Рішення № 11329939, 16.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/22916.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»

Про стягнення 38575,89 грн.          

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Поштар Т.П. –представник за довіреністю № 5367 від 28.12.09.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 080820-140/ФЛ-Ю-Е від 20.08.08. фінансового лізингу в розмірі 38575,89 грн. (35 871,16 грн. –основний борг, 1 821,77 грн. –пеня, 266,66 грн. – 3 % річних, 616,30 грн. –збитки від інфляції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов’язання перед позивачем по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»в сумі 35871,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.10. порушено провадження у справі № 17/106-10, розгляд справи було призначено на 09.07.10.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.10. розгляд справи № 17/106-10 було відкладено на 30.07.10.

В судовому засіданні 30.07.10. Господарський суд Київської області встановив, що місцезнаходженням відповідача - є Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 9, нежиле приміщення 69.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.10. справу № 17/106-10 передано за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 17/106-10 передано судді Ващенко Т.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.10. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 17/106-10 до свого провадження та присвоєно їй номер «№30/229»; розгляд справи призначено на 31.08.10. о 15-30.

Представник відповідача в судове засідання 31.08.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.10. у справі № 30/229 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.10. розгляд справи № 30/229 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 16.09.10. 12-00.

В судовому засіданні 16.09.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 31.08.10. у справі № 30/229 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/229.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство «Український будівельний центр»(Лізингоодержувач) укладено Договір № 080820-140/ФЛ-Ю-Е (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3) визначено, що предметом даного Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору. Доходи у формі грошей та матеріальних і нематеріальних активів, одержані Лізингоодержувачем в результаті використання Майна відповідно до умов даного Договору, є власністю Лізингоодержувача.

Згідно п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що Строк користування Лізингоодержувачем Майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

У відповідності до п.п. 3.1-3.4 Договору погоджено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1- 3.4.5 цього Договору. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 Договору.

Загальна вартість майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ 85 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 17 000,00 грн., разом з ПДВ 20% - 102 000,00 грн.

Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно за цим Договором складає суму без ПДВ 20% - 30 206,85 грн., при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого Договором графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 -3.4.5 Договору.

Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця у порядку, визначеному даним Договором.

Позивач вказує на те, що ним умови Договору виконані належним чином, та передано в користування відповідачу предмет лізингу на підставі акту прийому-передачі від 17.09.08., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч прийнятих на себе обов'язків, відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з листопада 2009 р. по травень 2010 р. за ним виникла заборгованість, яка станом на 25.05.10. складає 35 871,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті лізингових платежів в повному обсязі не виконав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»суми основного боргу в розмірі 35871,16 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 11.2.1 Договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1821,77 грн. пені.

Відповідно до п. 11.2.1 Договору передбачено, що за порушення обов’язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п.3.1 Договору і графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених Договором, відповідач зобов’язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена сума пені завищена, в зв’язку з чим, пеня підлягає стягненню частково, а саме в розмірі –608,59 грн. (за уточненим розрахунком суду).

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 616,30 грн. - збитків від інфляції та 266,66 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв’язку з тим, що зазначені вище суми збитків від інфляції та 3 % річних позивачем значно завищені, суд приходить до висновку про часткове задоволення зазначених вимог позивача, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 89,06 грн. –3 % річних та 339,96 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Український будівельний центр»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, нежиле приміщення 69, код ЄДРПОУ 32925860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера «Г», код ЄДРПОУ 33880354) 35 871 (тридцять п’ять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 16 коп. –основного боргу, 608 (шістсот вісім) грн. 59 коп. –пені, 339 (триста тридцять дев’ять) грн. 96 коп. –збитків від інфляції, 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 06 коп. –3 % річних, 369 (триста шістдесят дев’ять) грн. 08 коп. –державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 80 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 20.09.10.