язано сторони, в порядку статті 38 ГПК України надати додаткові докази у справу.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2010р. повернуто Заявнику (Скаржнику) апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 05.07.2010р. у справі № 9/101(10) про порушення справи. Зазначена ухвала заявником не оскаржена.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.08.2010р. (клопотання відповідача вх. № 15272 від 11.08.10р.) розгляд справи було відкладено на 26.08.2010р., 26.08.2010р. на 02.09.2010р.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2010р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 14.09.2010р.

Позивач, в процесу розгляду справи, подав заяву з уточненням позовних вимог, відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача на свою користь 45600 грн. 00 коп., в т.ч. 30000,00 грн. - основного боргу, 15 600,00 грн. –інфляційних втрат, 2318,40 грн. –3% річних, 2118,00 грн. пені та покласти на відповідача судові витрати, уточнені позовні вимоги підтримав, подав заяву про виправлення описок у прохольній частині заяви про уточнення вимог, а саме: просить слово: «штраф»після коми і перед словами «за прострочення»виправити та читами: «пеню», слово: «штраф»перед цифрою «3%»виключити, і далі за тексом не зачіпаючи його суті.

Відповідач в дане судове засідання повноважного представника не направив, в процесі розгляду справи, подав копію витягу із Статуту ТзОВ «Монітор-Україна», заперечення на заяву про уточнення позову (вх. № 16540 від 01.09.10р.), довідку № 571 з ЄДРПОУ, витяг з ЄДР станом на 22.07.10р. серії АД № 637582, відзив на позовну заяву, позовних вимог не визнав, просить в позові відмовити повністю, а саме: щодо стягнення пені –за пропуском річного строку позовної давності, передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України; щодо вимог про стягнення 30000, 00 грн. основного боргу –відмовити, так як монтажні роботи із влаштування однієї металокаркасної шахти ліфта по вул. Кульпарківській, 230 в м. Львові виконувалися субпідрядною організацією ПП «Будінвесткомфорт»за договором підряду № 14/09/07 від 14.09.2007р., заяву про уточнення позовних вимог просить залишити без розгляду з огляду на те, що позивачем змінено предмет та підставу позову, вважає, що заява подана з порушенням ч. 4 ст. 22 ГПК України, в редакції ЗУ від 07.07.2010р. № 2453-У1, після початку розгляду справи господарським судом.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО:

Між позивачем (ТзОВ «Монітор-Україна», за договором –Підрядник) та відповідачем (МПП ВКФ «Гелікон», за договором - Замовник) 14 серпня 2007 року укладено договір № РМ-33130807 (далі за текстом –Договір) на виконання робіт на об»єкті, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, а саме: поставка однієї одиниці ліфтового обладнання, проектування шахти ліфта, монтаж металоконструкцій каркасу шахти ліфта, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, відповідно до розділу 5 даного договору (п. 1.1. договору) (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, копія - знаходиться в матеріалах справи).

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду, який укладено відповідно до ст. 837 ЦК України.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно умов Договору № РМ-33130807 від 14.07.2007р. (Розділ 1. «Предмет договору») визначено, що підрядник зобов»язується виконати такі роботи:

а) поставку однієї одиниці ліфтового обладнання;

б) проект шахти ліфта;

в) монтаж металоконструкцій каркасу шахти ліфта;

г) монтажні та пусконалагоджувальні роботи, відповідно до розділу 5 даного договору.

Об»єкт на якому мають бути виконані вищевказані підрядні роботи знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230 (п. 1.1. договору).

Замовник за даним Договором зобов»язується прийняти і оплатити роботи відповідно до умов договору (п. 1.2. договору).

Загальна ціна договору –345234,43 грн. (п. 2) визначається та погоджується сторонами і включає в себе вартісні показники передбачені у п/п «а»п. 2 договору; вартість проектувальних робіт шахти ліфта –7000,00 грн. (п/п. «б»п. 2 договору), вартість монтажних робіт металоконструкцій каркасу шахти ліфта –30000,00 грн. (п/п «в»п. 2), вартість монтажних робіт за ліфт –29353,70 грн. (п/п «г»п.2), вартість пусконалагоджувальних робіт за ліфт –21310,73 грн. ( п/п «д»п. 2) договору.

Умови платежу сторони за вказаним договором передбачили у розділі 3 договору.

Так, у п. 3.1. договору передбачено, що Замовник здійснює оплату наступним чином:

Перший платіж за монтажні роботи металоконструкцій каркасу шахти (п. 2 «в»): 50% від суми, від суми договору, в розмірі 15000,00 грн. з ПДВ повинні бути оплачені протягом 5-ти банківських днів до початку проведення монтажних робіт, про що підрядник зобов»язаний повідомити у письмовому порядку (п. 3.1.5).

Кінцевий розрахунок за роботи виконані згідно п. 2 «б»: 50% від суми, у розмірі 15000,00 грн. з ПДВ повинні бути оплачені протягом 5-ти банківських днів з дати завершення монтажних робіт, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаний двома сторонами (п. 3.1.6 договору).

Пунктами 3.1.7 та 3.1.8 сторони передбачили перший та кінцевий платежі за роботи передбачені у п. 2 «г»договору, пунктами 3.1.9 та 3.1.10 договору визначено перший та кінцевий платежі за пусконалагоджувальні роботи передбачені у п. 2 «д»договору, що не є предметом даного спору.

У розділі 4 договору, сторони передбачили термін виконання робіт, у розділі 5 –роботи і заходи, які виконуються підрядником.

У розділі 6 договору передбачено роботи і заходи, які виконуються замовником.

Зокрема, пунктом 6.2. договору визначено, що Замовник виконує шахту в повній відповідності вимогам проекту і кресленням підрядника (виробника), виконує роботи по кінцевому оздобленню шахти і посадочних площадок після монтажу ліфта та передає шахту ліфта під монтаж підряднику, що оформляється двостороннім актом готовності будівельної частини підйомника (п. 6.3. договору).

Відповідальність сторін передбачена розділом 7 договору.

Так, п. 7.2. договору визначено, що при невиконанні робіт в терміни встановлені цим договором, підрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від вартості невиконаних робіт.

Пунктом 7.3. договору визначено, що при невиконанні платежів в терміни встановлені цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов»язань (п. 9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів даної справи, вартість робіт за вказаним вище договором складає суму 345 234,43 грн. (п. 2 договору).

Монтажні роботи одної металокаркасової шахти ліфта в м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, були виконані в повному обсязі 100% від повного об»єму монтажних робіт і відповідають вимогам Замовника, що підтверджується Актом № М-01151007 прийняття-передачі виконаних робіт за жовтень 2007р.

Акт № М-01151007 прийняття-передачі виконаних робіт за жовтень 2007р. оформлено та підписано двома сторонами (виконавцем: ТзОВ «Монітор-Україна»та замовником: МПП ВКФ «Гелікон») –15 жовтня 2007р., їх підписи засвідчені печатками двох сторін (докази –у справі).

З тексту даного Акту № М-01151007 прийняття-передачі виконаних робіт за жовтень 2007р., від 15 жовтня 2007р. підписаного виконавцем: ТзОВ «Монітор-Україна»та замовником: МПП ВКФ «Гелікон»вбачається, що монтажні роботи одної металокаркасової шахти ліфта в м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, виконані в повному обсязі 100% від повного об»єму монтажних робіт, відповідає вимогам Замовника, вартість робіт складає 30 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, сторони претензій одна до одної не мають.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що влаштування металевого каркасу ліфтової шахти (1 шт.) у готелі «Гелікон»по вул. Кульпарківській в м. Львові на суму 29900,00 грн. виконувалися ПП «Будінвесткомфорт»на підставі договору підряду № 14/09/07 від 14.09.2007р., який укладено між замовником: ТзОВ «Монітор-Україна»та підрядником: ПП «Будінвесткомфорт»(м. Львів, вул. Курмановича, 9, код ЄДРПОУ 34587227). Позивач, оплату за виконані ПП «Будінвесткомфорт»роботи на суму 29900,00 грн. вважав своїми збитками, однак в процесі розгляду справи від стягнення цієї суми збитків –відмовився, що підтверджується заявою про уточнення позовних вимог від 25.08.2010р. вхідний № 16050.

Позивач просить стягнути з відповідача за невиконання ним договірних зобов»язань - монтажні роботи металоконструкцій каркасу шахти ліфта (п. 2 «в»договору) заборгованість у розмірі 45 600 грн. 00 коп., яка складається із 30 000,00 грн. –основного боргу + 15600,00 грн. інфляційних втрат) (Розрахунок –в матеріалах справи).

Позивач з метою врегулювання спору у досудовому порядку заявив до відповідача претензію в порядку ст. 222 ГК України (докази в матеріалах справи). Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

Разом з тим позивач просить відповідно до ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 15600,00 грн. за період з 23.10.2007р. по 29.06.2010р. (966 днів), розрахованого від основної суми прострочення грошового зобов»язання за весь період прострочення, а також 2318,40 грн. –3% річних (заява про уточнення позовних вимог (Розрахунок – в матеріалах справи).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2118,00 грн., яка нарахована відповідно до п. 7.3. договору, за період з 30.12.2009р. по 07.06.2010р. (160 днів) при ставці НБУ-10,25%, за період з 08.06.2010р. по 29.06.2010р. (22 дні), при ставці НБУ 9,5% (Заява про уточнення позовних вимог, розрахунок –в матеріалах справи).

Відповідач проти позову заперечив, просить відмовити у позові повністю з тих підстав, що у частині щодо стягнення пені в сумі 2118,00 грн. –за пропуском річного строку позовної давності (ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 статті 258 ЦК України) та клопоче про застосування в цій частині наслідків пропуску строків позовної давності.

В частині щодо стягнення з відповідача 30000,00 грн. основного боргу, відповідач просить відмовити з тих підстав, що вказані роботи мали виконуватися самим замовником, що передбачено п. 6.2. договору.

Розділом 6 договору передбачено роботи, які виконуються Замовником.

Як чітко вказано у розділі 6 п. 6.2. договору, замовник виконує в повній відповідності вимогам проекту і встановлюючим кресленням підрядника (виробника), виконує роботи по кінцевому оздобленню шахти і посадочних площадок після монтажу ліфта та передає шахту ліфта під монтаж підряднику. Замовник передає шахту ліфта під монтаж підряднику, що оформляється двостороннім актом готовності будівельної частини підйомника (п. 6.3. договору).

Як вбачається із Акта № М-01151007 прийняття-передачі виконаних робіт за жовтень 2007 року, який складено 15 жовтня 2007 року та підписаний двома сторонами, монтажні роботи одної металокаркасової шахти ліфта в м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, виконані «Виконавцем», тобто ТзОВ «Монітор-Україна», в повному обсязі 100% від повного об»єму монтажних робіт, відповідає вимогам Замовника (МПП ВКФ «Гелікон»), вартість робіт складає 30 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, сторони претензій одна до одної не мають.

Висновок відповідача в цій частині, суд вважає помилковим, так як спір у даному позові не йде про роботи, які мали виконуватися самим Замовником, передбачені п. 6.2. договору, а про монтажні роботи одної металокаркасової шахти ліфта в м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, які мали бути та виконані позивачем у справі на суму 30000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач своїх зобов»язань, в частині оплати за виконані позивачем роботи, в повному обсязі не виконав.

Заборгованість відповідача перед позивачем, як на час подання позову до господарського суду, так і на час розгляду справи в господарському суді, становить 30000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено ГК України.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 332 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ст. 161 ЦК України). Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 882 ЦК України передбачено, що замовник вправі відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об”єкту для вказаної у договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Актом № М-01151007 прийняття-передачі виконаних робіт за жовтень 2007 року, який складено 15.10.2007 року та підписаний двома сторонами, монтажні роботи однієї металокаркасової шахти ліфта в м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, виконані в повному обсязі 100% від повного об»єму монтажних робіт, відповідають вимогам Замовника, вартість робіт складає 30 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, сторони претензій одна до одної не мають.

Вищезазначені обставини справи підтверджуються матеріалами даної справи, оцінку яким надано вище у цьому рішенні.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (Розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річниз подано до заяви про уточнення позовних вимог).

Отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2118,00 грн. пені, яка нарахована згідно з п. 7.3. договору від заборгованості 30000,00 грн. станом на 23 жовтня 2007 року, за період з 30.12.2009р. по 07.06.2010р., ставка НБУ –10,25%.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.

Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Отже, пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, розрахунку розміру пені, встановлено, що у позивача виникло право на нарахування пені з наступного дня, після останнього дня (дати) визначеної договором для оплати основного платежу (п. 3.1.5. , п. 3.1.6. договору).

Як вбачається з матеріаліав справи, перший платіж 50% від суми, в розмірі 15000,00 грн. мав бути внесений відповідачем протягом 5 банківських днів до початку монтажних робіт, кінцевий розрахунок - 50% від суми 15000,00 грн. мав бути оплачений протягом 5 банківських днів з дати завершення монтажних робіт.

Відповідачем перший платіж у порядку визначеному договором (п. 3.1.5.) –не вносився.

Акт виконаних робіт на суму 30 000,00 грн. (15000,00 грн. + 15000,00 грн.) сторонами за договором підписано 15.10.2007р. + 5 банківських днів = 30 жовтня 2007р., наступним за останнім днем оплати боргу є 31.10.2007р.

Отже у позивача виникло право на нарахування пені посинаючи з 31.10.2007р. - припинилося, в силу ч. 6 ст. 232 ГК України –31.04.2008р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення пені в сумі 15429,04 грн., яка нарахована за період з 15.10.2007р. по 29.06.2010р. –988 днів, 01.07.10р. (п. 2 прохальної частини позову), в процесі розгляду справи, розмір пені позивачем уточнено (заява подана 25.08.10р. за вхідним № 16050), згідно якої позивач просить стягнути пеню у розмірі 2118,00 грн. за періоди: з 30.12.2009р. по 07.06.2010р., з 08.06.10р. по 29.06.10р. в сумі 2118,00 грн. (Розрахунок додано до заяви про уточнення позовних вимог).

З таким розрахунком пені погодитися не можна, виходячи з наступного.

Статтею 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з того, що у позивача виникло право на нарахування пені з 31.10.2007р. (стаття 261 ЦК України) + 6 місяців (ч. 6 статті 232 ГК України), відтак у позивача припинилося таке право через 6 (шість) місяців –31.04.2008р., а позов в частині стягнення пені подано 01.07.2010р. (вхідний № 3977), відтак пропущено спеціальний річний строк для звернення до суду з вимогою про стягнення пені в повному обсязі.

Відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного, заява відповідача в цій частині, є обгрунтованою та підлягає до задоволення, а вимоги позивача про стягнення пені в сумі 2118,00 грн. – відмові, відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, у зв»язку із пропуском спеціального річного строку позовної давності на звернення до суту з такою вимогою.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що позивачем заяву про учочнення позовних вимог подано з порушенням частини 4 статті 22 ГПК України (в редакції Закону України № 2453-У1 від 07.07.2010р., який набрав чинності з 31.07.2010р.), з зазначених міркувань, відповідач вважає їх такими, що не підлягають розглядові, виходячи з наступного.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду від 05.07.2010р. і розгляд справи призначено на 22.07.2010р.

22.07.2010р. з підстав зазначених в ухвалі суду від 22.07.2010р., за клопотанням відповідача вх. № 13864 від 22.07.10р., була відкладена на 05.08.2010р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 05.08.2010р., за клопотанням відповідача вх. № 14324 від 28.07.10р. та № 14874 від 05.08.10р., розгляд справи було відкладено на 12.08.2010р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.08.2010р., за клопотанням відповідача вх. № 15272 від 11.08.10р., розгляд справи було відкладено на 26.08.2010р., 26.08.2010р. на 02.09.2010р., 02.09.2010р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів в порядку частини 3 статті 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 14.09.2010р.

Як вбачається з матеріалів даної справи, провадження у справі порушено 05.07.2010р. за правилами ГПК України, які були чинними в редакції ЗУ № 2539-111 від 21.06.2001, тобто до набрання законної сили Законом України «Про судоустрій і статус суддів»№ 2453-У1 від 07.07.2010р., яким внесено відповідні зміни до ГПК України. Закон України № 2453-У1 від 07.07.2010р. набрав чинності з 31.07.2010р.

Вказаний Закон зворотньої дії в часі на правовідносини, які мали місце до набрання ним чинності не має.

Разом з тим, ч. 4 ст. 22 ГПК України в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»№ 2453-У1 від 07.07.2010р., яким внесено відповідні зміни до ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору …, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предметом позову у даній справі (позовна заява подана 01.07.2010р. за вхідним № 3577) є: стягнення основного боргу 30000,00 грн., стягнення неустойки (пені) в сумі 15429,04 грн., стягнення збитків в сумі 29900,00 грн. та судових витрат.

У заяві про уточнення позову, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: 30000,00 грн. основного боргу, 2118,00 грн. пені, від стягнення 29900,00 грн. збитків –відмовився, просить стягнути відповідно до статті 625 ЦК України –інфляційні втрати в сумі 15600,00 грн. та №5 річних в сумі 2318,40 грн.

Виходячи з позовних вимог позивача та заяви про уточнення вимог, позивачем не змінено ні предмету спору, ні підстав стягнення суми основного боргу, лише зменшено розмір пені, з 15429,04 грн. (згідно позову) до 2118,00 грн. (згідно заяви про уточнення вимог) та позивач відмовився від стягнення збитків в сумі 29900,00 грн., що не заборонено вчиняти ч. 4 ст. 22 ГПК України в новій редакції, до прийняття рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України, то вказані стягнення не відносяться до зміни предмету або підстави позову, оскільки їх нарахування випливає із невиконання зобов»язання відповідачем договору щодо неоплати 30000,00 грн., які є предметом спору у даній справі, в силу частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Передбачені ст.625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача (уточнені) є частково обґрунтованими, відповідачем не спростованими, підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 753,29 грн. державного мита (300,00 + 453,29 грн.), пропорційно до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 479,18 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-7 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 43, 44 - 49, 82 - 85, 116 -117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з боржника: Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «ГЕЛІКОН»(79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 230 / а/с 3601/, код ЄДРПОУ 13840859) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Україна»(79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 130б/22, код ЄДРПОУ 31442776) 30000,00 грн. основного боргу, 15600,00 грн. –інфляційних втрат, 2318,40 грн. –3% річних, 479, 18 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя