Ухвала суду № 113255417, 09.01.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25717/17

Провадження № 4-с/752/24/23

У Х В А Л А

09 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві Галас Галини Іванівни, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В обґрунтування заявлених у скарзі вимог зазначив, що 02.05.2018 року заочним рішенням Голосіївського районного суду в справі № 752/25717/17 задоволені позовні вимоги АТ «Сбербанк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 99482,17 грн та судового збору.

04.09.2019 року державним виконавцем Голосіївського ВДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 752/25717/17, виданого 03.07.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва. В межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем Голосіївського ВДВС Галас Г.І. 05.11.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

ОСОБА_1 вважає накладення арешту на зарплатний рахунок в Ощадбанку незаконним і протиправним оскільки заробітна плата є єдиним джерелом його доходу, а тому він позбавлений можливості утримувати себе та сім`ю.

Просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Голосіївського ВДВС Галас Г.І. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 05.11.2019 року та скасувати цю постанову.

У судовому засіданні заявник скарги, особа, дії якої оскаржуються та заінтересована особа відсутні, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

За правилами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали за скаргою, суд прийшов до висновку про можливість її розгляду за відсутності скаржника, особи, дії якої оскаржуються. та про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У відповідності до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до приписів ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

За змістом наведених норм однією з обов`язкових умов для задоволення скарги є доведеність факту порушення прав боржника внаслідок дій виконавця. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а заявник посилається лише на формальне недотримання закону, у суду немає правових підстав для задоволення скарги.

Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що постановою від 05.11.2019 року державний виконавець Голосіївського ВДВС Галас Г.І. в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа № 752/25717/17, виданого 03.07.2018 Голосіївським районним судом м. Києва, наклав арешт на кошти боржника і визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки, звернення стягнення на які заборонено законом та які належить ОСОБА_1 (а.с. 125).

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 35-1 ПК України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які прямо заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 цього Закону.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов суд касаційної інстанції у постановах від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, від 03.02.2021 у справі №61-10611св20.

З наведених обставин справи вбачається, що постановою державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва від 05.11.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), відкритих зокрема в ПАТ «Державний ощадний банк України».

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України» рахунок використовується ОСОБА_1 виключно для отримання заробітної плати, яку скаржник отримує в Голосіївській районній в місті Києві адміністрації.

Також скаржником не доведено, що картковий рахунок відкрито зі спеціальним режимом використання.

У відповідності до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу на те, що постанова державного виконавця Галас Г.І. від 05.11.2019 року містить посилання на те, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику, а отже оскаржувана постанова про арешт коштів боржника спрямована на забезпечення реального виконання рішення, відповідає вимогам вказаних норм ЗУ «Про виконавче провадження» та не порушує права боржника, тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України).

З огляду на вищезазначене, дії державного виконавця Голосіївського ВДВС головного територіального упралвіння юстиції у місті Києві Галас Г.І. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, вчинялися відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» та є правомірними, натомість доводи скаржника, з якими останній звернувся до суду, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 10, 13, 76, 81, 258, 263, 265, 273, 280-282, 293, 294, 319, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві Галас Галини Іванівни, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк