Рішення № 11329459, 16.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/34916.09.10 За позовом Прокурора м. Дзержинська Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне підприємство «Дзержинськвугілля»

про стягнення орендної плати в сумі 206329,85 грн. та пені в сумі 5552,37 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: не зявився;

від позивача: не зявився;

від відповідача: Шабанов С.В. представник за довіреністю № 13-11-14146 від 13.07.2010;

від третьої особи: не зявився.

У судовому засіданні 16.09.10 в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи :

На розгляд Господарського суду м .Києва передані позовні вимоги прокурора м. Дзержинська Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 206329,85 грн. та пені у розмірі 5552,37 грн.

В обґрунтування заявленого позову орган прокуратури зазначає, що 29.08.2003р. укладено договір оренди № 1088/2003 нерухомого майна, що належить до державної власності. На підставі зазначеного договору позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкова платне користування майно, площею 606,3 кв.м, що знаходиться за адресою м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що перебуває на балансі державного підприємства «Дзержинськвугілля». За умовами договору відповідач взяв на себе зобовязання сплачувати орендну плату у повному обсязі та вчасно незалежно від наслідків господарської діяльності. Проте відповідачем було порушено умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість за договором оренди за період з листопада 2008 по травень 2010 у розмірі 206329,85 грн., крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5552,37 грн.

Ухвалою суду від 06.07.10 порушено провадження у справі № 40/349, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Дзержинськвугілля»та призначено справу до розгляду на 29.07.10.

У звязку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у відпустці 29.07.10 розгляд справи був призначений на 05.08.10.

В судове засідання 05.08.10 представники позивача та прокуратури не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Представник третьої особи через загальний відділ діловодства подав письмові пояснення, відповідно до яких позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання зявився, подав суду документи, на виконання вимог ухвали суду від 06.07.10 та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 16.09.10.

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав пояснення по справі, відповідно до якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 16.09.10 представник відповідача подав клопотання про зупинення справи № 40/349 до вирішення по суті справи № 6/425, проте на надав суду жодних доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Судом заслухані пояснення представника відповідача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

29.08.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(відповідачем) було укладено договір оренди № 1088/2003.

Відповідно до п.1.1 договору оренди № 1088/2003 від 29.08.03 позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення, площею 606,3 кв.м., розташоване за адресою: 85200 м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що знаходиться на балансі державного підприємства «Дзержинськвугілля», вартість якого визначена за експертною оцінкою станом на 28.02.2003 р. - 277218,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення філії ВАТ «Комерційний банк «Надра».

Згідно з п. 10.1 договору оренди строк дії договору 3 роки, з 29.08.03 по 29.08.06.

Відповідно до п.10.6 договору оренди № 1088/2003 від 29.08.03 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 1088/2003 від 29.08.03 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2003 р) - 3506,81 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

29.08.03 позивач на виконання зобовязань за договором оренди № 1088/2003 від 29.08.03 за актом прийому-передачі передав відповідачу зазначене нерухоме майно.

11.11.09 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.08.2003 № 1088/2003, відповідно до п.1 якої дійшли згоди встановити річну орендну ставку за використання нерухомого державного майна на рівні 30% від вартості за незалежною оцінкою з 1 січня 2007 року. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невідємною і складовою частиною договору оренди.

Крім того сторони доповнили п.3.1 договору оренди наступним текстом: «Орендна плата визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ від 27.12.06 № 1846 до Постанови КМУ від 04.10.1995 р. № 786 «Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2006 року 10215,48 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 11.11.09 сторони дійшли згоди провести перерахунок орендної плати з 01.01.2007р.

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 11.11.09 сторони доповнили розділ 3 договору «Орендна плата»пунктом 3.8 наступного змісту: «Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав зобовязання щодо перерахування орендної плати за договором оренди № 1088/2003 від 29.08.03, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед державним бюджетом за період з листопада 2008 року по травень 2010 року у розмірі 206329,85 грн.

Листами від 14.01.10 № 11-06-03-00121 та від 19.02.10 № 11-06-03-01834 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано. Судом не приймаються заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності детального розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати за договором № 1088/2003 від 29.08.03, оскільки в матеріалах справи наявний наданий позивачем розгорнутий і детальний розрахунок боргу із зазначенням заборгованості помісячно. Крім того відповідачем не було надано суду контррозрахунку суми заборгованості у разі його незгоди з розрахунком, наданим позивачем.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобовязання за договором оренди № 1088/2003 від 29.08.03, а відповідач порушив договірні зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 206329,85 грн. підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення пені в розмірі 5552,37 грн. нарахованої за період з 26.07.09 по 26.05.10, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3.5 договору оренди № 1088/2003 від 29.08.03 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційного банку «Надра»” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Відповідно до п.1 Постанови Правління НБУ від 05.08.09 № 452 мораторій на задоволення вимог кредиторів було продовжено на шість місяців з 11.08.09 до 10.02.2010.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені з перерахунком судом сум, що підлягають стягненню, після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів 10.02.2010 року.

Розрахунок розміру пені:

Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозрахунковий розмір пені, %Сума пені за період прострочення

11060,4811.02.2010 - 25.02.20101510,25 %0,033755,91

11038,3611.02.2010 - 25.03.20104310,25 %0,0337159.96

11126,6711.02.2010-25.04.20107410,25 %0,0337277,48

11226,8111.02.2010-25.05.201010410,25 %0,0337393,48

11350,3011.02.2010-07.06.201011710,25 %0,0337447,53

11350,3008.06.2010-10.06.201039,5%0,031310,66

11452,4611.02.2010-07.06.201011710,25 %0,0337451,56

11452,4608.06.2010-10.06.201039,5%0,031310,75

11658,6026.02.2010-07.06.201010210,25 %0,0337400,75

11658,6008.06.2010-10.06.201039,5%0,031310,95

11880,1126.03.2010-07.06.20107410,25 %0,0337296,27

11880,1108.06.2010-10.06.201039,5%0,031311,16

11987,0326.04.2010-07.06.20104310,25 %0,0337173,70

11987,0308.06.2010-10.06.201039,5%0,031311,26

11951,0726.05.2010-07.06.20101310,25 %0,033752,36

11951,0708.06.2010-10.06.201039,5%0,031311,22

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 2775,00 грн. та підлягає стягненню.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором оренди № 1088/2003.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договором оренди щодо сплати заборгованості з орендної плати.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача в сумі 2091,05 грн. .Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 232,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України (р/р 31114094700004, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686537) суму заборгованості в розмірі 206329 (двісті шість тисяч триста двадцять девять) грн. 85 коп., пеню в розмірі 2775 (дві тисячі сімсот сімдесят пять) грн. 00 коп..

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 2091 (дві тисячі девяноста одна) грн. 05 коп. та 232 (двісті тридцять дві) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 16.09.2010р.