Рішення № 113217197, 30.08.2023, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №754/412/22

Провадження №2/225/201/2023

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

30 серпня 2023 року

адреса приміщення суду: вул. Дружби, 4, м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним за договором №ПКК/3352 від 11.12.2019 в загальному розмірі 139975,55 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.12.2019 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем укладено кредитний договір №ПКК/3352, відповідно до якого, відповідачу відкрито кредитну лінію, в межах якої надавались кредити. Однак, відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 18.11.2021 року становить 139975,55 грн., що складається з: 111535,29 грн. заборгованості за кредитом та 28440,26 грн. заборгованості за відсотками.

Ухвалою від 12.06.2023 заочне рішення Дзержинського міського суду Донецькоїобласті від 28 листопада 2022 року у справі №754/412/22 провадженні №2/225/558/2022 за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належно, в позовній заяві зазначив, що наполягає на позовних вимогах, не заперечує проти заочного рішення суду, просить справу розглянути у його відсутність.

У судове засідання не з`явилася відповідачка, надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, проти позову заперечує.

Відповідачкою надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що вона заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач на підставу своїх вимог додав копію іншого договору, а саме №ПКК/3354. Крім того, вона не погоджується із розрахунком заборгованості, оскільки він не деталізований. Крім того, вважає, що не є належним доказом у справі виписка по особовому рахунку, оскільки вона є нечитабельною. Разом з тим зауважує, що після здійсненого позивачем розрахунку заборгованості станом на 18.11.2021 та подачі позову до суду мало місце погашення строкових відсотків. Крім того заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу оскільки зазначені витрати не доведені.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № ПКК/3352, згідно з пунктом 2.1 якого максимальний ліміт кредитної лінії (максимальна сума заборгованості позичальника за отриманими та неповернутими кредитами, які надані відповідно до цього договору) сторони погодили у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3 цього договору, строк повернення кредитів, виданих в межах кредитної лінії, визначений терміном до 09.12.2022 року.

За користування кредитними коштами встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 36% у разі погашення кредиту після 25 числа місяця наступного за місяцем отримання кредиту (п.2.4.1) та 0,00001% у разі погашення кредиту не пізніше 25 числі місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, при цьому такий період не може перевищувати 55 календарних днів (п.2.4.2).

При укладенні цього договору відповідачка ознайомилася із паспортом споживчого кредиту, в якому зазначено, зокрема, реальну річну відсоткову ставку у розмірі 43,38 %.

За змістом пункту 3.1 укладеного договору позичальнику встановлюється поточний ліміт кредитної лінії в розмірі 0,00 грн., який діє до першої зміни ліміту кредитної лінії на підставі проведеної оцінки кредитоспроможності позичальника та кредитного рішення банку та рішення уповноваженого органу банку.

З метою отримання кредиту, відповідачка підписала 11.12.2019 року анкету-заву №3352, в якій вказано бажану суму кредитного ліміту у розмірі 100000,00 грн.

Цільове призначення кредитних коштів, згідно п.2.5. Договору, поточні потреби позичальника.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала у зв`язку з чим утворилась заборгованість, зокрема, за тілом кредиту в сумі 111535,29 грн., що вбачається з розрахунку, наданим банком.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2021 АТ «Кредобанк» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, в яких вимагало усунення порушень умов кредитного договору, а саме погашення заборгованості за тілом кредиту 106466,39 грн. (прострочена та строкова), заборгованості за відсотками 2501,64 грн.

Таким чином, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.

Отже, строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав 22.09.2021.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-154цс18), зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, нарахованими після 22.09.2021 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки нараховані поза межами строку кредитування.

Враховуючи викладене, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 25011,64 грн.

Що стосується зауважень відповідачки про існування іншого договору, суд погоджується з поясненнями представника позивача, що при укладанні договору 11.12.2019 були внесенні дані про відповідача, а саме місце її реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте через знаходження вказаної адреси на окупованій частині України центральним відділенням банку не було погоджено видачу кредиту відповідачу. В той же день, відповідачка надала довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 , та представником банку були внесені зміни до договору про надання кредиту щодо реєстрації ОСОБА_1 , але при роздруківці договору виникла описка останньої цифри договору замість цифри «2», зазначена цифра «4».

Зазначена описка у номері договору не вплинула на виконання банком своїх обов`язків за договором та надання кредиту, а позичальником - отримання кредитних коштів та користування ними, про що не заперечує відповідач.

Щодо стверджень відповідачки про те, що представлена виписка по особовому рахунку є частково нечитабельною, суд зазнає, що взагалі у вказаному документі просліджуються проведені банком операції по рахунку клієнта, вказана виписка підтверджує активацію картки, отримання на картковий рахунок грошових коштів та рух кредитних коштів по ній, фіксуючи користування особи, зняття та погашення сум кредитних коштів.

Відповідачка не конкретизувала які самі розділи цієї виписки їй нечитабельні та не заявила відповідного клопотання для вирішення цього питання.

Посилання відповідачки на невідповідність розрахунку по кредитному договору також не заслуговує на увагу, оскільки розрахунок заборгованості, наданий суду на дослідження позивачем, є офіційним документом, що виготовляється уповноваженим працівником банку та має відповідну інформацію про кредитну заборгованість.

Разом з тим відповідачка наданими їй процесуальними правами не скористалася, вказаний розрахунок відповідачкою не спростований. Відповідачка не надала свій розрахунок заборгованості, не бажала заявляти клопотання про призначення по справі відповідної судової експертизи.

Крім того посилання ОСОБА_1 на часткове погашення заборгованості взагалі не підтверджено доказами (квитанції тощо).

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що заявлений позов базується на вимогах закону, є частково обґрунтованим, а тому і підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 67886362 від 23.11.2021 року, який підлягає стягненню з відповідачки частково розміру задоволених вимог, а саме у сумі 2214,40 грн.

Щодо стягнення з відповідачки на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13997,55 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладений між АТ «Кредобанк» та адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО».

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, детальний опис наданих робіт (послуг), інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрат на професійну правову допомогу в розмірі 13997,55 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором №ПКК/3352 від 11.12.2019 заборгованість за тілом кредиту в сумі 111536,29 грн. (сто одинадцять тисяч п`ятсот тридцять шість грн. 29 коп.), заборгованість за процентами 25011,64 грн. (двадцять п`ять тисяч одинадцять грн. 64 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрати по сплаті судового збору 2214,40 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять грн. 40 коп.).

В задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правову домопогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до пп.15.5) пп.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Дзержинський міський суд Донецької області.

Повний текст рішення виготовлений 05.06.2023 відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

С у д д я: О.Г. Геря