Постанова № 11319234, 14.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 р. справа № 2а-17726/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю:

представника позивача Чебаненко Є.О.

представника відповідача Петренко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, що наданий ДП «Донецька залізниця» середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 63853 особи. Відповідно до ч. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві повинно бути працевлаштовані 2554 інвалідів, але фактично за даними звіту працювало 1911 інвалідів, тобто не виконано норматив по створенню 643 робочих місця.

Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році складає 19663628,01 грн. та відповідно до п.4 ст.20 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення. У звязку з цим станом на 16 червня 2010 року сума нарахованої пені складає 365743,58 грн.

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в загальній сумі 20029371,59 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав аналогічно викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, де зазначив, що позовні вимоги не ґрунтуються на законних підставах, бо відповідачем було виконано влаштування робочих місць в достатній кількості, а до центру зайнятості інформація про наявність вакансій подавалась

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів №1434 від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління і здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статтею 20 Закону встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону та Постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних Облікової ставки Національного Банку України за кожний календарний день прострочення.

Отже, позивачем за невиконання відповідачем нормативу по створенню 643 робочих місць по працевлаштуванню інваліда, згідно розрахунку, нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місце для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2009 році в сумі 19663628,01 грн. (том 1 а.с.17) та нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 365743,58 грн. ( том 1 а.с. 18). Отже загальна сума складає 20029371,59 грн.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про основі соціальної захищеності інвалідів», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу, зокрема з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організаціям або до державної служби зайнятості, тобто працевлаштуватися на створені для них робочі місця є правом інваліда.

Відповідно ч.3 ст.18 Закону України «Про основі соціальної захищеності інвалідів», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.1995р. №314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме згідно листів-звернень про наявність вакансій від 15 липня 2009 року за №№2014-1/217 (том 1 а.с.48-116), які подавалися до центрів зайнятості, встановлено, що підприємством повідомлялось про можливість працевлаштування людей з обмеженими можливостями інвалідів згідно із ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875- XII. Окрім того, про це стверджує листування між ДП «Донецька залізниця» та центрами зайнятості по бронюванню робочих місць у різноманітних відокремлених підрозділах, які входять до скдаду ДП «Донецька залізниця» (161 відокремлений підрозділ у 5 областях України Донецькій, Луганській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій), надання звітів про наявність вакансій, характеристика вакантних місць та таблиці про основні вимоги до претендентів, які також подавалися до центрів зайнятості (том 1 а.с.117-250, тома 2-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже враховуючи вищевикладене, на підприємстві існували вакантні міста у достатній кількості, про що центри зайнятості повідомлялися на протязі 2009 року. Таким чином, слід зробити висновок, що порушення закону сталося не з вини відповідача, а звязку із тим, що на підприємство не направлялися інваліди з центрів зайнятості у відповідній із Законом кількості, тобто обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком добирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обовязок покладається на органи працевлаштування Державну службу зайнятості.

За таких обставин, враховуючи положення вищевказаних нормативно-правових актів та досліджені у судовому засіданні обставини, тобто здійснення підприємством усіх заходів на виконання нормативу щодо встановленої кількості працюючих на підприємстві інвалідів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх недоведеність.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, згідно ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі Положення про Фонд соціального захисту інвалідів №1434 від 26.09.2002 року, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», керуючись ст.ст.11, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволені адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 вересня 2010 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.