Постанова № 11319573, 04.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року <Текст >Справа № 2а-4916/10/0870

за позовною заявою : Запорізького обласного військового комісаріату

до : Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області

третя особа : ОСОБА_1

про : визнання незаконними дій відповідача та скасування постанов від 21.06.2010 № 23/2 та від 15.07.2010 № 23/2,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Ємельяновій Г.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Сніжко І.О. (довіреність № 64 від 25.01.2010)

від відповідача Соломенна К.В. (довіреність № 6355-6/11 від 10.06.2010)

Юлдашев А.А. (довіреність № 12706/10 від 01.10.2009)

від третьої особи не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного військового комісаріату до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, третя особа : ОСОБА_1 про визнання незаконною постанови про арешт коштів боржника.

14.07.2010 судом, на підставі ст.ст. 104-107 КАС України, винесено ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі та призначення до розгляду у судовому засіданні 16.07.2010.Розгляд справи відкладався на 21.07.2010, 27.07.2010, 02.08.2010, та 04.08.2010.

В засіданні 16.07.2010 позивач змінив позовні вимоги та просив визнати незаконними дії головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. щодо винесення ним постанови від 15.07.2010 р. № 23/2 про арешт коштів боржника, в частині накладенні арешту на кошти боржника, визнати законними дії начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області Щербини А.О. щодо затвердження ним постанови від 15.07.2010 р. № 23/2 про арешт коштів боржника, та скасувати частині 2 постанови головного держаного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області від 15.07.2010 № 23/2 про арешт кошті боржника як незаконну. Уточнення прийнято судом до розгляду.

27.07.2010 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову , згідно якої позивач просить визнати незаконними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. щодо об'єднання виконавчих документів у зведене виконавче провадження, щодо винесення постанов від 21 червня 2010 року та від 15 липня 2010 року №23/2 про арешт коштів боржника, визнати неправомірними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. щодо невиконання обов'язку направити до Запорізького ОВК та Державного казначейства постанови від 15.07.2010 року №23/2 про арешт коштів боржника не пізніше наступного після її винесення, а також визнати незаконними постанови про арешт коштів боржника від 21 червня 2010 року №23/2 та від 15 липня 2010 року. Уточнення прийнято судом до розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець, який, як вбачається зі спірних постанов про накладення арешту, керувався положеннями норм ст.ст. 5, 50 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", неправильно застосував ці норми та виніс зазначену постанову, яка є незаконною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України ГУДКУ в Запорізькій області не має статусу банку або іншої кредитної організації. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Отже, функції (завдання), які притаманні банку і кредитній організації, не входять до функцій (завдань) державного казначейства України. У цьому зв'язку з вище наведеного випливає, що державний виконавець в порушення вимог ст. 5 , п. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" безпідставно наклав арешт на кошти у межах суми стягнення, що містяться на всіх рахунках позивача, відкритих у ГУДКУ в Запорізькій області, яке за своїм статусом не є банком або кредитною організацією. Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Зокрема, такими органами, як зазначено у частині 2 цієї статті, є орган нотаріату та інші органи, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Тобто, державне казначейство не є таким органом. Отже, стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження", якою керувався державний виконавець при накладенні арешту на кошти Запорізького ОВК на рахунках ГУ Державного казначейства в Запорізькій області, не передбачає можливість для державного виконавця накладати арешт на рахунки, відкриті у державному казначействі.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що на виконанні в підрозділі перебуває зведене виконавче провадження № 23/2 з примусового виконання виконавчих документів, про стягнення коштів з Запорізького обласного військового комісаріату на користь юридичних осіб на загальну суму 47074,89 грн.

Боржником виконавчі документи, які входять до складу даного провадження, у добровільний строк не виконані. На запит підрозділу ДПА у Запорізькій області, листом від 19.04.2010 р. повідомила про відкриті банківські рахунки Запорізького обласного військового комісаріату. 18.05.2010 на вимогу державного виконавця боржником до підрозділу надані номери розрахункових рахунків, відкритих в Управлінні державного казначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізької області, у розрізі кошторисних призначень по КЕКВ.

21 червня 2010 р. винесено постанову про арешт коштів боржника № 23/2, згідно якої арешт накладено на кошти у межах суми: 44101,03 грн. за КЕКВ 1134, 4519.29 грн. за КЕКВ 1135, 169.08 грн. за КЕКВ 1343, 34756,74 грн. за КЕКВ 1341, що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного військового комісаріату (ЄДРГІОУ 07835529), відкритих в Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області, та з яких можливе примусове стягнення коштів для виконання виконавчих документів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 23/2.

Станом на 15.07.2010 сума заборгованості за виконавчими документами, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 23/2, в зв'язку з завершенням виконавчих проваджень №№ 97/2, 166/2 та частковим стягненням заборгованості, змінилась та складала 46854,89 грн.

15.07.2010 постановою про арешт коштів боржника знято арешт з коштів, що містяться на рахунках Запорізького обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07835529) в Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області накладений постановою про арешт коштів боржника № 23/2 від 21.06.2010.

Постанова про арешт коштів направлена на виконання державним виконавцем саме до органу казначейства, оскільки Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, визначено, що арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатись тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця та постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Згідно ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Представник третьої особи до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, на підставі ст.128 КАС України, згідно якої неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника третьої особи.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

У засіданні 04.08.2010, судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у т.ч. на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів.

Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про державну виконавчу службу” визначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Він здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Як встановлено судом, На виконанні в підрозділі перебуває зведене виконавче провадження № 23/2 з примусового виконання виконавчих документів, про стягнення коштів з Запорізького обласного військового комісаріату на користь юридичних, фізичних осіб та Держави на загальну суму 53740,38 грн.

Боржником виконавчі документи, які входять до складу даного провадження, у добровільний строк не виконані.

На запит підрозділу Державна податкова адміністрація у Запорізькій області, листом від 19.04.2010 повідомила про відкриті банківські рахунки Запорізького обласного військового комісаріату.

18.05.2010 на вимогу державного виконавця боржником до підрозділу надані номери відкритих розрахункових рахунків, відкритих в Управлінні державному казначействі у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізької області, у розрізі кошторисних призначень по КЕКВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» за зведеним виконавчим провадженням на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення.

18.05.2010 державним виконавцем в порядку ст.ст. 5, 50 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" винесено постанову про арешт коштів боржника № 23/2. Копії даної постанови того ж дня за вих. № 5386-2/11 направлено до управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізької області та боржнику.

21.06.2010 вищевказана постанова скасована в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Сулаковим Е.І.

21.06.2010 винесено постанову про арешт коштів боржника № 23/2. Згідно даної постанови арешт накладено на кошти у межах суми: 44101,03 грн. за КЕКВ 1134, 4519,29 грн. за КЕКВ 1135, 169.08 грн. за КЕКВ 1343, 34756,74 грн. за КЕКВ 1341, що містяться на всіх рахунках Запорізького обласного військового комісаріату (ЄДРПОУ 07835529), відкритих в Головному управлінні державного казначейства України в Запорізькій області, та з яких можливе примусове стягнення коштів для виконання виконавчих документів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 23/2.

Станом на 15.07.2010 сума заборгованості за виконавчими документами, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 23/2, в зв'язку з завершенням виконавчих проваджень №№ 97/2, 166/2 та частковим стягненням заборгованості, змінилась та складає 46854,89 грн.

15.07.2010 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника №23/2, якою знято арешт з рахунків боржника накладений постановою від 21.06.2010 та накладено новий в межах суми боргу 46854,89 грн.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 (далі-Порядок), який розроблено відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах державного казначейства, що прийняті судовим та іншими держаними органами (посадовими особами), які відповідно до Закону мають право приймати такі рішення.

Згідно п. 30 Порядку, арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатись тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця. На підставі викладеного копії даної постанови 18.05.2010 за вих. № 5386-2/11 направлено до управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізької області та боржнику

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.. 25 Бюджетного кодексу України (згідно преамбули) Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (затв. постановою від 09.07.2008 р. № 609). Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Зазначеним Порядком визначений термін "стягувач" у даних відносинах, а саме: державний виконавець, який отримав право на примусове виконання рішень державних органів виключно на підставі визначених законом документів. Пунктом 4 Порядку визначено вичерпний перелік підстав, з яких юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання. В інших випадках безспірне списання коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється примусово державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" відповідно до п.п. 16-39 зазначеного Порядку.

Тобто, доводи позивача, що державна виконавча служба не має правових підстав на здійснення таких виконавчих дій, є хибними.

Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" містить терміни «фінансова установа», "кредитна установа", "Кредитна організація" (які є тотожними), як визначення установи, яка зберігає (обслуговує) кошти боржника. Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затв. Постановою Нацбанку від 21.01.2004 р. № 22) встановлено, що обслуговуючий банк - банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Обслуговування установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку, виконує також орган державного казначейства.

Вказаним Порядком виконання рішень встановлено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості. У разі коли у виконавчому документі та/або платіжній вимозі, та/або ухвалі суду (постанові слідчого, державного виконавця) код економічної класифікації видатків бюджету не зазначено, орган Державного казначейства надсилає запит до боржника щодо визначення коду, за яким здійснюватиметься безспірне списання та/або на який накладатиметься арешт. Арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця. При цьому, п. 30 Порядку встановлено, що безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету. Безспірне списання коштів з рахунків обліку коштів "Інші кошти спеціального фонду" (кошти, які мають цільове призначення і надходять на рахунок розпорядника та одержувача бюджетних коштів з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду бюджету. Судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки". У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі-БКУ). бюджетна установа - орган, установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Згідно ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Тобто згідно викладених норм законодавства, Запорізький обласний військовий комісаріат є бюджетною установою та процедуру стягнення коштів має провадити органи Державного казначейства України, а саме Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізької області

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень в порядку та у спосіб визначений чинним законодавством, постанови про накладення арешту на кошти боржника є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не надав суду жодного доводу з приводу безпідставності дій державного виконавця та неправомірності складання спірних постанов.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Запорізького обласного військового комісаріату, оскільки діями головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. щодо об'єднання виконавчих документів у зведене виконавче провадження, винесення постанов від 21 червня 2010 року та від 15 липня 2010 року №23/2 про арешт коштів боржника, ненаправлення Запорізькому ОВК та Держказначейству спірних постанов, не порушено будь-які права або охоронювані законом інтереси позивача, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи, що після відкриття провадження у справі № 2а-4916/10/0870 та в ході її розгляду з метою прийняття законного і обґрунтованого процесуального рішення в ній по суті спору у суду виникла потреба в необхідності витребування від сторін додаткових матеріалів (документів та інших доказів), що не дозволяло прийняти таке рішення у передбачений ч. 5 ст. 181 КАС України 10-денний термін, на протязі якого має бути вирішена адміністративна справа з приводу рішень, дій, або бездіяльності державного виконавця, суд визнав за можливе розглянути і вирішити зазначену справу протягом розумного строку, який перевищив 10-денний термін.

На підставі вищевказаного, в позові відмовляється повністю.

Також, слід зазначити, що за приписами ч.4 ст. 118 КАС України «якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим».

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані згідно ухвали суду від 16.07.2010.

Судовій збір, сплачений позивачем, відповідно до ст. 94 КАС України, до відшкодування не присуджується.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 162, 163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.У позові Запорізького обласного військового комісаріату до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання незаконними дій головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. щодо об'єднання виконавчих документів у зведене виконавче провадження, щодо винесення постанов від 21 червня 2010 року та від 15 липня 2010 року №23/2 про арешт коштів боржника, щодо невиконання обов'язку направити до Запорізького ОВК та Державного казначейства постанови від 15.07.2010 року №23/2 про арешт коштів боржника не пізніше наступного після її винесення, а також про визнання незаконними постанов про арешт коштів боржника від 21 червня 2010 року №23/2 та від 15 липня 2010 року відмовити у повному обсязі.

2. Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані згідно ухвали суду від 16.07.2010.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 09.08.2010.

Суддя О.М. Нечипуренко