Рішення № 11329092, 08.09.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2010 р. Справа № 02/110-45 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С.В., розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгового підприємства "Санрайз" ЛТД

про стягнення 136086,97 грн. боргу, пені, 3% річних та інфляційних.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 підприємець; ОСОБА_2 представник, дов. №904 від 22.05.2009р.

від відповідача: Щербюк О.Ю. представник, дов. від 17.05.2010р.

В судовому засіданні 02.09.2010р. оголошено перерву до 08.09.2010р. для надання відповідачу розрахунку по заяві про збільшення позовних вимог та позивачу документів про надання послуг по обслужуванню транспортних засобів на суму 9201,95грн.

Права та обовязки учасникам судового процесу розяснені відповідно до ст.22ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Клопотання про здійснення фіксації судового процесу не поступало.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 05.06.2006р. звернувся з позовною заявою про стягнення з ТзОВ ВТП "Санрайз" 155965,53 грн., з них 136086,97 грн. заборгованості за послуги перевезення, 20430,26 грн. пені за прострочку платежу. Заявою про уточнення позовних вимог від 12.08.2008р. ставив вимогу стягнути з відповідача 136086,97 грн. заборгованості за послуги перевезення, 11861,78 грн. пені та 2546,29 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду від 13.08.2008р., залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2009р. позов підприємця ОСОБА_1 по уточненій вимозі задоволено повністю, стягнуто з відповідача 136086,97 грн. заборгованості за послуги перевезення, 11861,78 грн. пені та 2546,29 грн. 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду від 27.05.2009р. зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду від 03.12.2009р. позов підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача 94791,20 грн., з них 86670,01 грн. заборгованості, 5574,90 грн. пені, 2546,29 грн. процентів річних. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. рішенням господарського суду від 03.12.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2010р. зазначене рішення та постанову скасовано, справу передано на новий розгляд.

В зазначеній Постанові вказано, що господарський суду визначивши суму грошового зобовязання товариства перед підприємцем у розмірі 86670,01 грн. не взяв до уваги суму 9201,95 гр., посилаючись на те, що підприємцем не було підписано відповідних актів виконаних робіт, не надавши оцінки іншим первинним бухгалтерським документам, які надані товариством на підтвердження своїх доказів.

Також місцевим судом не наведено розрахунків на підставі яких він дійшов висновку про те, що розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача відповідно у сумах 5574,90 грн. та 2546,29 грн., тобто не наведено на яку суму прострочено грошового зобовязання нарахована пеня та 3% річних, а суд другої інстанції при здійсненні апеляційного перегляду рішення господарського суду від 03.12.2009р.вказаного не врахував.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2010р. подано додаткове обґрунтування позову. Також 30.08.2010р. подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 136086,97 грн., з них 86670,01 грн. основного боргу, 5574,90 грн. пені, 5473,23 3% річних, 19837,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2010р. подав акти виконаних робіт без підписів підприємця ОСОБА_1, довідки про виконані роботи за період з 01.10.2007р.по 16.10.2007р. на суму 9201,95 грн. складені та підписанні майстрами товариства "Санрайз" та заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в якому відхиляє вимогу позивача в частині інфляційних втрат в сумі 19837,63 грн., посилаючись на розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

З наданих позивачем матеріалів, пояснень представників сторін вбачається наступне.

30.12.2005р. між підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ ВПТ "Санрайз" ЛТД був укладений договір про надання послуг №82 за умовами якого вказане товариство доручило, а підприємець ОСОБА_1 взяв на себе обовязок надавати замовнику транспорт для перевезення пасажирів в обсязі та на умовах, визначених договором (а.с.10, том І).

Даний договір набув чинності 01.01.2006р. та діяв до 31.12.2006р. (п.7.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору № 82 розрахунки з виконавцем проводяться до 5 числа місяця, наступного за звітним, згідно актів виконаних робіт.

29.12.2006р. між сторонами укладено договір про надання послуг за №222 за умовами якого ТЗОВ ВПТ "Санрайз" ЛТД (замовник), доручило а підприємець ОСОБА_1 (виконавець) взяв на себе обовязок надавати замовнику транспорт для перевезення пасажирів в обсязі та на умовах, визначених договором (а.с.11, том І).

Договір №222 набув чинності 01.01.2007р. та діяв до 31.12.2007р.Фактично співпраця між сторонами за цим договором тривала по 16.10.2007р. включно.

Згідно п. 4.2 даного договору розрахунки з виконавцем проводяться до 5 числа місяця, наступного за звітним, згідно актів виконаних робіт.

Також в період з 01.01.20006р. по 16.10.2007р. між позивачем та відповідачем існували договірні правовідносини, за якими підприємець ОСОБА_1 надав для ТзОВ ВПТ "Санрайз" ЛТД транспортні послуги, за які товариство зобовязалось розрахуватись у строки визначені договором.

Згідно актів приймання виконаних робіт за період з травня 2006р. по жовтень 2007р. відповідачу було надано послуг на загальну суму 1027279,50 грн.

По зазначених актах відповідач розрахувався частково в сумі 891192,53 грн.

Таким чином, за отримані послуги, які надавались за період з травня 2006р. по жовтень 2007р. включно, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову (05.06.2006р.)становила 136086,97 грн.

11.08.2008 р. ТзОВ ВТП “Санрайз”ЛТД направило підприємцю ОСОБА_1 заяву про припинення грошового зобов'язання товариства шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої товариство заявило про припинення свого грошового зобовязання на користь підприємця ОСОБА_1 на суму 136086,97 грн. за договорами №82 від 30.12.2005 р. та №222 від 29.12.2006 р. шляхом зарахування вказаної суми в погашення грошових зобовязань підприємця ОСОБА_1 на користь ТзОВ ВТП “Санрайз”ЛТД в розмірі 136086, 97 грн. за договором оренди автомобілів №53/1 від 01.02.2007 р., договором про надання послуг №193/1 від 14.06.2007 р., договором про надання послуг від 05.07.2007 р., де заборгованість підприємця перед товариством склала 146618 грн. Згідно заяви від 11.08.2008 р. грошові зобовязання товариства перед підприємцем у розмірі 136086,97 грн. припиняються частково у сумі 136086,97 грн., а сума боргу підприємця перед товариством становить 10531,03 грн.

При новому розгляді справи відповідач направив підприємцю ОСОБА_1 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2009 р. №130, де зазначив, що заборгованість підприємця по договору оренди автомобілів №53/1 становить 5419,35 грн., заборгованість по договору про надання послуг №193/1 за період з липня 2007 р. по вересень 2007 р. становить 43907,29 грн. , по договору про надання послуг №225/1 від 05.10.2007 р. заборгованість 87999,10 грн., по наданих послугах згідно актів виконаних робіт від 31.10.2007 р. (7 актів) 9201,95 грн., всього загальна сума боргу підприємця перед товариством склала 146527,69 грн. Відповідач відповідно до ст..601 Цивільного кодексу України повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 136086,97 грн.

Підприємець ОСОБА_1 направив ТзОВ ВТП “Санрайз”ЛТД заяву від 22.08.2008 р. №34 про припинення зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, де погодив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 49416,96 грн. по договору №53/1 від 01.02.2007 р. та по договору №193/1 від 14.06.2007 р.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 03.12.2009 р. позивач зменшив первісні позовні вимоги на суму 49416,96 грн. та просив стягнути з відповідача суму основного боргу 86670,01 грн., 11861,78 грн. пені та 2546,96 грн. річних

Згідно з ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 Цивільного кодексу України. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобовязань. За змістом наведеної норми згода іншої сторони у зобовязанні із зарахування вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і у процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обовязково повинна мати письмову форму і адресуватися позивачу (чи одержана ним) та подаватися господарському суду.

Водночас, припинення зобовязання зарахуванням означає відсутність спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних, неврегульованих питань. Якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами визнано і проведено лише на суму 49416,96 грн. В цій частині позивач відповідно до ст.22 ГПК України зменшив свої позовні вимоги, та просив стягнути заборгованість в частині спірних неврегульованих питань на загальну суму 86670,01 грн.

Рішенням господарського суду від 03.12.2009р. (а.с.117-118, том ІІ), яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. (а.с.141-152, том ІІ) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз"на користь Підприємця ОСОБА_1 94791,20 грн., в тому числі: 86670,01 грн. заборгованості, 5574,90 грн. пені, 2546,29 грн. - 3% річних

Вищий господарський суд України Постановою від 27.05.2010р. скасував зазначені судові рішення та вказав, що господарський суд визначаючи суму грошової заборгованості товариства перед підприємцем у розмірі 86670,01 грн. не взяв до уваги доводи товариства про надання підприємцю послуг на суму 9201,59 грн.

Підприємець ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні заперечують надання даних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зазначена норма матеріального справа повязує зобовязання по оплаті послуги замовником з обовязковим наданням йому такої послуги.

Відповідач в підтвердження надання послуг на суму 9201,95 грн. посилається на договір №193 /1 від 14.06.2007р. (а.с.20, том ІІ), акти виконаних робіт від 31.10.2007р.за №№ 588-594 (а.с.45-51, том ІІ), довідки про виконані роботи за період з 01.10.2007р. по 16.10.2007р. складені та підписані майстрами товариства та відомості видачі гальмової рідини і води установлювальної, підписанні водіями автобуса.

Пунктами 1.1- 1.1.5 договору №193/1 визначено перелік послуг, які надавало товариство "Санрайз" підприємцю ОСОБА_1

Зокрема, послуги зазначені в актах виконаних робіт та довідках про їх виконання, які представлені відповідачем на суму 9201,95 грн. визначені пунктом 1.1.5 договору.

Водночас пунктом п. 1.1.5 договору №193/1 визначено, що послуги з проведення періодичного технічного обслуговування та поточного ремонту автобусів «Богдан»надаються згідно заявки підприємця.

А п.3.2 даного договору передбачено, що за послуги визначені в п.1.1.5 оплата підприємцем здійснюється згідно виставлених рахунків та заказ нарядів.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами надання підприємцю послуг на суму 9201,95 грн., як це передбачено умовами договору №193/1 від 14.06.2007р., в представлених відповідачем актах виконаних робіт №№588-594 від 31.10.2007, відсутній підпис підприємця ОСОБА_1, а довідки про виконані роботи по ремонту автобусів одноособово виписані майстрами товариства "Санрайз".

Для порівняння в актах виконаних робіт №№430-436, 489-491, 493-496, 558-564 (а.с.22-43), які також надавались по договору №193/1, по яких сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, наявні підписи, як представника ТзОВ ВПТ "Санрайз" ЛТД так і підприємця ОСОБА_1

За даних обставин вимога позивача в частині стягнення боргу в сумі 86670,01 грн. підтверджена належними доказами та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 5574,90 грн., то як слідує з розрахунку позивача, який наведено в додатковому обґрунтуванні позову (а.с.187-188 том ІІ), пеня в даній сумі нарахована за несвоєчасну оплату послуг по актах виконаних робіт згідно договору №222 від 29.12.2006р. Даний договір укладено між ТзОВ ВПТ "Санрайз" ЛТД (замовником) та підприємця ОСОБА_1(виконавцем) (а.с.11, том І).

За умовами даного договору (п.4.2) розрахунки з виконавцем проводяться до 5 числа місяця наступного за звітним, згідно актів виконаних робіт

Надання послуг, які зазначені в розрахунку пені, підтверджено актами приймання виконаних робіт №128 на суму 25448,50 грн. (а.с.19), №112 за вересень 2007р. на суму 53808 грн. (а.с.20), № 66 а липень 2007р. на суму 56921,50 грн., №96 за серпень 2007р.на суму 52666,50 грн.(а.с.21), №44 за червень 2007р. на суму 95042,50 грн.(а.с.22).

Відповідно до п.6.3 договору №222 від 29.12.2006р. за прострочення оплати послуг, які надаються за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі0,1% за кожний день прострочення.

Сума пені 5574,90 грн. нарахованої позивачем співпадає з контрозрахунком відповідача, яку останнім визнано в доповненні до відзиву від 12.10.2009р. (а.с.65, том 2).

Враховуючи те, що пеня в сумі 5574,90 грн. нарахована з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та ч.6 ст. 232 ГК України, вимога в частині стягнення пені в сумі 5574,90 грн. підставна і підлягає задоволенню.

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України зобовязує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявою від 30.08.2010р. позивач збільшив вимогу про стягнення 3% річних та ставить додаткову вимогу стягнути 19837,63 грн. інфляційних за весь час прострочення платежу, а саме з 06.09.2007р. по 31.08.2010р.

Відповідач в запереченні від 07.09.2010р. вимогу позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 19837,63 грн. повністю заперечує.

Статтею 22 ГПК України позивачу надано право збільшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина 2 ст. 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК. Стягнення інфляційних в сумі 19837,63 грн. є додатковою позовною вимогою, а тому в даній частині позов залишено без розгляду.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 5473,23 грн., то суд вважає її підставною та в даній частині позов зодовільняє.

Враховуючи те, що спір до розгляду суду доведений з вини відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз" ЛТД ( м. Луцьк, вул. Зв'язківців,1, р/р 26000301000182 у АКБ “Мрія”, МФО 303473, код 21738684) на користь Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) 97718,14 грн., з них 86670,01 грн. заборгованості, 5574,90 грн. пені, 5473,23 грн. 3% річних, а також 977,18 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат по оплаті ІТЗ судового процесу.

3.Залишити без розгляду вимогу про стягнення інфляційних в сумі 19837,63 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя С.В.Костюк

«Повне рішення складено»

17.09.2010р.