Постанова № 11320144, 12.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2804/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,

за участю представників:

позивача Сідомон А.І. (довіреість від 06.11.2009 № 6800/13);

відповідача не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327», м.Запоріжжя

про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя (далі УПФУ в Заводському районі, позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327» (далі ВАТ «АТП №12327», відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь УПФУ в Комунарському районі фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком призначених на пільгових умовах у розмірі 44451,26грн.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058) та вказує, що відповідачем не відшкодовуються фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період червня 2009 року по квітень 2010 року, у звязку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 44451,26грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином. 15.06.2010 надіслав на адресу суду заперечення, зокрема вказує, що на момент прийняття та введення в дію Закону №1058 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі Закон №1788) не передбачав обовязку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідних пільгових пенсій, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообовязкового платежу. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали та зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ВАТ «АТП №12327» (код ЄДРПОУ 03114170) відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400 (далі Закон № 400) є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування, а також платником страхових внесків відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до виданих відповідачем довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії громадянам ОСОБА_2 (від 03.12.2009 №788), ОСОБА_3 (від 22.09.2009 №680), ОСОБА_4 (від 16.03.2009 №226), ОСОБА_5 (від 04.11.2009 №744), ОСОБА_6 (від 06.10.2009 №694), ОСОБА_7 (від 16.08.2004 №08), ОСОБА_8 (від 16.08.2004 №07), зазначеним громадянам на підставі ст. 13 Закону №1788 призначені пільгові пенсії.

Згідно із розрахунком суми боргу за період з червня 2009 року по квітень 2010 року відповідачем не відшкодуються УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «з». ст. 13 Закону № 1788 по вказаним пенсіонерам у розмірі 44451,26грн.

Відповідачем отримані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, але сума заборгованості у добровільному порядку ним сплачена не була.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Виходячи з приписів п. 16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Стаття 13 Закону № 1788 категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначений відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000, норму що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обовязкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обовязкове державне пенсійне страхування, передбачені п. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до обєкта оподаткування, який передбачено ст. 2 цього Закону. Субєкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обовязкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від обєкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «з» ст. 13 Закону № 1788 передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Пільговий стаж обчислюється за фактичною тривалістю роботи із шкідливими і важкими умовами праці згідно з довідками підприємств.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058.

Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає твердження представника відповідача щодо відсутності у нього обовязку на відшкодування таких пенсій необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстровану у Міністерстві Юстиції України від 16.04.2004 № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з пп. 4.11. п. 4 зазначеної Інструкції, підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах, понад суми зборів, нарахованих за вищезазначеними тарифами, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, у розмірах - 100 % по пенсіях, починаючи з 1996 року.

Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. нині чинної Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (1058- ІV) в таких розмірах: 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується в повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.4. та 6.8. Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії. Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Не сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій стягуються відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Позивачем надано суду належним чином засвідчені довідки, що уточнюють особливий характер роботи або умов праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії, видані відповідачем. Видаючи довідки про підтвердження пільгового стажу вказаних громадян, відповідачем підтверджено наявність у них пільгового стажу і надане їм право на отримання пільгової пенсії, а отже, з цього моменту у відповідача виник обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку такої пенсії.

У відповідності до розрахунку боргу, наданого позивачем, загальна заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період червня 2009 року по квітень 2010 року становить 44451,26грн.

На час судового розгляду справи відповідач доказів сплати спірної суми не надав, доводів позивача не спростував, проти позову не заперечив .

У відповідності до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними, обґрунтованими, та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327» (код ЄДРПОУ 03114170, р/р 2600830010, МФО 313924, філія «Діамантбанк») заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 44451,26грн. (сорок чотири тисячі чотириста пятдесят одна грн 26 коп) на користь Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (р/р 25606301201078, МФО 313957, ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України, ЄДРПОУ 20508410). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяО.С. Янюк