Постанова № 11318788, 13.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.09.10Справа №2а-7761/09/5/0170 15:32 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В. при секретарі судового засідання Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Кулак К.В. дов. № 234 від 12.07.10р., представника відповідача Крекотинь Г.М. дов. № 5 від 17.06.10р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екма+»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екма+» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 03.06.2009р. на суму 18220,93 грн. та № 0000772301/0 від 03.06.2009р. на суму 15475,82 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положення Законів України «Про оприбуткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», та мотивовані тим, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки не відповідають дійсності. Відповідачем при донарахуванні податкових зобовязань за наслідками перевірки невірно застосовані ст.ст. 5,7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем були надані належним чином завірені первинні документи, ведення яких передбачене правилами податкового обліку і документи, які підтверджують проведення розрахунків в безготівковій формі. Також позивач вказує, що по всіх угодах, які укладались у період, що перевірявся, позивачем були надані податкові накладні, що оформлені згідно вимог чинного законодавства, порушень чинного порядку їх оформлення податковим ревізором-інспектором в ході перевірки не виявлено і не зафіксовано в Акті перевірки.

Під час розгляду справи представником позивача були надані письмові пояснення до позову в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. Вважає, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано. Відповідач посилається на нікчемність правочинів позивача із контрагентами: ТОВ «Техпромсервіс Ойл» на загальну суму 7995,76 грн., ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс» на загальну суму 53907,50 грн., ТОВ «Прогрес Плюс» на загальну суму 20068,80 грн., ТОВ «Юком» на загальну суму 26997,67 грн., ТОВ «Центр будівельної підготовки» на суму 24024,50 грн., оскільки ці правочини всупереч ч. 5 ст. 203 ЦК України не були направлені на реальне настання правових наслідків. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заявою від 21.10.09р. (а.с.171) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 03.06.2009р. на суму 18220,93 грн. та № 0000772301/0 від 03.06.2009р. на суму 15475,82 грн.

Ухвалами від 04.11.09р. суд призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

13.05.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експертизи № 148/09 від 05.05.10р., у звязку з чим, суд ухвалою від 14.05.10р. поновив провадження у справі.

Ухвалою від 13.09.10р. суд замінив відповідача Державну податкову інспекцію АР Крим на її правонаступника Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим (далі відповідач).

У судовому засіданні 13.09.10р. представником позивача були надані суду письмові пояснення щодо висновку експерта, а представником відповідача були надані заперечення на висновок експерта.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2009р. проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Центр будівельної підготовки» (34406547), ТОВ «Техпромсервіс Ойл» (34934730), ТОВ «УК «Кроніка-Плюс» (35140405), ТОВ «Юком» (31578923), ТОВ «Прогрес плюс» (33433590) за період з 01.01.2006р. по 30.09.2008р.

Під час зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1 ст. 5., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до заниження та несплати податку на прибуток за 2008р. всього 12896,0 грн., у тому числі у 1 кв. 2008р. у сумі 1665,3 грн., у 1 півр. 2008р. у сумі 11230,7 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у 2008р. на суму 10317,22 грн., у тому числі у лютому 2008р. в розмірі 1332,63 грн., у квітні 2008р. 4577,09 грн., у травні 2008р. 3026,35 грн., у червні 2008р. 1381,15 грн.

За результатами перевірки складений Акт № 1323/23-2/24032720 від 27.05.2009р.(а.с.26-43), в якому відповідач зафіксував вищезазначене порушення.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ в м. Феодосії АР Крим прийняти податкові повідомлення-рішення:

- № 0000762301/0 від 03.06.2009р. (а.с.45) за порушення позивачем п. 5.1 ст. 5., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», яким останньому донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 18220,93 грн., у тому числі 12896,00 грн. основного платежу та 5324,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000772301/0 від 03.06.2009р. (а.с.46) за порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким останньому донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15475,82 грн., у тому числі 10317,22 грн. основного платежу та 5158,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

В Акті перевірки ДПІ в м. Феодосії АР Крим зафіксовано, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, а саме не надані товарно-транспортні накладні, акти приймання продукції, дорожні відомості, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, у звязку з чим податкова дійшла висновків, що сума витрат на придбання ТМЦ від ТОВ «Техпромсервіс Ойл» ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс» складає 51586,06 грн. (без врахування податку на додану вартість) за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає виключенню із складу валових витрат. А також, що до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість позивачем віднесено податковий кредит у сумі 10317,22 грн., але витрати на придбання товару від ТОВ «Техпромсервіс Ойл» ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс» здійснені за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, та у відповідності до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає виключенню зі складу податкового кредиту за відповідні місяці 2008р.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняти лише відносно господарських правовідносин із контрагентами ТОВ «Техпромсервіс Ойл» та ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс».

Суд не погоджується із такими висновками податкової з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача, а саме ТОВ «Техпромсервіс Ойл» та ТОВ «Українська компанія «Кроніка-Плюс», під час укладання угод були юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у звязку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вказана норма закону не тільки не місіть прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного всупереч актів цивільного законодавства та без спрямовання на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а навпаки, вказує на їх оспорюваність.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, твердження відповідача про нікчемність угод, укладених із контрагентами на думку суду є необґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи та як встановлено актом перевірки, між позивачем та вищезазначеними контрагентами в порядку встановленому ЦК України було укладено низку угод. На виконання угод виписані відповідні податкові накладні, рахунки, накладні, витратні накладні. Позивачем проведені розрахунки з контрагентами за отримані (поставлені) ТМЦ, що підтверджується наступним.

Позивачу від ТОВ «Техпромсервіс Ойл» поставлено товарно- матеріальних цінностей на суму 7995,76 гри., в тому числі ПДВ - 1332,36 грн., про що виписана податкова накладна № 106 від 12.02.08 р.(а.с.40). Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною віднесена позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2008 року. Сума придбання ТМЦ в розмірі 6663,13 грн. включена до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток.

Позивачу від ТОВ «Українська компанія «Кроніка Плюс» поставлено ТМЦ на суму 53907,52 грн., в тому числі ПДВ - 8984,59 грн.» про що виписані податкові накладні № 271 від 07.04.08 р. на суму 27462,51 грн., ПДВ - 4577,09 гри.(а.с.84); № 477 від 16.06.08 р. на суму 8286,90 грн., ПДВ -1381,15 грн.(а.с.80); № 350 від 05.05.08 р. (а.с.74-75) на суму 18158,10 грн., ПДВ 3026,35 грн. Суми ПДВ, зазначені у вказаних податкових накладних включено до складу податкового кредиту за квітень, червень та травень 2008 р. відповідно. Сума придбання ТМЦ в розмірі 44922,93 грн. включена до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких підстав, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що виписані накладні, податкові накладні, регістри бухгалтерського та податкового обліку, платіжні документи підприємств свідчать про отримання позивачем ТМЦ, а контрагентами плати за них.

Більш того, відповідно до висновку експертизи № 148/09 від 05.05.2010р. експертом зазначене наступне.

Позивачем були фактично придбані товари у контрагентів ТОВ "Техпромсервіс Ойл" на загальну суму 7995,76 грн. та ТОВ "Українська компанія "Кроніка - Плюс" на загальну суму 53907,50 грн. та це підтверджується накладними, податковими накладними, регістрами бухгалтерського та податкового обліку, платіжними документами підприємства; придбані товари позивачем у контрагентів ТОВ "Техпромсервіс Ойл" на загальну суму 7995,76 грн. та ТОВ "Українська компанія "Кроніка-Плюс" на загальну суму 53907,50 грн. використовувались у виробничій діяльності та це підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку; позивачем сплачений податок на додану вартість в розмірі 10317,23 грн. по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ "Техпромсервіс Ойл" на загальну суму 7995,76 грн. та ТОВ "Українська компанія Кроніка-Плюс" на загальну суму 53907,50 грн.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з Акту перевірки у перевіряємому періоді позивачем використано право на податковий кредит з ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ "Техпромсервіс Ойл" та ТОВ "Українська компанія Кроніка-Плюс".

Згідно до положень п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Разом з тим, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» закріплено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналізуючи приписи вищезазначеної норми закону, законодавець передбачив, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Під час розгляду справи судом оглянуті вищенаведені податкові накладні, що виписані ТОВ "Техпромсервіс Ойл" та ТОВ "Українська компанія Кроніка-Плюс" позивачу. Всі вони складені та оформлені відповідно до норм чинного законодавства.

У звязку з чим, суд вважає, що у позивач були всі підстави для відображення у складі податкового кредиту ПДВ по операціям придбання зазначених товарів, оскільки на час здійснення господарських операцій, продавці, тобто контрагенти ТОВ "Техпромсервіс Ойл" та ТОВ "Українська компанія Кроніка-Плюс" були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку ТОВ "Техпромсервіс Ойл" та ТОВ "Українська компанія Кроніка-Плюс" та виконання ними обовязку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету податковою інспекцією не наведено.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагенти не виконують свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна думка викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.06.2009р. у справі № К-32225/06.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та “Про податок на додану вартість”.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 03.06.2009р. на суму 18220,93 грн. та № 0000772301/0 від 03.06.2009р. на суму 15475,82 грн. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 03.06.2009р. та № 0000772301/0 від 03.06.2009р. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 03.06.2009р. та № 0000772301/0 від 03.06.2009р.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.09.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 20.09.2010р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 03.06.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0 від 03.06.2009р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екма+» (98109, АР Крим, м. Феодосія, вул. Челнокова, б. 72, оф. 115: ЄДРПОУ 24032720) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.