Рішення № 113291887, 30.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2023Справа № 910/6337/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 18305865,97 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сивак А.Ю.;

від відповідача: Драчова М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 18305865,97 грн, з яких 3935099,93 грн пені, 3234328,71 грн 3% річних та 11136437,33 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/4982/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 1093054 грн. 76 коп. пені, 2818095 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 708210 грн. 17 коп. 3% річних, 118113 грн. 09 коп. витрат на проведення експертизи, 69290 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивач зазначає, що судом у справі №910/4982/21 було стягнуто з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані станом на 16.03.2021, у зв`язку з чим, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пенею у розмірі 3935099,93 грн, 3% річних у розмірі 3234328,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 11136437,33 грн, які нараховані з 17.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 відкрито провадження у справі №910/6337/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.05.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

11.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він міг сплачувати позивачу вартість придбаної балансуючої електроенергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому ринку. При цьому, оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень. Також, відповідач вказав на те, що позивачем неправильно було обрано спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові, та звернув увагу на неправильність розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

15.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.06.2023.

30.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

20.06.2023 відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі №910/6337/23 до закінчення перегляду Верховним Судом справи №910/4982/21.

20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 90%.

21.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних.

У підготовчому засіданні 21.06.2023 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 19.07.2023.

У підготовчому засіданні 19.07.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.08.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.08.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив частково; просив зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 30.08.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 184692244,85 грн., з яких 180223141,41 грн. суми основного боргу, 1706841,37 грн. пені, 1377068,85 грн. інфляційних втрат та 590693, 22 грн. 3 % річних (справа №910/4982/21).

Позовні вимоги у справі №910/4982/21 обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов`язань за Договором про участь у балансуючому ринку від 13.03.2020 № 0695-04113, у зв`язку з чим позивач вказував на наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості за період з вересня 2020 по лютий 2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 1093054 грн. 76 коп. пені, 2818095 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 708210 грн. 17 коп. 3% річних, 118113 грн. 09 коп. витрат на проведення експертизи, 69290 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 закрито касаційне провадження у справі №910/4982/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дійсно, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» і від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини, які були встановлені судами у справі №910/4982/21 не потребують доказування при розгляді даної справи.

Судами у справі №910/4982/21 встановлено факт укладення між сторонами Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020.

Пунктом 1.2 Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 визначено, що за цим договором ППБ (постачальник послуг з балансування) зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної електричної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.

Відповідно до п. 2.2 Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020, розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку.

Згідно з п. 4.1. Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у Правилах ринку.

За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (п. 4.2. Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020).

Відповідно до п. 4.3. Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

Наказом НЕК «Укренерго» затверджено нову редакцію Договору про участь у балансуючому ринку. В новій редакції п. 4.3. Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 викладено наступним чином: «ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог cт. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

Згідно з п. 4.8. Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020, ОСП надає ППБ два примірника Акта, підписані зі своєї сторони до 08 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта.

Судом у справі №910/4982/21 встановлено, що за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року загальна вартість балансуючої електричної енергії, переданої за Договором від 13.03.2020 №0695-04113, становить 219007104,83 грн. (копії відповідних актів долучено позивачем до позовної заяви у даній справі).

Оскільки відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати електроенергії, позивач у справі №910/4982/21 просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 184692244,85 грн., з яких 180223141,41 грн. суми основного боргу, 1706841,37 грн. пені, 1377068,85 грн. інфляційних втрат та 590693, 22 грн. 3% річних.

В подальшому позивачем у справі №910/4982/21 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, як була прийнята судом, у зв`язку з чим предметом спору у справі №910/4982/21 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) було стягнення з відповідача заборгованості за Договором про участь у балансуючому ринку від 13.03.2020 №0695-04113 у загальному розмірі 137229393,74 грн., з яких 131524529,88 грн. сума основного боргу, 2178228,09 грн. пені, 2818095,01 грн. інфляційних втрат та 708540,76 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 закрито провадження у справі №910/4982/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 137229393,74 грн. в частині стягнення 131524529,88 грн. основного боргу (у зв`язку з погашенням боргу).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 було призначено у справі №910/4982/21 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів були поставлені наступні питання: 1) Чи підтверджується документально, заявлений у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» розмір заборгованості за надану Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія «Укренерго» балансуючу електричну енергію, згідно Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 (з урахуванням внесених змін та доповнень) за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року в наступних розмірах: - 131524529,88 грн. основний борг; - 2178228,09 грн. пеня; - 2818095,01 грн. інфляційні втрати; -708540,76 грн. 3% річних, з урахуванням умов Договору та вимог чинного законодавства України?

2) Який фактичний розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» перед Приватним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» за надану балансуючу електричну енергію, згідно Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 (з урахуванням внесених змін та доповнень) за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, а саме: розмір основного боргу, розмір пені, розмір інфляційних втрат, розмір 3% річних, з урахуванням умов Договору, вимог чинного законодавства України та розрахунків, наданих позивачем?

Відповідно до Висновку експертів №35338/21-72/15565/22-72/15567/22-71 від 14.06.2022 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у господарській справі №910/4982/21:

1) Згідно наданих на дослідження документів, у їх сукупності та взаємозв`язку, заявлений у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» розмір заборгованості за надану Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» балансуючу електричну енергію, згідно Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 (з урахуванням внесених змін та доповнень) за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати підписання сторонами акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, підтверджується в сумі 136225387,94 грн., з яких: - 131524529,88 грн. основний борг; - 1093054,76 грн. пеня; - 2899593,12 грн. інфляційні втрати; - 708210,17 грн. 3% річних.

За умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати направлення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» електронного листа зі сканованою копією акта, розмір заборгованості за надану Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» балансуючу електричну енергію, згідно Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 (з урахуванням внесених змін та доповнень) за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, підтверджується в сумі 134348441,54 грн., з яких: - 131524529,88 грн. основний борг; - 85661,49 грн. пеня; - 1377076,31 грн. інфляційні втрати; - 590473,86 грн. 3 % річних.

2) Згідно наданих на дослідження документів, у їх сукупності та взаємозв`язку, заявлений у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» розмір заборгованості за надану Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» балансуючу електричну енергію, згідно Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 (з урахуванням внесених змін та доповнень) за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати підписання сторонами акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, підтверджується в сумі 131524529,88 грн.

Сума пені, нарахованої за порушення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» строків оплати за поставлену електричну енергію за Договором про участь у балансуючому ринку від 13.03.2020 №0695-04113 розрахунково підтверджується у розмірі: - 1093054,76 грн. - за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати підписання сторонами акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії; - 856361,49 грн. - за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати направлення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» електронного листа зі сканованою копією акта.

Сума 3% річних, нарахованих за прострочення оплати за поставлену електричну енергію станом на 16.03.2021 розрахунково підтверджується у розмірі: - 708210,17 грн. - за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати підписання сторонами акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії; - 590473,86 грн. - за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати направлення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» електронного листа зі сканованою копією акта.

Сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за Договором про участь у балансуючому ринку від 13.03.2020 №0695-04113, станом на 16.03.2021 розрахунково підтверджується у розмірі: - 2899593,12 грн. - за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати підписання сторонами акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії; - 1377076,31 грн. - за умови, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати направлення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» електронного листа зі сканованою копією акта.

Суд у справі №910/4982/21 дійшов висновку прийняти до уваги висновки експертизи з умовою, що дата остаточного розрахунку за поставлену балансуючу електричну енергію за Договором №0695-04113 від 13.03.2020 визначається від дати підписання сторонами акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, а саме: - згідно наданих на дослідження документів, у їх сукупності та взаємозв`язку, заявлений у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» розмір заборгованості за надану Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» балансуючу електричну енергію, згідно Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 (з урахуванням внесених змін та доповнень) за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року підтверджується в сумі: - 1093054,76 грн. пеня; - 2899593,12 грн. інфляційні втрати; - 708210,17 грн. 3% річних.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачем у справі №910/4982/21 було заявлено до стягнення з відповідача 2178228,09 грн. пені, 2818095,01 грн. інфляційних втрат, 708540,76 грн. 3% річних, суд частково задовольнив позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» та стягнув з відповідача 1093054,76 грн. пені (згідно висновку експертів), 2818095,01 грн. інфляційних втрат (у межах заявлених позовних вимог), 708210,17 грн. 3 % річних (згідно висновку експертів).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/4982/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 1093054 грн. 76 коп. пені, 2818095 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 708210 грн. 17 коп. 3% річних, 118113 грн. 09 коп. витрат на проведення експертизи, 69290 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивач зазначає, що судом у справі №910/4982/21 було стягнуто з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані станом на 16.03.2021, у зв`язку з чим, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пенею у розмірі 3935099,93 грн, 3% річних у розмірі 3234328,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 11136437,33 грн, які нараховані з 17.03.2021.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що він міг сплачувати позивачу вартість придбаної балансуючої електроенергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому ринку. При цьому, оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень. Також, відповідач вказав на те, що позивачем неправильно було обрано спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові, та звернув увагу на неправильність розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 184692244,85 грн., з яких 180223141,41 грн. суми основного боргу, 1706841,37 грн. пені, 1377068,85 грн. інфляційних втрат та 590693, 22 грн. 3 % річних (справа №910/4982/21).

Позовні вимоги у справі №910/4982/21 обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов`язань за Договором про участь у балансуючому ринку від 13.03.2020 № 0695-04113, у зв`язку з чим позивач вказував на наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості за період з вересня 2020 по лютий 2021.

В подальшому позивачем у справі №910/4982/21 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, як була прийнята судом, у зв`язку з чим предметом спору у справі №910/4982/21 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) було стягнення з відповідача заборгованості за Договором про участь у балансуючому ринку від 13.03.2020 №0695-04113 у загальному розмірі 137229393,74 грн., з яких 131524529,88 грн. сума основного боргу, 2178228,09 грн. пені, 2818095,01 грн. інфляційних втрат та 708540,76 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 закрито провадження у справі №910/4982/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 137229393,74 грн. в частині стягнення 131524529,88 грн. основного боргу (у зв`язку з погашенням боргу).

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, суд встановив, що на підтвердження проведення відповідачем розрахунків у розмірі 131524529,88 грн. основного боргу позивачем долучено до матеріалів справи копії реєстрів платіжних доручень за період з 12.04.2021 по 29.12.2021, платіжних доручень №616 від 24.12.2021, №620 від 28.12.2021, а також актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.06.2021 (заборгованість вересня 2020), від 21.07.2021 (заборгованість жовтня 2020), від 30.09.2021 (заборгованість листопада 2020), від 18.10.2021 (заборгованість грудня 2020, січня-лютого 2021).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 1093054 грн. 76 коп. пені, 2818095 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 708210 грн. 17 коп. 3% річних, 118113 грн. 09 коп. витрат на проведення експертизи, 69290 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути (достягнути) з відповідача пеню у розмірі 3935099,93 грн, а саме: 1064,24 грн пені за прострочення оплати електроенергії за вересень 2020 року (за період з 17.03.2021 по 01.06.2021), 271022,98 грн пені за прострочення оплати електроенергії за жовтень 2020 року (за період з 17.03.2021 по 19.07.2021), 327362,37 грн пені за прострочення оплати електроенергії за листопад 2020 року (за період з 17.03.2021 по 01.09.2021), 208595,25 грн пені за прострочення оплати електроенергії за грудень 2020 року (за період з 17.03.2021 по 11.10.2021), 2032830,13 грн пені за прострочення оплати електроенергії за січень 2021 року (за період з 17.03.2021 по 28.12.2021), 1094224,96 грн пені за прострочення оплати електроенергії за лютий 2021 року (за період з 10.03.2021 по 29.12.2021).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.4. Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

22.12.2020 вступила в силу нова редакція Договору про участь у балансуючому ринку, затверджена наказом НЕК «Укренерго» від 22.12.2020 № 720, відповідно до якої, пунктом 7.1. визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332, а 26.04.2022 внесено зміни до неї постановою №413, доповнивши пунктом 16 наступного змісту: «зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

Постанова №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття (26.04.2022), у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені у визначеному ним періоді (до 25.04.2022), з огляду на що відхиляє заперечення відповідача у вказаній частині.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, умовами Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені, враховуючи строки оплати, які встановлені умовами Договору про участь у балансуючому ринку №0695-04113 від 13.03.2020, а також у Висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 14.06.2022, та якими керувався суд при прийнятті рішення у справі №910/4982/21.

За розрахунком суду, виконаним з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та здійснених відповідачем частковим оплат, обґрунтованим розміром за прострочення оплати відповідачем електроенергії за вересень 2020 року є пеня у сумі 589,21 грн (за період з 17.03.2021 по 16.04.2021), за прострочення оплати відповідачем електроенергії за жовтень 2020 року - пеня у сумі 129610,78 грн (за період з 17.03.2021 по 14.05.2021), за прострочення оплати відповідачем електроенергії за листопад 2020 року - пеня у сумі 215402,13 грн (за період з 17.03.2021 по 15.06.2021), за прострочення оплати відповідачем електроенергії за грудень 2020 року - пеня у сумі 132138,65 грн (за період з 17.03.2021 по 14.07.2021), за прострочення оплати відповідачем електроенергії за січень 2021 року - пеня у сумі 1271762,34 грн (за період з 17.03.2021 по 10.08.2021), за прострочення оплати відповідачем електроенергії за лютий 2021 року - пеня у сумі 689939,71 грн (за період з 10.03.2021 по 10.09.2021), що разом становить 2439442,82 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача про те, що позивачем неправильно було здійснено розрахунок пені.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені обгрунтовано тим, що він міг сплачувати позивачу вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування на такому рахунку.

При цьому, оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень.

Водночас, загальна заборгованість учасників ринку та НЕК «Укренерго» та відповідних розрахунків зі сторонами, відповідальними за баланс, з постачальниками послуг з балансування щоденно опубліковується на офіційному веб-сайті НЕК «Укренерго» www.ua.energy сторінка «учасникам ринку-адміністратор розрахунків».

Так, недостатній рівень розрахунків з НЕК «Укренерго», непокриття тарифами компанії ринкових витрат ОСП створили тенденцію до накопичення взаємної заборгованості між учасниками ринку та ризики фінансової нестабільності компанії. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реорганізовано шляхом перетворення в приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», який є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» та 100 відсотків акцій якого належить державі.

НЕК «Укренерго» - приватне акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України.

НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об`єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України.

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону №2019-VIII НЕК «Укренерго» виконує функцію оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

НЕК «Укренерго» забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн.

НЕК «Укренерго» будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС, можливості інтеграції ВДЕ в енергосистему та забезпечення технічної відповідності роботи мережі стандартам та вимогам ENTSOE.

В зв`язку з вище зазначеним, як вказує відповідач, додаткове фінансове навантаження на НЕК «Укренерго» у вигляді надмірно великих штрафних санкцій призведе до порушення механізму оплати на ринку електричної енергії та механізму забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України.

Враховуючи викладене вище, оскільки НЕК «Укренерго» є державним стратегічним підприємством від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому; здійснює оплати за врегулювання небалансів електричної енергії згідно із вимогами ч. 2 ст. 3 Закону №2019-VIII на щоденній недискримінаційній пропорційній основі у межах доступної суми на поточному рахунку із спеціальним режимом використання; непомірні високі витрати, які НЕК «Укренерго» буде вимушений зробити, покриваючи збитки за сплату штрафних санкцій за рахунок, зокрема платників податків; відсутність підтверджених матеріальних збитків позивача та компенсаційний характер знецінення грошових коштів за рахунок інфляційних втрат, відповідач просить суд зменшити розмір пені.

Зважаючи на надані відповідачем обгрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що сума основного боргу була сплачена відповідачем під час розгляду судом справи №910/4982/21, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пені у розмірі 3935099,93 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1219721,41 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3234328,71 грн (відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про неправильність розрахунку 3% річних.

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 3234328,71 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11136437,33 грн відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не було дотримано вище викладених вимог щодо нарахування інфляційних втрат, з огляду на що суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 10232026,37 грн, а саме: за прострочення оплати відповідачем електроенергії за вересень 2020 року інфляційні втрати у сумі 4663,47 грн, за прострочення оплати відповідачем електроенергії за жовтень 2020 року - інфляційні втрати у сумі 887785,40, за прострочення оплати відповідачем електроенергії за листопад 2020 року - інфляційні втрати у сумі 926326,59 грн, за прострочення оплати відповідачем електроенергії за грудень 2020 року - інфляційні втрати у сумі 502120,02 грн, за прострочення оплати відповідачем електроенергії за січень 2021 року - інфляційні втрати у сумі 5103558,79 грн, за прострочення оплати відповідачем електроенергії за лютий 2021 року - інфляційні втрати у сумі 2807572,10 грн.

Отже, твердження відповідача про неправильність розрахунку інфляційних втрат, який виконано позивачем, судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, як встановлено судом, у справі №910/4982/21 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2818095,01 грн. (нараховані по лютий 2021 року).

При цьому, суд у справі №910/4982/21 частково задовольнив позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» та стягнув з відповідача, зокрема, 2818095,01 грн. інфляційних втрат (у межах заявлених позовних вимог), так як відповідно до Висновку експертів від 14.06.2022 обгрунтованим розміром інфляційних втрат є 2899593,12 грн. (більший розмір, ніж заявлений позивачем).

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» інфляційних втрат у розмірі 81498,11 грн (2899593,12 грн - «мінус» 2818095,01 грн), які нараховані по лютий 2021 року, так як їх розмір є обґрунтованим та підтверджений доказами, які були предметом дослідження у справі №910/4982/21 (Висновок експертів від 14.06.2022).

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» інфляційних втрат у розмірі 11136437,33 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 10313524,48 грн (10232026,37 грн + 81498,11 грн).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він міг сплачувати позивачу вартість придбаної балансуючої електроенергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому ринку. При цьому, оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень.

Однак, суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки задовольняючи позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» суд у справі №910/4982/21 досліджував обставини виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату та настання строку виконання такого зобов`язання.

Що стосується заперечень відповідача, що позивачем неправильно було обрано спосіб захисту, судом вони відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, так як у спірних правовідносинах обраний позивачем спосіб захисту відповідає порушеному праву позивача та є належним і ефективним.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська обл., Харківський р-н, с. Подвірки; ідентифікаційний код: 05471230) пенею у розмірі 1219721 (один мільйон двісті дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 3234328 (три мільйони двісті тридцять чотири тисячі триста двадцять вісім) грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 10313524 (десять мільйонів триста тринадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 239809 (двісті тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`ять) грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 07.09.2023.

Суддя О.М. Спичак