Рішення № 11330117, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/27713.09.10

За позовом Товариства з додатковою відповідальтністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»

до Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення перестрахового відшкодування в сумі 20943,04 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились;

У судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальтністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»( надалі ТзДВ «СК «ФІНЕКС», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(надалі ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія», відповідач) суми страхового відшкодування по договору перестрахування в розмірі 20560,00 грн., пені в розмірі 328,96 грн. та 3% річних в розмірі 54,08 грн., а всього 20943,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання по виплаті частки перестрахового відшкодування за укладеним договором перестрахування № 417-2007 від 16.06.2007 року згідно договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 233/ю від 25.09.2006 року.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 02.09.2010 року представник позивача не зявився, однак враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, отримане 02.09.2010 року, судом відхилене. Обставини на які посилався відповідач (перебування у відпустці представника товариства) не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем у справі є товариство (ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія»), а не конкретний представник, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.07.2010 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2006 року року між ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія»та ТДВ «СК «ФІНЕКС»укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 233/ю, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необовязковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обовязки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії).

Згідно з визначенням наведеним у п. 1.5 договору обєкт перестрахування ризик виконання частини своїх зобовязань перестраховиком по укладеному перестрахувальником як страховиком (перестрахувальником) основному договорі страхування, співстрахування або перестрахування.

Укладення між сторонами зазначеного договору зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

В силу положень договору (п. 2.1) пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахування, підписаного належним чином перестрахувальником, який направляється перестраховику за допомогою факсимільного звязку або електронною поштою; у конкретному договорі перестрахування вказуються пропоновані умови передачі ризику в перестрахування.

Якщо перестраховик згодний з умовами, викладеними в конкретному договорі перестрахування, він підписує його належним чином і направляє перестрахувальникові …(п. 2.2).

12.06.2007 року між позивачем та ТОВ «ІМПАРА»було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) на страхування за яким прийнято транспортний засіб LEXUS LX 470, державний номер НОМЕР_1.

За укладеним з відповідачем договором перестрахування № 417-2007 від 16.06.2007 року зазначений транспортний засіб, позивач передав у перестрахування з визначеним обємом відповідальності що передана у перестрахування 30000,00 грн.

07.10.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - LEXUS LX 470, державний номер НОМЕР_1, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

За складеним страховим актом № 355/618.06.00 від 09.11.2007 року розмір страхового відшкодування складав 310865,22 грн. Сплата позивачем вказаної суми грошових коштів здійснена 09.11.2007 року та 14.11.2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 1801 від 09.11.2007 року на суму 27356,14 грн., № 1819 від 14.11.2007 року на суму 283 509,08 грн. Також позивачем були понесені додаткові витрати на автотоварознавче дослідження у сумі 650,00 грн., оплата яких підтверджується платіжним друченням № 1717 від 01.11.2007 року на суму 450,00 грн. та платіжним дорученням № 1802 від 09.11.2007 року на суму 200,00 грн.

Про настання страхового випадку було надіслано повідомлення за вих. № 605 від 10.10.2007 року, отримання якого відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно розрахунку частки страхового відшкодування за вих. № 748 від 13.11.2007 року, який надіслано відповідачу разом з підтверджуючими документами зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 20560,00 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 14.11.2007 року, що підтверджується реєстровим номером за вхідним № 5035 від 14.11.2007 року.

Додатково до заяви вих. № 748 від 13.11.2007 року, позивач 19.04.2010 року вручив відповідачу лист-повідомлення вих. № 263 від 19.04.2010 року (вх. № 1151), до якого був доданий необхідний для виплати перестрахового відшкодування документ Постанова Оболонського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 1-713/2009р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 3.4.1 договору відповідач зобовязувався перерахувати перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений договором, якщо інше не передбачено в окремому договорі перестрахування, а відповідно до п. 8.2 договору при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно його обсягу відповідальності за конкретним договором перестрахування протягом 15 робочих днів (у випадку касового збитку 5-ти робочих днів) після одержання від перестрахувальника комплекту документів.

Відповідно до п. 4 договору перестрахування № 417-2007 від 16.06.2007 року при настанні страхового випадку перестраховик зобовязується виплатити перестрахувальнику належну йому долю збитку протягом 10 робочих днів після отримання від перестрахувальника страхового акту та інших документів, які підтверджують факт і розмір збитку чи рішення судового органу, на підставі якого у перестрахувальника виникло зобовязання виплатити страхове відшкодування.

Виходячи з наведених положень договору, з урахуванням отримання відповідачем розрахунку частки страхового відшкодування з необхідним підтверджуючими документами та додткового листа-повідомлення вих. № 263 від 19.04.2010 року, строк виконання зобовязання щодо виплати на користь позивача частки перестрахування в розмірі 20560,00 грн. станом на час вирішення спору є таким що настав, розрахунок мав бути здійснений у строк до 03.05.2010 року (протягом 10 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів).

Доказів сплати частки страхового відшкодування в сумі 20560,00 грн. за укладеним договором перестрахування № 417-2007 від 16.06.2007 року станом на час вирішення спору відповідачем не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як про те погоджено сторонами у п. 3.4.6 договору перестраховик зобовязаний сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобовязань у розмірі 0, 05% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, що розрахована за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009 року № 468 (10, 25%) за період з 04.05.2010 року по 28.05.2010 року в розмірі 277,14 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 40,56 грн. (розрахунок здійснено за період з 04.05.2010 року по 28.05.2010 року).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 209,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 444,05 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського 77, р/р 26504001970211 у КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Києва, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальтністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54; 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 23, офіс 910, р/р 26504300003316 у ВАТ «ФІНЕКСБАНК», м. Києва, МФО 380311, ідент. код 32641358) 20560,00 грн. (двадцять тисяч пятсот шістдесят гривень 00 копійок) частки перестрахового відшкодування за договором перестрахування № 417-2007 від 16.06.2007 року, 277,14 грн. (двісті сімдесят сім гривень 14 копійок) пені, 40,56 грн. (сорок гривень 56 копійок) 3% річних, 444,05 грн. (чотириста сорок чотири гривні 05 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 20.09.2010р.