Рішення № 113240601, 31.08.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 р. № 400/3268/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати Рішення №143150005062 від 04.11.2019 року, дії та бездіяльність відповідача стосовно не врахування обов`язкових масових перерахунків пенсії, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування при розрахунку пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача усунутись від порушення права Позивача на пенсію, в розмірі відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та здійснити розрахунок та виплату щомісячної пенсії позивача з 28.09.2018 року з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з компенсацією втрати частини доходів, за вирахуванням виплачених сум.

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив про те, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. по справі № 400/1042/19 з 28.09.2018р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновлено позивачу виплату пенсії за віком. Позивач вважає, що відповідачем порушено ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при виконанні рішення суду від 13.05.2019 р. по справі № 400/1042/19 в частині перерахунку того, що перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачені страхові внески, що враховується для обчислення пенсії починаючи з 01.03.2019 по 01.03.2022р. В листі від 29.12.2021р. та в рішенні від 04.1.2019р. відповідач в зазначив, що перерахунок та підвищення пенсії позивача не проводиться пенсійним органом, оскільки рішенням суду по справі № 400/1042/19 не було покладено на відповідача такого обов`язку. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що рішення суду від 13.05.2019р., яке набрало законної сили 11.10.2019, виконано пенсійним фондом в добровільному порядку в межах покладених судом зобов`язань Головним управлінням поновлено позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 28.09.2018, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідача відсутні підстави для здійснення розрахунку та виплати щомісячної пенсії позивача з 28.09.2018 року з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.

Ухвалою від 30.08.2022р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, якому по досягненні пенсійного віку була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон.

З 13.10.2015 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

Рішенням мкиолаївського окружного адміністративного суд від 13.05.20219р. по справі № 400/1042/19 зобов`язано Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр-т Богоявленський, 55-Є, Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату пенсії за віком, починаючи з 28.09.2018 року, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

На виконання вказаного вище судового рішення (залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019), відповідачем поновлено позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 28.09.2018, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

В свою чергу, позивач не погоджується з таким перерахуноком пенсії та вважає, що відповідач зобовязаний був здійснити такий перерахунок з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з компенсацією втрати частини доходів, за вирахуванням виплачених сум починаючи з 01.03.2019р. по 01.03.2022р.

В свою чергу, на звернення позивача від 15.12.2021р., відповідач відмовив позивачу та зазначив у листі від 29.12.2021 року, що розмір пенсійної виплати позивача обчислено відповідно до чинного пенсійного законодавства в межах покладених судом зобовязань. Виплата пенсії позивачу забезпечується в спосіб обраний заявником, а саме на поточний рахунок в АТ КБ "Приват Банк".

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком, що призначена відповідно до Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) з 25.09.2010.

З жовтня 2015 року виплату пенсії Позивачу припинено у зв`язку з виїздом до Ізраїлю на постійне місце проживання.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 400/1042/19 в добровільному порядку в межах покладених судом зобов`язань Головним управлінням поновлено Позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 28.09.2018, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідачем коефіцієнт страхового стажу, обчислений відповідно до ст. 25 Закону

№ 1058, складає 0,42250 (42 роки х 12 місяців + 3 міс.) х 1 % : (12 міс. х 100 %).

Для розрахунку розміру пенсії за віком враховано заробітну плату протягом січня 1985 - грудня 1989 та вересня 2000 - серпня 2010 років відповідно до вимог ст. 40 Закону № 1058. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 1,77443; середньомісячний заробіток - 6679,66 грн. (3764,40 грн. (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки) х 1,77443).

Розмір пенсійної виплати складає 2897,34 грн.: 2822,16 грн. основний розмір пенсії, обчислений від страхового стажу та заробітної плати відповідно до ст. 27 Закону № 1058-IV (6679,66 грн. х 0,42250); 75,18 грн. доплата за понаднормовий стаж - 7 років (1074,00 грн. (мінімальний розмір пенсії працюючої особи) х 7 %) відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань. Якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення.

У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірах, визначеному на дату припинення її виплати.

Оскільки Закон України Про індексацію грошових доходів населення визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для здійснення розрахунку та виплати щомісячної пенсії позивача з 28.09.2018 року з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050 - ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок № 159) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Отже, суд приходить до втисновку, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач виконуючи рішення суду по справі № 400/1042/19 діяв в межах та в спосіб визначений судом та покладеними на нього повноваженнями, а позовні вимоги позивача в свою чергу, є не підтвердженими жодними належними та допустимим доказами.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку суд вважає, що пенсійний орган, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, довів свою позицію суду та обґрунтував її належними доказами.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає, оскільки він є необґрунтований та не підтверджений матеріалами справи.

Судовий витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов