Рішення № 11328852, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-7/3975-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" (01133, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107; 03141, м. Київ, вул. Соломянська, 33, ідентифікаційний код 33628584)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 32 500,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача Волкова Т. В. дов. № 19 від 06.04.2010р.

Від відповідача ОСОБА_1, паспорт.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 32500,00 грн., а також накласти на відповідача штраф у розмірі 10% суми, присудженої судом позивачеві та стягнути його в доход Державного бюджету України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності був встановлений факт бездоговірного публічного використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 музичних творів шляхом публічного виконання через радіоприймач, чим порушено положення статей 8, 15, 31, 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Позивач зазначає, що серед творів, які використовував відповідач шляхом публічного виконання, був наявній твір «Goodbye, любовь» у виконанні Юлії Савічевої (автор музики А. Аршинов, автор тексту Ю. Савічева), виключні права на який на території України належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" на підставі ліцензійного договору №ИК/09-14/2 від 01.01.2009 р. Позивач повідомляє, що виконання цього твору відповідачем було здійснено без отримання дозволу правоволодільця, без виплати винагороди (роялті) уповноваженим організаціям колективного управління, у звязку з чим просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у сумі 32500,00 грн., що дорівнює 50 мінімальним заробітним платам.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, посилаючись на те, що при трансляції шляхом радіомовлення пісня стає загальнодоступною, у звязку з чим відсутня потреба на отримання будь-якого дозволу на її виконання та прослуховування. Крім того, відповідач зазначає, що ніякий прибуток від прослуховування радіопередач він не отримує, а сам факт прослуховування радіопередач, на його думку, не є порушенням авторських прав відповідно до положень Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Моноліт» (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" (Ліцензіат) був укладений ліцензійний договір №ИК/09-14/2 (виключна ліцензія), пунктом 2.1 якого передбачено, що Ліцензіар з моменту вступу в силу Договору надає Ліцензіату ліцензію на використання творів/фонограм/кліпів способами, передбаченими цим Договором, а також право дозволяти або забороняти використовувати твори, фонограми та/або кліпи способами, передбаченими цим договором, третім особам.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору Ліцензіату надається ліцензія на використання творів, фонограм та кліпів, а також право дозволяти або забороняти використовувати твори, фонограми та/або кліпи наступними способами:

-перероблювати твори, фонограми, кліпи в форму обєктів;

-відтворювати обєкти;

-відтворювати твори в формі караоке на будь-яких матеріальних носіях будь-яким тиражем; відтворювати твори на будь-яких матеріальних носіях будь-яким тиражем виключно в формі фонограм;

-розповсюджувати обєкти;

-розповсюджувати відтворені екземпляри творів (в тому числі в формі караоке) на будь-яких матеріальних носіях будь-яким способом;

-доводити твори та обєкти до загального відома таким чином, що будь-яка особа може отримати доступ до них з будь-якого місяця та в будь-яких час за власним вибором (доведення до загального відома).

Згідно з пунктом 3.2 Договору Ліцензіату також надається ліцензія на використання творів та фонограм виключно на території України наступними способами:

-публічне виконання запису творів/фонограм (та/або їхніх частин/фрагментів);

-сповіщення запису творів/фонограм (та/або їхніх частин/фрагментів) в ефір;

-сповіщення запису творів/фонограм (та/або їхніх частин/фрагментів) по кабелю;

-публічний показ запису творів (та/або їхніх частин/фрагментів);

-отримання винагороди за вказані в п. п. 3.2.1-3.2.4 Договору способи використання запису творів/фонограм.

Згідно з Додатковою угодою №4 від 01.09.2004 р. до вказаного Договору позивачеві, серед іншого, були передані права на твір «Goodbye, любовь» у виконанні Юлії Савічевої (автор музики А. Аршинов, автор тексту Ю. Савічева).

Як свідчать матеріали справи, 15.10.2009 р. працівниками Первомайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим був зафіксований факт порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства в сфері інтелектуальної власності, про що складений протокол №127832 від 15.10.2009 р.

Так, в ході проведення перевірки було встановлено, що 15.10.2009 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в приміщенні бару «Рейн» публічно транслювалися фонограми через радіоприймач «Піонер» ефірного радіомовлення, з комерційною метою, буз укладення договору роялті, в тому числі публічно виконана пісня Ю. Савічевої «Goodbye, любовь».

Постановою Первомайського районного суду АР Крим від 18.11.2009 р. у справі №3-1046/09 за допущене порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності на відповідача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. в порядку статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" просить суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у сумі 32500,00 грн.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Поняття права інтелектуальної власності визначено статтею 418 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до положень статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, у тому числі, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, є музичні твори з текстом і без тексту.

Таким чином, музичний твір «Goodbye, любовь» у виконанні Юлії Савічевої (автор музики А. Аршинов, автор тексту Ю. Савічева) є обєктом авторського права, виключні права на публічне виконання якого на території України належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" на підставі вищевказаного ліцензійного договору №ИК/09-14/2 від 01.01.2009 р.

Так, згідно зі статтею 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що зазначений музичний твір був публічно виконаний відповідачем за відсутністю на це дозволу правоволодільця, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика".

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Матеріали справи свідчать, що музичний твір «Goodbye, любовь» був виконаний відповідачем в приміщенні магазина-бару «Рейн» за допомогою спеціальної апаратури: радіоприймача магнітоли Pioneer, радіоантени Jinbo, двох гучномовців Philips, таким чином, що він був сприйнятий всіма клієнтами закладу та обслуговуючим персоналом, які не належать до звичайного кола сімї або близьких знайомих цієї сімї. Вказаний факт підтверджується, зокрема, направленим на запит суду адміністративним матеріалом 3-1046/09 відносно СПД ОСОБА_1, у тому числі, наявним в цих матеріалах висновком Державного інспектора з питань інтелектуальної власності (а. с. 80-82). Право державних інспекторів з питань інтелектуальної власності на надання таких висновків безпосередньо передбачено пунктом 14 статті 8 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. N 674 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 369).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

При цьому, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема:

- відтворення творів;

- публічне виконання і публічне сповіщення творів;

Згідно зі статтею 32 Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Статтею 11bis Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, до якої Україна приєдналася Законом №189/95-ВР від 31.05.1995 р., передбачено, що автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти:

(i) передачу своїх творів в ефір або публічне повідомлення цих творів будь-яким іншим способом бездротової передачі знаків, звуків або зображень;

(ii) будь-яке публічне повідомлення, чи то по проводах або засобами бездротового зв'язку, повторно переданого в ефір твору, якщо таке повідомлення здійснюється іншою організацією, ніж первісна;

(iii) публічне повідомлення переданого в ефір твору за допомогою гучномовця або будь-якого іншого апарату, що передає знаки, звуки або зображення.

Відповідно до пункту 4 статті 15 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми 1996 року, до якого Україна приєдналася Законом №2732-ІІІ від 20.09.2001 р., фонограми, доступні для загального відома через дротові і недротові засоби зв'язку таким чином, що представники публіки можуть отримувати до них доступ із будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором, вважаються як нібито вони були опубліковані з комерційною метою.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. N 450) передбачено, що комерційним використанням опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань є пряме чи опосередковане використання зазначених об'єктів суміжних прав шляхом:

- публічного виконання фонограми або її примірника чи публічної демонстрації відеограми або її примірника;

- публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) зафіксованого у фонограмі або відеограмі та їх примірниках виконання шляхом передачі в ефір;

- публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) зафіксованого у фонограмі або відеограмі та їх примірниках виконання за допомогою проводів (через кабель).

Відповідно до пункту 3 цього ж розділу до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, належать, зокрема, суб'єкти господарювання, що є власниками театрів (зокрема театрів-студій, аматорських самодіяльних театрів), цирків, клубів, концертних і кіноконцертних залів та інших закладів культури, кінотеатрів і відеосалонів, казино, нічних клубів та інших грально-розважальних закладів, виставкових залів та інших подібних закладів, барів, кафе, ресторанів та інших підприємств громадського харчування, пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв, готелів, дискотек, танцювальних і концертних майданчиків, парків, стадіонів, спортивних залів та інших спортивно-оздоровчих закладів, підприємств та організацій торгівлі, побутового обслуговування, пасажирського транспорту тощо, крім тих, які перебувають у державній або комунальній власності.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.

Як зазначено у вказаному вище висновку Державного інспектора з питань інтелектуальної власності, з метою виконання вимог законодавства України в сфері охорони права інтелектуальної власності, на виконання листа Заступника голови Ради міністрів АР Крим Корнілова Ю. П. від 15.05.2009 р. №01-01/1505 інформація про необхідність укладення договору про виплату винагороди (роялті) та міри відповідальності за порушення авторських прав було розміщено на інформаційному стенді в єдиному вікні місцевої ради смт. Первомайське, доводиться до відмова підприємців району відділом торгівлі та сфери послуг районної державної адміністрації, а також доведено до місцевого відділення «Спілки підприємців».

Однак, авторський договір на право публічного виконання творів або договір про виплату винагороди відповідачем укладено не було, у звязку з чим суд вважає обґрунтованими твердження позивача про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України в сфері охорони прав інтелектуальної власності та порушення внаслідок цього прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика", як особи, якій належать виключні права на публічне виконання музичного твору «Goodbye, любовь» на території України. Більш того, факт відповідного порушення був встановлений постановою Первомайського районного суду від 18.11.2009 р. у справі №3-1046/09.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача на те, що після трансляції позивачем музичного твору в радіомовлення він стає загальнодоступним та його використання не потребує отримання згоди правоволодільця. Так, суд звертає увагу на те, що поняття публічне використання та публічне сповіщення не є тотожними, та під останнім, згідно статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розуміється передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті. У даному випадку публічне сповіщення музичного твору «Goodbye, любовь» відбулося шляхом випуску твору в ефір радіостанцією «Лідер», що підтверджується відповідним плей-листом (а. с. 85-86), а відповідачем було здійснено публічне виконання цього твору за допомогою технічних засобів (магнітоли, радіоантени та двох гучномовців).

Суд зазначає, що правоволоділець, надаючи телерадіокомпанії дозвіл на використання музичного твору (фонограми) шляхом передачі в ефір чи по кабелю, не надає одночасно право на використання цього запису в комерційних цілях будь-якою іншою особою, крім самої телерадіокомпанії, тобто особи, що приймають твір за допомогою будь-яких пристроїв і процесів, роблять це винятково в особистих цілях. Якщо ж такі особи використовують твір під час своєї комерційної діяльності, наприклад, для озвучування приміщень підприємств та організацій торгівлі, то даний вид використання фонограми може здійснюватися за умови виплати винагороди.

Крім того, в пункті 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 31.05.2010 р. N 01-08/322 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» зазначено, що для ретрансляції об'єктів авторського права і суміжних прав в ефір, що є повторним публічним сповіщенням, обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права та/або суміжних прав.

Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Статтею 52 вищевказаного Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, у тому числі, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При цьому при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Президія Вищого господарського суду України в пункті 33 Рекомендацій від 10.06.2004 р. N 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначила, що господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Стягнення зазначеної компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

В пункті 6 Оглядового листа від 22.01.2007 р. N 01-8/25 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» Вищий господарський суд України зазначив, що розмір компенсації не повинен точно відповідати розміру шкоди, що була завдана, проте має співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням.

Тому і у випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу суд має визначити їх масштаб (інакше кажучи, орієнтовні збитки), а не точну цифру, а саме встановити належними засобами доказування наявність упущеної вигоди: можливої винагороди за аналогічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлювалося цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практикою в даній сфері; прибуток від реалізації примірників твору, який прогнозувався, але не був отриманий через поширення контрафактної продукції. Для визначення рівня збитків можуть бути враховані масштаби порушення (способи неправомірного використання, обсяг контрафактної продукції, її вартість на ринку, територія її розповсюдження, негативний вплив на подальшу діяльність правовласника і її доходність тощо).

Суд зазначає, що визначення точного розміру збитків, завданих відповідачем порушенням майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика", у даному випадку є неможливим, зокрема, не підлягає встановленню розмір доходів, отриманих відповідачем від здійснення комерційної діяльності саме за допомогою створення сприятливої для покупців атмосфери шляхом ретрансляції музичних творів. Тобто обрання позивачем в якості способу захисту свого порушеного права стягнення компенсації суд вважає правомірним.

Однак, на думку суду, заявлений позивачем до відшкодування розмір компенсації на рівні 50 мінімальних заробітних плат є непомірно великим по відношенню до допущеного правопорушення.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що допущене відповідачем порушення є нетривалим та одноразовим, а обґрунтування позивачем необхідності стягнення компенсації саме у розмірі 50 мінімальних заробітних плат не підтверджується належними та допустимими доказами.

Так, всупереч власним твердженням, позивачем не доведено, яким чином ретрансляція відповідачем одного музичного твору призвело до унеможливлення ведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" підприємницької діяльності. Є непідтвердженими також і посилання позивача на те, що відповідачем було умисно допущено порушення авторських прав. Навпаки, з наявної в матеріалах справи пояснювальної Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 15.10.2009 р. (а. с. 46-46) вбачається, що порушення авторських прав відбулося внаслідок необізнаності відповідача щодо необхідності виплати винагороди (роялті) правоволодільцям.

Крім того, не надані позивачем докази продовження використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 музичних творів, права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика", а посилання про несплату компенсації в добровільному порядку підлягають відхиленню внаслідок того, що сума такої компенсації була визначена позивачем лише під час звернення до суду з позовом у цій справі.

Наведені обставини дозволяють суду зробити висновок, що заявлений позивачем до відшкодування розмір компенсації за порушення майнових авторських прав доцільно зменшити до мінімального розміру 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на момент вчинення порушення, тобто 15.10.2009 р., розмір мінімальної заробітної плати дорівнював 650 грн., у звязку з чим стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" підлягає компенсація у сумі 6500,00 грн. (650,00 грн. х 10).

Згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок про те, що стягнення з порушника штрафу є правом, а не обовязком суду, та питання про доцільність накладення такого додаткового виду стягнення має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Приймаючи до уваги обставини, які були враховані судом при зменшенні розміру компенсації, а саме: незначне та нетривале порушення, відсутність умислу відповідача тощо, суд вважає за можливе звільнити відповідача від додаткової відповідальності у вигляді стягнення штрафу в доход Державного бюджету України.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика" (01133, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107; 03141, м. Київ, вул. Соломянська, 33, ідентифікаційний код 33628584) 6 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика".

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 20.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.