Рішення № 11330018, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/11314.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна

компанія»

до Закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція»

про визнання договору № С-46-Е/08 від 26.12.2008 року недійсним

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача: Клюк І.В. представник за довіреністю від 17.03.2010 року;

від відповідача: Скадковська К.В. представник за довіреністю від 23.02.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія»до Закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція» про визнання договору № С-46-Е/08 від 26.12.2008 року недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обстеження систем згідно договору № С-46-Е/08 від 26.12.2008 року проводився з 08.12.2008 року по 16.12.2008 року, тобто до укладання договору, а тому даний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, а саме не спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, позивач зазначає, що вид робіт передбачений умовами договору № С-46-Е/08 від 26.12.2008 року підлягає обовязковому ліцензуванню. Враховуючи те, що відповідач не має ліцензії на технічний огляд та оцінку стану будівельних конструкцій будівель та споруд та інженерних мереж, позивач просить суд визнати вказаний договір недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 20.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2010 року подав витребувані судом докази та надав усні пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 29.03.2010 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року відкладено розгляд справи на 18.05.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року надав усні пояснення та заявив клопотання про витребування у Державної архітектурно-будівельної інспекції відомостей щодо того, чи надавалась ЗАТ «Енергомонтажвентиляція»ліцензія на право проведення експертизи виконаних монтажних робіт та стану обладнання в цілому систем загальнообмінної вентиляції, димовидалення та підпору, передбачених п. 1.1 договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року, станом на 26.12.2008 року.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на той факт, що зазначені позивачем докази є необхідними для вирішення спору, керуючись ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року відкладено розгляд справи до 08.06.2010 року.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2010 року надав усні пояснення та заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.06.2010 року подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, повязаної із створенням обєктів архітектури»було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року № 47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 року за № 226/16242. Тобто станом на момент укладення договору, діяв Порядок ліцензування господарської діяльності в будівництві, повязаної із створенням обєктів архітектури на території України, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року, в якому відсутній розділ 4.00.00 інжинірингові роботи. Також, відповідач зазначив, що до підписання сторонами договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року фахівці відповідача здійснювали попередній огляд приміщення, а не експертизу виконаних монтажних робіт.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 08.06.2010 року оголошено перерву до 15.06.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року відкладено розгляд справи до 06.07.2010 року.

Представники сторін у судовому засіданні 06.07.2010 року надали усні пояснення та заперечення. Так, представник позивача стверджує про те, що з доданої до матеріалів справи Державною архітектурно-будівельною інспекцією копії ліцензії серії АБ № 209508, яка видана ТОВ «Енергомонтажвентиляція»(код ЄДРПОУ 25293049), не вбачаються передбачені договором № С-46Е/08 від 26.12.2008 року види діяльності, отже на момент укладання зазначеного договору та вчинення передбачених сторонами робіт ТОВ «Енергомонтажвентиляція»(відповідач) не мав необхідного дозволу (ліцензії) на: проведення експертизи виконаних монтажних робіт та стану обладнання в цілому систем загальнообмінної вентиляції, димовидалення та підпору; проведення аналізу проекту вищевказаних систем.

Відповідно до Примірного переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 112 від 16.07.2008 року, який був чинний на момент укладання спірного договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року, передбачені такі види діяльності, що підлягають ліцензуванню: 4.02.00 технічний огляд і оцінка стану будівельних конструкцій будівель та споруд та інженерних мереж; 4.03.00 обстеження і оцінка технічного стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж.

Однак, відповідач заперечує проти наведених позивачем доводів та доказів, оскільки вважає, що у переліку передбачених договором № С-46Е/08 від 26.12.2008 року видів робіт та у Примірному переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 112 від 16.07.2008 року, мова йде про зовсім інші види діяльності (роботи). Крім того, Примірний перелік робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 112 від 16.07.2008 року, є нелегітимним, тому що даний наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Тому, на момент укладання договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року, діяв Порядок ліцензування господарської діяльності в будівництві, повязаної із створенням обєктів архітектури на території України, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року, в якому відсутній розділ 4.00.00 інжинірингові роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року відкладено розгляд справи до 20.07.2010 року.

У судовому засіданні оголошено перерву до 14.09.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2010 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2010 року проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія»(надалі - замовник) та Закритим акціонерним товариством «Енергомонтажвентиляція»(надалі виконавець) укладено договір № С-46Е/08, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає до виконання наступні роботи в приміщеннях «Торгівельно-ділового та житлово-офісного комплексу на перетині проспекту Перемоги та вулиці Індустріальної у Соломянському районі м. Києва»:

- проведення експертизи виконаних монтажних робіт та стану обладнання в цілому систем загально обмінної вентиляції, димовидалення та підпору;

- проведення аналізу проекту вищевказаних систем.

Результатом виконаних робіт є дефектний акт.

Відповідно до п. 3.1. договору по закінченню роботи виконавець не пізніше визначеного в п. 7.2 договору терміну закінчення виконання робіт за договором зобовязується передати замовнику експертний дефектний акт, а також акт здачі-приймання виконаних робіт.

14.03.2009 року сторони підписали та скріпили печатками акт здачі-приймання виконаних обстежувальних робіт за договором № С-46Е/08 від 26.12.2008 року, відповідно до якого відповідач здав, а позивач прийняв передбачені договором роботи.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд визнати договір № С-46Е/08 від 26.12.2008 року посилаючись на те, що відповідно до дефектного акту обстеження систем проводилося з 8.12.208 року по 16.12.2008 року, а тому договір не спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, позивач зазначає, що відповідач проводив експертизу, не маючи ліцензію на зайняття таким видом діяльності, в той час як відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції № 112 від 16.07.2008 року «Про затвердження Примірного переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури», діяльність повязана з Технічним оглядом і оцінкою стану будівельних конструкцій будівель та споруд та інженерних мереж (4.02.00) підлягає обовязковому ліцензуванню.

Суд не може погодитися з даними обґрунтуваннями позивача враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із п. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із дефектного акту, доданого до матеріалів справи, обстеження систем проводилося з 08.12.2008 року по 16.12.2008 року.

Згідно із умовами договору, відповідач повинен був здійснити дослідження виконаних монтажних робіт, яку оформити у вигляді дефектного акту.

Таким чином, у вищезазначений період до підписання сторонами договору, проводилося лише обстеження приміщення.

Дії що були спрямовані на виконання зобовязань за даним договором, а саме аналіз виконаних монтажних робіт та складання акту, здійснювалися відповідачем після підписання договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року, що підтверджується складеним 14.03.2009 року актом здачі-приймання виконаних обстежувальних робіт.

Так, 14.03.2009 року сторони підписали та скріпили печатками акт здачі-приймання виконаних обстежувальних робіт за договором № С-46Е/08 від 26.12.2008 року, відповідно до якого сторони зазначили, що виконавець передав замовникові, а замовник прийняв від виконавця висновок експертизи виконання робіт, звіт про аналіз проекту. Продукція належним чином оформлена та повністю відповідає вимогам, які були визначені для неї сторонами у договорі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що укладаючи договір № С-46Е/08 від 26.12.2008 року сторони не мали наміру створення наслідків, які зумовлені даним договором є необґрунтованими. А тому, вимога позивача про визнання договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року на підставі п. 5 ст. 203 ЦК України є безпідставним.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції № 112 від 16.07.2008 року «Про затвердження Примірного переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури»діяльність, повязана з Технічним оглядом і оцінкою стану будівельних конструкцій будівель та споруд та інженерних мереж (4.02.00) підлягає обовязковому ліцензуванню.

Суд не може погодитися з даними твердженнями позивача враховуючи наступне.

Відповідно до наказу № 112 від 16.07.2008 року «Про затвердження Примірного переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури»даний наказ затверджений з метою забезпечення єдиної деталізації видів робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, а також інформаційної єдності назв робіт та їх кодових позначень у процесі ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві.

Отже, вищезазначений наказ встановлює єдність назв робіт, повязаних із створенням обєктів архітектури та їх кодові позначення, а не визначає перелік робіт, які підлягають обовязковому ліцензуванню як зазначає позивач.

Водночас, на день проведення відповідачем дослідження виконаних монтажних робіт та стану обладнання, діяв наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)»(надалі - наказ), відповідно до якого передбачено отримання ліцензії для Обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, інженерних мереж та споруд (визначення параметрів і необхідних характеристик матеріалів і конструкцій із застосуванням спеціального устаткування, приладів та апаратури на обєктах і в лабораторія (2.02.11.05)).

Як вбачається із зазначеного наказу, вищевказані роботи входять до розділу 2.02.00 наказу «Архітектурне та будівельне проектування». Пунктом 2.02.11 уточнено, в чому саме полягає обстеження та оцінка технічного стану будівельних конструкцій, а саме: визначення параметрів і необхідних характеристик матеріалів.

Тобто, зазначений розділ переліку видів робіт провадження будівельної діяльності, які потребують ліцензування та його підрозділи відносяться до робіт з проектування.

Як зазначено в п. 1.1 договору, відповідач повинен був провести обстеження виконаних монтажних робіт, а не роботи щодо проектування будівлі, конструкцій.

Вищевказаний наказ не встановлює обовязковості отримання субєктами, які проводять обстеження виконаних монтажних робіт та стану обладнання в цілому систем загальнообмінної вентиляції, димовидалення та підпору ліцензій.

Таким чином, твердження позивача, що відповідач повинен був мати ліцензію на проведення вищезазначених робіт є безпідставним та необґрунтованим.

До того ж, суд зазначає, що у відповідності з частиною 7 статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Позивач до таких органів не відноситься.

За таких обставин право на звернення до суду у разі недотримання вимог законодавства щодо обов'язковості отримання ліцензії для здійснення певного виду господарської діяльності належить саме зазначеним органам, а не позивачеві (Інформаційний лист Вищого Господарського суду України від 15.01.2010 № 01-08/12).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання договору № С-46Е/08 від 26.12.2008 року недійсним.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 215 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 17.09.2010 року