Рішення № 11329923, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/3017.09.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Україна"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж"

Про                    стягнення 44 869,94 грн.

Суддя: Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    не з’явився

Від відповідача:          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" 44869,94 грн. (32681,22 грн. основного боргу, 10026,39 грн. збитків від інфляції, 2162,33 грн. 3% річних) заборгованості за договором купівлі-продажу № 210108 від 21.01.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо оплати товару відповідно до договору купівлі-продажу № 210108 від 21.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. порушено провадження у справі № 57/30 та призначено її розгляд на 03.09.2010р.

03.09.2010р. в судовому засіданні судом оголошена перерва на 07.09.2010р.

07.09.2010р. в судовому засіданні судом оголошена перерва на 17.09.2010р.

Представник Позивача у судове засідання від 17.09.2010р. не з’явився.

Представник Відповідача у судове засідання від 17.09.2010р. не з’явився, витребуваних судом документів та відзив на позов не надав.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2008 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Україна" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" був укладений Договір купівлі-продажу № 210108 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Продавець) зобов’язувався передати у власність Відповідачеві (Покупцеві) товар, а Відповідач (Покупець) зобов’язувався прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

На виконання умов Договору в період з 11 по 15 лютого 2008 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Україна" передав, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" отримав товар на загальну суму 35649,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна № ВГ-0000273 від 11.02.2008р. на суму 30151,58 грн.;

- видаткова накладна № ВГ-0000329 від 15.02.2008р. на суму 5498,28 грн.

Факт передачі товару Відповідачу підтверджується також довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- довіреність серії ЯОД № 918993 від 11.02.2008р.;

- довіреність серії ЯОС № 581997 від 15.02.2008р.

Відповідно до умов п. 2.4. Договору Відповідач зобов’язувався здійснювати оплату товару протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.

В порушення умов Договору Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" виконав зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару частково.

27 листопада 2008 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу вих. № 465 на суму 32681,22 грн., яку Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

На день розгляду справи заборгованість Відповідача по договору купівлі-продажу № 210108 від 21.01.2008р. складає 32681,22 грн. та підтверджується доданими до позовної заяви документами.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Отже, факт порушення Відповідачем обов’язку та строків оплати за отриманий товар судом встановлено та по суті не оспорений Відповідачем.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по договору купівлі-продажу № 210108 від 21.01.2008р. в розмірі 32681,22 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 10026,39 грн., 3% річних - 2162,33 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 10026,39 грн. та 3% річних в розмірі 2162,33 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Відповідач не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 448,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А; ідентифікаційний код 33993659; р/р 2600546026 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Україна" (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 135; ідентифікаційний код 34972231; р/р 2600715310 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335) 32681 (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 22 коп. основного боргу, 10026 (десять тисяч двадцять шість) грн. 39 коп. збитків від інфляції, 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 33 коп. 3% річних, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 70 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець