Рішення № 11330370, 20.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.10                                                                                 Справа № 6/262

За позовом

Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 16 115 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Процюк В.В., дов. №688 від 15.06.10., Портний М.І., дов. №777 від 08.09.10.;

від відповідача - Будянський О.Ю., дов. №14-146д від 16.05.08.;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16 115 грн. 00 коп. штрафу, згідно ст.ст. 118,122 Статуту залізниць за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Відповідач за відзивом на позовну заяву № 645 від 17.09.10 з позовними вимогами не погодився та зазначив, що перевізні документи ним були складені відповідно до діючих нормативних документів, та на його думку нестача вантажу могла відбутися і з вини перевізника.

Також, відповідачем до суду надане клопотання за яким останній просить суд зменшити суму штрафу у зв’язку із тяжким фінансовим станом в п’ять разів відповідно до ст. 233 ГК України.

Представники позивача заперечили проти зменшення розміру штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

26.02.2010 ДП «Свердловантрацит»(Вантажовідправник) у супроводі накладної на маршрут або групу вагонів за № 51963461 (вагони №№ 67844464, 65521882) з залізничної станції Довжанська Донецької залізниці, до залізничної станції Нікополь Придніпровської залізниці на адресу отримувача –ВАТ «Никопольский завод феросплавів»відправлено вантаж вугільної продукції, навалом.

Як свідчать матеріали справи вказані вагони 28.02.10 прибули на залізничну станцію Нікополь Придніпровської залізниці.

01.03.2010, за заявкою вантажоотримувача, на підставі ст. 52 Статуту залізниць України було здійснено контрольне переважування та вантаж виданий вантажоотримувачу.          Переважування здійснено за участю представників станції призначення та вантажоотримувача і складено комерційний акт АА № 034962/58 від 01.03.10.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні № 65521882 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме: виявлено, що маса нетто 66700 кг, замість 69000 що на 2300 кг менше, ніж визначено у накладній;

          Оскільки відповідачем був припущений факт невірного зазначення у накладній маси вантажу, позивач нарахував штраф відповідно до положень ст.ст. 118, 122 Статуту Залізниць у сумі 22 660 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач проти позову заперечив та просить зменшити суму штрафу.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

          Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

В даному випадку, відповідач, за накладною № 51963461 зі станції Довжанська Донецької залізниці відправив на станцію Никополь Придніпровської залізниці вантаж для вантажоодержувача ВАТ «Никопольский завод феросплавів». При контрольному переважуванні на станції призначення була встановлена невідповідність фактичної маси вугілля даним, зазначеним у накладній.

Так, у вагоні № 65521882 виявлено маса нетто 66700 кг, замість 69000 що на 2300 кг менше, ніж визначено у накладній.

За вказаним вище фактом складено комерційний акт АА № 034962/58 від 01.03.10, який відповідач не оскаржив та не оспорив.

В той же час, в комерційному акті зазначено, що вагони прибули у комерційному та технічному відношенні справними та їх маркування не порушено.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі –Статут), накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи –одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084. якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Відповідно до ст. 37 Статуту та п. 2.1 Правил № 644 відправником у накладній вказується, поряд з іншими показниками, також графа “маса вантажу в кг, визначена відправником” вказується маса вантажу у кілограмах.

Згідно абзацу 2 п. 2.6. Правил №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

          Цими ж Правилами (п. 27) встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, якщо вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані (як це має місце за даним спором).

Матеріалами справи доведено, що при контрольному переважуванні отриманого вантажу величина розходження між масою вантажу, вказаного у супровідній накладній, з фактичною його масою перевищила 2,0%.

У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження

вантажу під час перевезення.

          Згідно абзацам 1-2 п.9 Правил у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється поставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

          Як свідчать матеріали справи та наведені вище обставини, позивачем не було припущено порушень при складання відповідних актів.

          В той же час, стаття 118 Статуту залізниць України передбачає відповідальність для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Разом з цим, статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно накладної від 26.02.10 № 51963461 провізна плата на один вагон становить 3 223 грн. 00 коп., у зв’язку з чим 3323 Х 5 =16115.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

          У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.          

Але, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв’язку із неналежним заповненням відповідачем перевізних документів. Також слід визначити, що відповідач є збитковим підприємством та знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи

          В даному випадку, позивачем не доведено суду, що йому були спричинені будь-яки збитки в наслідок невірно зазначених відомостей про масу вантажу, які були припущені відповідачем у наведених вище накладних.

Також, недовантаження вугілля не потягло за собою будь-яких наслідків і для безпеки залізниці або її шляхів та інших осіб.

Виходячи з наведеного слід вказати, що позивач нарахував штрафні санкції правомірно але суд вважає за можливе зменшити їх до 3 223 грн. 00 коп. (розмір провізної плати за один вагон).

За таких обставин, позов слід задовольнити частково в сумі 3 223 грн. 00 коп., в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, керуючись ч.3 ст. 83 ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669 на користь:

- Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код 01073828, штраф у сумі 3 223 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 161 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –21.09.2010 року.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В. Цибулько