Рішення № 11329871, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/18713.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань»

про стягнення 22958,83 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Мацко М.А. –представник за довіреністю № б/н від 13.09.2010 р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань»про стягнення заборгованості в розмірі 22985,83 грн., з яких: 21223,36 грн. –основний борг, 1443,07 грн. – інфляційні нарахування та 292,40 грн. –3% річних за період з 14.01.2010 р. по 05.07.2010 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних та довіреностей відповідача, проте, останній зобов‘язання по оплаті поставленої продукції виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. порушено провадження у справі № 39/187 та призначено справу до розгляду на 13.09.2010 р. о 14:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. подав довідки та повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2010 р., а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД №654009 щодо відповідача та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД №654012 щодо позивача станом на 10.09.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 05.08.2010 р. не виконав, в т.ч. відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/187 від 05.08.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД №654009 щодо відповідача.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Направлення ухвали суду від 05.08.2010 р. відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103010711022 свідчить про отримання ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 39/187 уповноваженим представником відповідача 10.08.2010 р.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/187 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.09.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На твердження позивача, ним на підставі технічного завдання відповідача № 957 від 26.10.2009 р. було виготовлено та поставлено останньому продукцію (кришка типа «Твіст Офф»d 82 мм з нанесенням логотипу замовника у кількості 101810 одиниць) (надалі –Продукція) на загальну суму 44287,36 грн., що підтверджується видатковими накладними № МП-000034 від 26.11.2009 р. на суму 7747,36 грн., № МП-000037 від 30.11.2009 р. на суму 27405,00 грн., № МП-000039 від 30.11.2009 р. на суму 9135,00 грн. (надалі –Накладні), які підписані представником відповідача Лещенком Юрієм Леонідовичем на підставі довіреності ТОВ «С.О.В. Гавань»серія В3В № 305674 (копії технічного завдання, накладних та довіреності знаходяться в матеріалах справи).

Зібрані у справі докази свідчать, що розрахунок за отриману Продукцію був здійснений відповідачем лише частково у сумі 23063,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2905 від 28.10.2009 р., № 3226 від 03.12.2009 р., № 100 від 14.01.2010 р., копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлену Продукцію у розмірі 21223,36 грн.

12.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з Претензією про сплату заборгованості за поставлену Продукцію у вищенаведеній сумі, що підтверджується фіскальним чеком № 6054 від 12.04.2010 р. (копії претензії та фіскального чеку наявні в матеріалах справи).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач відповіді на претензію позивача не надав, заборгованість у сумі 21224,36 грн. (основний борг) не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, а саме: наявні в матеріалах справи технічне завдання № 957 від 26.10.2009 р. та Накладні, свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що договір у письмовій формі на поставку Продукції між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цієї Продукції (шляхом підтвердження до виконання технічного завдання № 957 від 26.10.2009 р. стосовно продажу, зокрема, Продукції позивача).

Зібрані у справі докази свідчать, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач відповідно до Накладних, які підписані його представником на підставі довіреності, отримав спірну Продукцію на загальну суму 44287,36 грн., проте оплатив дану Продукцію лише частково у сумі 23063,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не узгодили строк (термін) оплати за поставлену Продукцію.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 12.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з Претензією про сплату заборгованості за поставлену Продукцію у вищенаведеній сумі, що підтверджується фіскальним чеком № 6054 від 12.04.2010 р.

Вищенаведена Претензія позивача вважається судом вимогою, що пред»явлена позивачем відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був виконати обов’язок щодо здійснення повної оплати за поставлену Продукцію у семиденний строк від дня пред’явлення відповідної вимоги, т.т. до 19.04.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи по суті відповідач не оплатив заборгованість у сумі 21223,36 грн. за продукцію, поставлену йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак»згідно видаткових накладних № МП-000034 від 26.11.2009 р., № МП-000037 від 30.11.2009 р., № МП-000039 від 30.11.2009 р.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21223,36 грн. заборгованості за спірну Продукцію (основний борг) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання по сплаті основного боргу, позивач звернувся також з вимогою про стягнення 1443,07 грн. інфляційних нарахувань та 292,40 грн. 3% річних за період з 14.01.2010 р. по 05.07.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище було встановлено, відповідач повинен був виконати обов’язок щодо здійснення повної оплати за поставлену Продукцію у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивача (від 12.04.2010 р.), т.т. до 19.04.2010 р., а отже з 20.04.2010 р. слід обчислювати початок періоду прострочення відповідачем спірного грошового зобов»язання.

За таких обставин, суд не погоджується з доводами позивача щодо визначення ним початку періоду прострочення зобов»язання відповідача по оплаті Продукції у сумі 21223,36 грн. з 14.01.2010 р.

Таким чином, нарахування інфляції та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 21223,36 грн. слід здійснювати за період з 20.04.2010 р. (встановлено судом) та по 05.07.2010 р. (визначено позивачем у позовній заяві).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 1443,07 грн. інфляційних нарахувань за період з 20.04.2010 р. по 05.07.2010 р. задоволенню не підлягають, оскільки згідно даних Державного комітету статистики України, опублікованих у газеті «Урядовий кур»єр»№ 83 від 08.05.2010 р., № 102 від 08.06.2010 р., № 123 від 08.07.2010 р. індекс інфляції у квітні 2010 р. становив 99,7%, у травні 2010 р. –99,4 %, а у червні –2010 р. –99,6%.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 292,40 грн. 3% річних підлягають лише частковому задоволенню у сумі 134,32 грн. за період з 20.04.2010 р. по 05.07.2010 р.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати 3% річних в сумі 158,08 грн. (292,40 грн. –134,32 грн. = 158,08 грн.) належить відмовити.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з»явився, доказів на спростування доводів позивача суду не подав та не надіслав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 213,96 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,54 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 203, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 181, 265 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, ідентифікаційний код № 25636176; р/р № 260020163700 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак»(03124, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд 5-А; ідентифікаційний код 31456691; р/р № 26003010032092 в ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) 21223,36 грн. (двадцять одну тисячу двісті двадцять три гривні 36 коп.) основного боргу, 134,32 грн. (сто тридцять чотири гривні 32 коп.) 3% річних, 213,96 грн. (двісті тринадцять гривень 96 коп.) держмита та 219,54 грн. (двісті дев»ятнадцять гривень 54 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.