Рішення № 11329271, 06.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.10 Справа № 21/208/10

Суддя

За позовом –Відкритого акціонерного товариства ”Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, б.20)

до відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982; код за ЄДРПОУ 24516317)

про стягнення 12629 грн. 60 коп.

                                                                                 суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від позивача –Колесник О.Г., довір. № 025/35 від 01.01.2010 року; Кушпела О.В., довір. № 069/35 від 14.07.2010 року;

від відповідача –Шостак О.М., довір. № 01/243 від 22.06.2010 року

СУТЬ СПОРУ

Ухвалою від 28.07.2010 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 06.09.2010 року.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 11039 грн.90 коп. основного боргу, 542 грн. 25 коп. втрат від інфляції, 230 грн.87 коп. 3% річних, 816 грн.58 коп. пені, яка утворилася на підставі договору № 804/99215/58 від 14.01.2009 року.

В судове засідання 06.09.2010 року з’явилися представники сторін.

Розгляд справи закінчено 06.09.2010 року оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, надані документальні докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством ”Український графіт” (зберігач) та Відкритим акціонерним товариством “Вуглецевий композит” (власник) укладено договір № 804/99215/58 (далі-договір).

У відповідності із п.1.1 договору зберігач зобов’язується прийняти на відповідальне зберігання, передане йому майно власника: сировину, матеріали, обладнання, інше заявлене для зберігання майно власника за наявності у зберігача складських приміщень та умов зберігання.

Пунктом 2.1 договору визначено, що власник має право в будь-який час вимагати повернення всього майна або його частини.

Згідно із п.2.2 договору зберігач зобов’язаний здійснювати зберігання особисто, забезпечити збереження майна, вживаючи для цього всі необхідні заходи у відповідності із діючим законодавством та вказівками власника, повернути прийняте на зберігання майно за першою вимогою власника, без зміни його якісних та кількісних характеристик тощо.

Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг зберігача за цим договором складає 0,3 % від вартості переданого на зберігання майна в місяць. У разі зберігання протягом неповного місяця –пропорційно кількості днів зберігання. Згідно із п.3.2 договору здача-приймання наданих послуг зі зберігання оформлюється актом виконаних робіт, наданим власнику протягом 10 календарних днів після закінчення звітного місяця. Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата власником послуг зі зберігання провадиться на підставі рахунків, що виставляються зберігачем щомісячно. У відповідності із 3.4 договору платежі,обумовлені цим договором, здійснюються шляхом безготівкового переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача протягом 30 днів з моменту надання рахунку власнику.

Згідно із п.8.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 року.

Актами виконаних робіт підтверджується факт надання позивачем відповідачеві послуг зі зберігання: акт від 29.05.2009 року - послуги за травень 2009 року на суму 331 грн. 86 коп., акт від 30.06.2009 року-послуги за червень 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп., акт від 31.07.2009 року-послуги за липень 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп., акт від 31.08.2009 року-послуги за серпень 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп., акт від 30.09.2009 року-послуги за вересень 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп., акт від 31.10.2009 року-послуги за жовтень 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп., акт від 30.11.2009 року-послуги за листопад 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп., акт від 31.12.2009 року-послуги за грудень 2009 року на суму 1529 грн. 72 коп. Тобто, позивачем за період з травня по грудень 2009 року надані відповідачеві послуги зі зберігання за договором на загальну суму 11039 грн. 90 коп.

Позивачем для сплати за надані ним послуги на адресу Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” було спрямовано рахунок № 905-47806 від 29.05.2009 року на суму 331 грн. 86 коп. рахунки № 906-47855 від 30.06.2009 року, № 907-47873 від 31.07.2009 року, № 908-47951 від 31.08.2009 року, № 909-47994 від 30.09.2009 року, № 910-48012 від 30.10.2009 року, № 911-48057 від 30.11.2009 року, № 912-48095 від 31.12.2009 року-кожен на суму 1529 грн. 72 коп. Вказані рахунки отримані відповідачем відповідно 15.06.2009 року, 15.07.2009 року, 13.08.2009 року, 24.09.2009 року, 15.10.2009 року, 13.11.2009 року, 14.12.2009 року, 14.01.2010 року.

У відповідності до ст. 11, 509 ЦК України між сторонами виникли цивільні права й обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України: “Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості."

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших підстав, що передбачені даною нормою.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач не надав суду докази сплати наданих йому позивачем послуг зі зберігання на суму 11039 грн. 90 коп. у строк, визначений умовами договору. Вказаний борг підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.08.2010 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками (копія міститься в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що внаслідок несплати відповідачем, наданих йому послуг, у Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” виникла заборгованість у сумі 11039 грн. 90 коп.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 11039 грн. 90 коп. підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає стягненню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 816 грн. 58 коп. пені за період з 24.10.2009 року по 15.08.2010 року.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п.4.3 договору при порушенні строку оплати послуг зі зберігання майна власник сплачує зберігачу пеню в розмірі не більше 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.

Господарським судом встановлено,що ухвалою від 29.04.2010 року порушено провадження у справі № 21/143/10 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з 29.04.2010 року за невиконання чи неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань не нараховуються неустойка (штраф, пеня) тощо.

Станом на 06.09.2010 року провадження у справі № 21/143/10 не припинено.

Згідно із ч.7 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню частково і за період, протягом якого діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача, тому в цей період не підлягає нарахуванню пеня за невиконання Відкритим акціонерним товариством “Вуглецевий композит” грошового зобов’язання. За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача 607 грн. 18 коп. пені, в задоволенні іншої частини заявленої до стягнення суми пені відмовити.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 542 грн. 25 коп. втрат від інфляції за період з липня 2009 року по червень 2010 року, 230 грн.87 коп. 3% річних за період з 15.07.2009 року по 01.08.2010 року.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення зазначених платежів.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982; код за ЄДРПОУ 24516317, р/р № 26002976713329 в ЗФ ПУМБ м.Запоріжжя, МФО 313623) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, б.20, код за ЄДРПОУ 00196204, р/р № 26008900301 в ВАТ “Мета Банк”, МФО 313582) 11039 грн. 90 коп. основного боргу, 542 грн. 25 коп. втрат від інфляції, 230 грн. 87 коп. 3% річних, суму 607 грн. 18 коп. пені, суму 124 грн. 20 коп. державного мита, суму 232 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                   В.І.Черкаський

дата складання повного рішення –10.09.2010