Ухвала суду № 1131920, 13.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-9877/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Рибченка А.О., Пилипчук Н.Г.

при секретарі ГончаренкуР.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід 23.06.2005р.

у справі№ 2-16/1369-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомдочірнього підприємства «ДП Агросервіс 2000»

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 18.02.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 02.09.2004 р. № 0000942301/0 про зменшення на підставі підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в картці особового рахунку дочірнього підприємства «ДП Агросервіс 2000» сум бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2003 року на 2543,00 грн. та за березень 2003 року на 31715,00 грн.; податкове повідомлення-рішення цієї ж ОДПІ від 02.09.2004 р. № 0000752301/0 про визначення дочірньому підприємству «ДП Агросервіс 2000» податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 164755,50 грн., в тому числі 109837,00 грн. основний платіж та 54918,50 грн. штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне включення позивачем до сум податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий і березень 2003 року податку в сумах 71289,13 грн. та 72805,92 грн. відповідно на підставі податкових накладних, виписаних приватним підприємством «Аквіста», від 20.02.2003 р. № 27, № 28, від 21.03.2003 р. № 01/02аг, № 02/02аг.

В касаційній скарзі Красноперекопська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відзиві на касаційну скаргу «ДП Агросервіс 2000» просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу не обґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в картці особового рахунку позивача сум бюджетного відшкодування за деклараціями за лютий, березень 2003року на 2543,00 грн. та 31715,00 грн. відповідно, а також для визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в сумі 164755,50 грн., в тому числі 109837,00 грн. - основний платіж та 54918,50 грн. штрафні санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02.09.2004 р. № 185/23-01/30757373, про порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення до податкового кредиту в податкових деклараціях за вказані звітні податкові періоди ПДВ в загальній сумі 144095,05 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Аквіста».

При цьому контролюючий орган виходив з того, що ПП «Аквіста» з грудня 2003 року звітувало перед податковою інспекцією з нульовими показниками, а з квітня 2004 року не звітує; за місцем державної реєстрації не знаходиться; фактичне місцезнаходження приховує від контролюючих органів; податкові накладні, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту спірну суму ПДВ, виписані від імені ПП «Аквіста» не уповноваженою особою.

Дослідженими в судовому процесі письмовими доказами / копіями договору поставки № 20/02-П від 20.02.2003 р., видаткових накладних від 20.02.2003 р. № 31, № 32, від 21.03.2003 р. № 01/02аг, № 02/02аг, договору комісії № 3 від 20.02.2003 р., актів приймання товару на комісію від 20.02.2003 р. та від 21.03.2003 р., вантажних митних декларацій № 10000/3/335681 від 29.04.2003 р., № 10000/3/335374 від 18.03.2003 р.; виписок банку від 28.03.2003 р., від 16.05.2003 р. та від 22.05.2003 р. / підтверджено факт придбання позивачем у ПП «Аквіста» шкір великої рогатої худоби мокросолених загальною вартістю 864570,30 грн., в тому числі ПДВ 144095,05 грн.

На вказану суму поставки постачальник ПП «Аквіста» виписав позивачу податкові накладні від 02.02.2003 р. № 27, № 28 та від 21.03.2003 р. № 01/02аг, № 02/02аг. Особою, яка склала податкові накладні, вказаний Білан В.П., зазначений як керівник підприємства в довідці ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.02.2003 р. № 1004/10/19-06841 про взяття на облік платника податків ПП «Аквіста».

Згідно копій податкових накладних з податку на додану вартість, поданих до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, ПП «Аквіста» задекларувало за лютий 2003 року податкові зобовязання в сумі 1319883,00 грн., а за березень 2003 року в сумі 5119247,00 грн.

Викладеним фактичним обставинам суд дав правильну юридичну оцінку, дійшовши правомірного висновку про відповідність дій позивача щодо включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 144095,05 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Аквіста», вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого / нарахованого / у звязку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат, основних фондів чи нематеріальних активів, вартість яких підлягає амортизації, від виконання постачальником обовязку щодо перерахування до бюджету сум податку, сплаченого / нарахованого / покупцем в ціні придбання.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Ланченко Л.В.

підпис Рибченко А.О.

підпис Пилипчук Н.Г.