Рішення № 11329417, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/3325.08.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко Київ”

До Комунального підприємства “ЖЕО 107”

Третя особа без Київська міська державна адміністрація

самостійних вимог

на стороні відповідача

Про стягнення 359407,92 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаКузуб С.П. (дов. б/н від 19.03.2010р.)

Від відповідача Від третьої особиГришковець Л.І (дов. б/н від 05.05.2010р.)

Яніцький М.В. (дов. №001-775 від 11.08.2010р.) Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 689 063,66 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 9457-ТПВ від 01.04.2009, з яких 670648,25 грн. основного боргу, 8003,22 грн. інфляційних витрат, 3655,91 грн. 3% річних, 6 756,28 грн. пені, крім того 6891,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 було порушено провадження у справі № 49/33 та призначено розгляд справи на 03.03.2010 року.

03.03.2010 у судовому засіданні була оголошена перерва на 10.03.2010 у звязку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року розгляд справи був відкладений на 07.04.2010 року у звязку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/33 від 18.02.2010 та необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. №01-1/19 від 07.04.2010 року справу передано на розгляд судді Бондаренко Г.П. у звязку з закінченням повноважень ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року справу №49/33 прийнято до провадження та призначити до розгляду 18.05.2010 року.

Предстанвик позивача у судовому засіданні 18.05.10р. подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 589295,20 грн., яка виникла за інший проміжок часу, ніж заявлено у первісно поданій позовній заяві. Розгляд даного клопотання було відкладено судом до наступного судовому засідання, у зв"язку з неподанням позивачем доказів надсилання копії заяви про збільшення боргу відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у звязку з неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 30.06.2010 року у зв'язку з неявкою третьої особи, неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів, необхідністю витребування нових доказів по справі. Даною ухвалою суд відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 18.05.10р. до розгляду в рамках даного судового провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивачем не збільшено первісно заявлені позовні вимоги (щодо стягнення заборгованості по договору, яка виникла за певний проміжок часу), а змінено предмет позову, оскільки заявлено з огляду на те, що правовідносини між сторонами тривають про стягнення заборгованості за інший проміжок часу, а отже суд приходить до висновку, що позивачем не збільшено позовну вимоги, а змінено предмет і підстави позову (заявлено вимоги про стягнення заборгованості за інший проміжок часу), що не допускається в господарському процесі, а тому державне мито сплачене платіжними дорученням №2928 від 17.05.2010 року в розмірі 1052,00 грн. та №1649 від 06.04.2010 року в розмірі 1459,00 грн. підлягають поверненню.

У судовому засіданні 30.06.2010 року оголошувалась перерва до 04.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 року розгляд справи був відкладений на 25.08.2010 року у звязку з неявкою відповідача та третьої особи та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

25.08.2010 року представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 342711,81 грн. заборгованості за договором №17/03/09-2 від 17.03.2009 року, у звязку з тим, що відповідачем була сплачена заборгованість за договором №9457-ТПВ від 01.04.2009 року в повному обсязі.

У судовому засіданні дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог та зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 589295,20 грн., яка виникла за інший проміжок часу, ніж заявлено у первісно поданій позовній заяві.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує не належним виконанням відповідачем зобовязань за договорами №9457-ТПВ від 01.04.2009 року про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) та №17/03/09-2 від 17.03.2009 року заміни боржника у зобовязанні у звязку з чим виникла заборгованість.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що вказана заборгованість виникла у звязку з несплатою мешканцями житлових будинків квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій, а також невідповідність квартирної плати фактичній собівартості утримання та обслуговування житлового фонду та відсутність дотацій з бюджету, в яку входить оплата, надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів що обслуговує відповідач.

Крім того, оплата послуг позивача здійснюється у відповідності до Розпорядження Київської міської державної адміністрації №80 від 27.01.2997 року «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», шляхом розчеплення комунальних платежів від мешканців будинків через ГІОЦ КМДА на розрахунковий рахунок позивача. ГІОЦ КМДА перераховую платежі щоденно, проте зібраних коштів для повного проведення розрахунків не вистачає, а інших власних джерел для погашення заборгованості житлові організації не мають, що і призводить до виникнення заборгованості.

Третя особа письмових пояснень не надала.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договорі № 9457-ТПВ про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, за яким відповідач доручив, а позивач надає йому послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ) з прибудинкових територій будинків, які знаходяться на утриманні відповідача, згідно з довідкою-дислокацією, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити надані послуги в порядку та в строки визначені цим договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами приймання наданих послуг та актами звірки, підписаними сторонами.

Як встановлено судом, відповідач сплатив заборгованість за договором в сумі №9457-ТПВ про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів в повному обсязі, що обома сторонами не заперечується (уточнення до позовної заяви від 25.08.10р.)

Таким чином, провадження в частині стягнення основного боргу за договором №9457-ТПВ про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів в розмірі 359407,93 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України.

17.03.2009 року між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік»був укладений договір №17/03/09-2 заміни боржника у зобовязанні, за яким відповідач передає, а позивач приймає на себе борг відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік»на суму 342711,81 грн.

Право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік»до відповідача, а після вступу в силу даного договору позивача ґрунтується на підставі договору №3/01-08 від 01.03.2008 року про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ).

Відповідно до п.7 цього договору позивач отримує право вимоги до відповідача на суму 342711,81 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення заборгованості за договором №17/03/09-2, у зв'язку з заміною кредитора у зобовязанні у розмірі 342711,81 грн., враховуючи те, що право вимоги по договору перейшло до позивача.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за договором №№9457-ТПВ від 01.04.2009 року та обов'язки щодо оплати заборгованості по договору № 17/03/09-2 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) у звязку з чим виникла заборгованість.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 8003,22 грн. інфляційних втрат за період з червня 2009 року по грудень 2009 року, 3655,91 грн. 3% річних.

Суд залишає без розгляду позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6756,28 грн. пені з підстав невірного розрахунку. При цьому суд зазначає, що самостійно здійснити перерахунок пені не має змоги, оскільки пеня нарахована по договору № 9457-ТПВ, а сторонами у справі не надано розрахунку з частковим погашенням заборгованості по вказаному договору (зазначенням строків погашення).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, обов'язок надання доказів (обгрунтованого розрахунку) покладається на позивача, а оскільки позивачем не надано грунтовний розрахунок пені, здійснити перерахунок пені по вказаному договору для суду не вбачається можливим.

В решті позову провадження у справі припинити.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, п. 5 ст. 81, ст.ст.4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 359407,93 грн. припинити.

3.Стягнути з Комунального підприємства “ЖЕО 107” Голосіївської районної у м. Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 23/25; код ЄДРПОУ 35509619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7Б, оф. 47; 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 83; код ЄДРПОУ 32982190) 342711 (триста сорок дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 81 коп. основного боргу, 8003 (вісім тисяч двадцять дві) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 3655 (три тисячі шістсот пятдесят пять) грн. 91 коп. 3% річних, 3544 (три тисячі пятсот чотириста чотири) грн. 04 коп. державного мита та 121 (сто двадцять одна) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Позовні вимоги щодо стягнення пені по договору залишити без розгляду.

5. Повернути з державного бюджету України доплату державного мита в розмірі 1052 (одна тисяча пятдесят дві) грн. 00 коп., сплаченого платіжним дорученням №2928 від 17.05.2010 року.

6. Повернути з державного бюджету України доплату державного мита в розмірі 1459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., сплаченого платіжним дорученням №1649 від 06.04.2010 року.

7.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 17.09.2010 року