Постанова № 11320240, 20.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року м. Запоріжжя Справа № 2а-3521/10/0870

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Літо”, м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Боярова Л.К. (довіреність № 330 від 16.07.2010)

Лівошко Т.В. (довіреність № б/н від 15.07.2010)

від відповідача Крючек К.В. (довіреність № 486/10-014 від 01.02.2010)

ТОВ “Літо” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000912305/0 від 08.06.2010, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 529790, 00 грн., у тому числі 290370,00 грн. за основним платежем та 239420,00 грн. за штрафними санкціями.

21.06.2010 Запорізьким окружним адміністративним судом, на підставі ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі №2а-3521/10/0870 та призначено до судового розгляду на 20.07.2010. В судовому засіданні оголошувались перерви до 11.08.2010 та 20.08.2010.

У засіданні 20.08.2010, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач підтримав позовні вимоги та з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що ТОВ «Літо» веде бухгалтерський облік відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Як вірно зазначено в акті перевірки, облік ведеться у розрізі контрагентів та термінів виникнення заборгованості. По завершенню строку позовної давності підприємство у бухгалтерському обліку списало кредиторську заборгованість по якій минув строк позовної давності на рахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». Але господарські відносини з суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по отриманню певних послуг не стосувалися податкової звітності та не формували валові витрати у податковому обліку. На це вказує, прийнятий на підприємстві наказ «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства на 2005 рік» № 1 від 02.01.2005р. та обраний для цього рахунок 949 «Інші операційні витрати». Згідно п. 4 цього Наказу всі господарські операції, які не стосуються податкового обліку відносяться на рахунок 949 «Інші операційні витрати». Що підтверджено і дані по рядкам декларації по прибутку підприємства 04.1 та 04.13 за 2005-2006рр., де сума 1126649грн. з розбивкою по періодам та контрагентам не включалася до валових витрат.На відсутність порушення податкового законодавства вказує і Акт планової виїзної перевірки за період 01.10.2004р.- 30.09.2007р.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, але ж позивач не збільшував валові витрати за першою подією.

Безпідставне посилання на пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону в частині завищення валових витрат за перевіряємий період у сумі 1258845 гривень (вказана сума складається з двох сум 132196 гривень та 1126649 гривень) не підкріплено ні якими доказами з боку працівників ДПІ що вказували б на порушення податкового законодавства. ТОВ «Літо» не погоджується із твердженням податкового органу, які викладені в акті перевірки на стор. 17 про завищення валових витрат та необхідність здійснення коригування у бік зменшення валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості строк позовної давності якої закінчився на загальну суму 1126649 гривень. При такому підході одна і таж сума подвійно визначає об'єкт оподаткування: у складі валових доходів та через зменшення валових витрат, що не відповідає діючому законодавству з питань оподаткування прибутку підприємств.

По питанню виключення із декларації по прибутку за 1-й квартал 2009р. суми валових витрат 132196 гривень, задекларованих, як самостійно виявлена помилка по ряд. 05.2 зазначає про наступне: Підприємство здійснює операцію фінансового лізингу і вся сума заборгованості по Договору № 69-05166 від 08.09.2006р. та Договору № 69-05348 від 05.03.2007р. станом на 31.12.2008р. перерахована була по зміні курсу євро, що призвело до виникнення збитку від курсової різниці. Податкова служба не прийняла річну декларацію із збитками і підприємство визначило об'єкт оподаткування без курсових різниць, а 10.02.2009р. подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по ряд. 04.13 загальною сумою 1480814 гривень, які були признані у складі валових витрат згідно акту податкової перевірки № 85/23-5/13607028 від 27.05.2010р.

Зважаючи на викладене, позивач вважає нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток безпідставним, та просить податкове повідомлення рішення № 0000912305/0 від 08.06.2010, прийняте ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення, зокрема зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством позивача порядку ведення податкового обліку, а саме порушення пп. 1.22.1 п 1.22, п.1.25, п.1.23, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме:

по-перше, підприємство не збільшило суму валового доходу на вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), розрахунки за які не проведені та за якими обліковується кредиторська заборгованість з терміном виникнення більше 1095 днів повинна бути визначена безнадійною. Тоді, як ТОВ "Літо" мало визнати кредиторську заборгованість перед СПД ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 безнадійною та збільшити свій валовий дохід у відповідних податкових періодах на суму безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) у розмірі 1126649 грн.

по-друге, в порушення вимог пп.1.22.1 п. 1.22, п.1.25, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищено суму витрат по р.5.2 за перевіряємий період у сумі 1258845 грн., оскільки:

1. В податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009р. ТОВ „Літо" було завищено суму валових витрат по рядку 05.2, про що свідчать результати перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, за 1 квартал 2009р. на загальну суму 132196 грн.: підприємство до складу валових витрат у 1 кварталі 2009р. віднесено витрати, як самостійно виявлені помилки минулих періодів, що не підтверджені первинними документами.

2. ТОВ «Літо» не здійснило коригування валових витрат в бік зменшення на суму кредиторської заборгованості у розмірі 1126649 грн., за якою минув строк позовної давності та яка відповідно до вимог діючого законодавства повинна бути визначена безнадійною.

З урахуванням зазначеного, відповідач просив відмовити ТОВ „Літо” у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підстав Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організації позивача у справі.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Літо» на протязі 2005-2006 років мало господарські відносини з суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо надання (отримання) певних послуг. Згодом, за результатами діяльності товариства та у зв'язку із неоплатою ТОВ «Літо» вартості наданих послуг, утворилась кредиторська заборгованість, зокрема перед СПД ОСОБА_9 (кредиторська заборгованість в сумі 292000,00 грн.), ПП ОСОБА_5 (кредиторська заборгованість в сумі 120000,00 грн.), ПП ОСОБА_6 (кредиторська заборгованість в сумі 120000,00 грн.), ПП ОСОБА_7 (кредиторська заборгованість в сумі 166940,00грн.), ПП ОСОБА_8 (кредиторська заборгованість в сумі 427709,00 грн.) - всього на загальну суму 1126649 грн. Зазначену кредиторську заборгованість позивачем списано та відобразило наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 71 «Інший операційний дохід».

В ході проведеної перевірки фахівці податкового органу дійшли висновку, що зазначені операції, всупереч п.п. 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) підприємство не відобразило в податковому обліку, а саме не збільшило валовий дохід.

Однак, суд не може погодитись із такими висновками податкового органу, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В свою чергу, згідно з п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При отримані послуг від вищевказаних СПД, позивач не відобразив у податковому обліку зазначені операції, тобто не збільшував валових витрат. Разом з тим, перевіркою проведеною у 2008 році (акт планової перевірки №316/23-13607028 від 08.02.2008р.) заниження валових витрат не встановлено.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності. Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону.

Тобто, заборгованість за товари (роботи, послуги) набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, позивач не збільшував валові витрати (оскільки взагалі не відображав такі операції в податковому обліку) за першої подією, а тому відсутні підстави і для збільшення валового доходу на загальну суму 1126649,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про заниження ТОВ «Літо» у перевіряємому періоді суми валового доходу на 1126649 грн.

Проведеною перевіркою задекларованого показника встановлено, що ТОВ "Літо" в порушення вимог пп.1.22.1 п. 1.22, п.1.25, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) завищено суму витрат по р.5.2 за перевіряємий період у сумі 1258845 грн. З такими висновками суд також не може погодитись з огляду на наступне:

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, вказана сума складається з двох порушень - на суму 132196,00 грн. та 1126649,00 грн.

Судом встановлено, що у податковій за 1 квартал 2009 року позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат по рядку 0.52 на суму 132196 грн., оскільки останнім було здійснено виправлення виявлених помилок у показниках поданих податкових декларацій.

Так, 08.09.2006 ТОВ «Літо» (лізингоодержувач) уклав з компанією SСАNIА СRЕDIT АВ (власник) договір фінансового лізингу № 69-05166, відповідно до умов якого власник зобовязався передати лізингоодержувачу у лізинг 4 автомобілі вартістю 56800 євро за одиницю. Строк лізингу - 4 роки (16 платежів які сплачуються авансом щоквартально 15 числа). Також, 05.03.2007 між тими ж сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 69-05348 на отримання у лізинг 2 автомобілів вартістю 56500 євро за одиницю - на загальну суму 113000 євро. Строк лізингу 4 роки (16 платежів, які мають здійснюватися згідно графіку).

За приписами п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Зважаючи на підвищення наприкінці 2008 курсу євро до гривні, у підприємства при сплаті чергових лізингових платежів виникла значна курсова різниця.

Суми коштів, на які збільшився лізинговий платіж в результаті зміни валютного курсу включаються до складу валових витрат лізингоотримувача в період нарахування таких сум. Однак, підприємство своєчасно не відобразило такі суми у відповідному податковому періоді.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок; платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Вищевказана норма не має обмежень в праві платника податків зменшити показники та обєкт оподаткування у раніше поданій податковій декларації в результаті виправлення помилок.

Скориставшись наданим платнику податків правом, ТОВ «Літо» в рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток відобразило самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів.

З матеріалів справи також вбачається необґрунтованість позиції відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 1126649грн., внаслідок порушення пп. 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), а саме: не здійснення коригування валових витрат в бік зменшення.

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено лише дві підстави для здійснення корегування валових доходів та валових витрат платників податків, а саме: п. 5.10 ст. 5 Закону та п. 12.1 ст. 12 Закону:

-згідно п. 5.10 Закону, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Однак, вказана норма розповсюджує свою дію лише у випадках повернення товарів (робіт, послуг); повернення права власності на товари (роботи, послуги).

-згідно п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Однак, вказана норма передбачає не проведення коригування (сторнування) валових витрат покупця, а визначає обов'язок покупця нараховувати валовий дохід на суму заборгованості при дотриманні однієї умови: заборгованість має бути визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Тобто, жодна із визначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає проведення коригування валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості строк позовної давності якої закінчився.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 1.22.1 п 1.22, п.1.25, п.1.23, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним, а спірне податкове повідомлення рішення таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач нарахував позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток в розмірі 290370 грн. безпідставно, то відсутні нормативно обґрунтовані підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 239420 грн. відповідно до пп. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій та бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

У відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати , сплачені ним при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000912305/0 від 08.06.2010, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Літо” визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 529 790, 00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» (код ЄДРПОУ 13607028) 3,40 грн. (три грн.) 40 коп. судового збору. Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 15.09.2010.

Суддя(підпис) О.М. Нечипуренко