ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2007 року м. Київ

Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Харченка В.В.

суддів: Гончар Л.Я.

Васильченко Н.В.

Матолича С.В.

Бим М.Є.

при секретарі: Деревенському І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова до приватного підприємства «Імпекс», ПП «Продсервіс-2» про визнання угоди недійсною,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2006 року Державна податкова інспекція в Комінтернівському районі м. Харкова звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Імпекс», ПП «Продсервіс-2» про визнання угоди недійсною.

Постановою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова в касаційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права..

З а с л у х а в ш и д о п о в і д ь с у д д і Вищого ад м і н і с т р а т и в н о г о с у д у У к р а ї н и , п е р е в і р и в ш и м а т е р і а л и с п р а в и та

обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2005 року позивачем було здійснено документальну невиїзну перевірку 1-го відповідача за 1 півріччя 2003 року по результатам отриманих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок, про що було складено акт №512/23-31609994 від 26.10.2005 року.

Перевіркою було встановлено, що 01.04.2003 року відповідачі уклали між собою договір купівлі-продажу, на виконання вимог якого 2-й відповідач поставив 1-му відповідачу товар на суму 1 184 911, 91 грн., в т.ч. ПДВ - 197 485,32 грн., що підтверджується накладними № 124 від 02.04.2003 року, № 137 від 07.04.2003 року, № 144 від 15.04.2003 року та № 152 від 22.04.2003 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003 року було визнано недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" з моменту передачі документів, тобто з 30.10.2002 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість №36351898, видане 29.10.2002 року - з 30.10.2002 року.

Згідно даного рішення, засновник ПП „Фірма „Продсервіс-2" ОСОБА_1. дала оголошення в газеті „Авізо" про продаж свого підприємства. В середині січня 2003 року їй зателефонував посередник, який запропонував купити підприємство та в подальшому здійснити перереєстрацію на нового власника - ОСОБА_2. Нотаріального оформлення договору купівлі-продажу даного підприємства здійснено не було. ОСОБА_1. всі документи передала згідно акту прийому-передачі від 18.01.2003 року. Після передачі документів ОСОБА_1. ніяких фінансово-господарських документів, які пов'язані з діяльністю підприємства не підписувала, розрахункові рахунки не відкривала, звітність до ДПІ у Святошинському районі м. Києва не подавала, податкові декларації не підписувала. Згідно акту ДОПМ ДПІ у м. Маріуполі від 05.06.2003 року ПП „Продсервіс-2" за місцем своєї реєстрації: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б відсутня, місцезнаходження невідоме.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва, установчі документи ПП „Продсервіс-2" були визнані недійсними в порушення ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755~І\/ від 15.05.2003 року - не була проведена державна реєстрація змін до установчих документів.

Оскільки рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для суду щодо встановлених ним фактів, які мають значення у господарській справі, суди першої та апеляційної інстанцій не мали законних підстав вважати встановленими факти ненадання ПП "Продсервіс-2" податкової звітності та несплати податків за фінансовими результатами виконання оспорюваної угоди без встановлення цих фактів в судовому процесі з дотриманням, зокрема, вимог ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, предметом судового спору не можуть бути, зокрема, вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсними установчих документів; податкових накладних; скасування (анулювання) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість; визнання недійсними з моменту державної реєстрації чи з іншого моменту всієї комерційної (господарської) діяльності згаданих осіб, усіх вчинених юридично значимих дій та вчинених правочинів; виданих, підписаних документів тощо, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не встановлено законом.

Посилання ДПІ на недійсність установчих документів може бути підставою позову про припинення юридичної особи, але не самостійним предметом позову.

Прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів не тягне втрати такою юридичною особою статусу платника ПДВ незалежно від того, ким прийнято таке рішення (учасниками юридичної особи, її органом чи судом).

У випадках, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість", особа може за своїм бажанням набувати та втрачати статус платника податку шляхом реєстрації як платника податку та анулювання такої реєстрації.

Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); згідно з абзацом 8 цього пункту анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. При застосуванні зазначених положень слід мати на увазі, що у разі ліквідації юридичної особи анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу можливе лише, якщо юридичну особу виключено з державного реєстру. До такого виключення анулювання реєстрації здійснюється виключно за ініціативою юридичної особи (в особі ліквідаційної комісії, ліквідатора, органу управління юридичної особи, якщо на нього покладено виконання функцій комісії з припинення юридичної особи).

До анулювання реєстрації юридична особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов'язана, у випадках встановлених законодавством, видавати податкові накладні на загальних підставах.

На підставі викладеного, акт № 6 від 24.07.2003 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва (арк. справи 42 1-й том) про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Продсервіс-2" складений в порушення чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Позивачем не надано доказів того, що 2-й відповідач був виключений з державного реєстру не тільки на час укладання та виконання спірної угоди, а і на час розгляду даної справи.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у м. Києві від 26.05.2006 року в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України станом на 26.05.2006 року значиться ПП „Продсервіс-2".

Таким чином, твердження позивача стосовно відсутності у 2-го відповідача цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи необґрунтоване, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи, та таких доказів судом не встановлено.

Наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання статуту підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретних цивільно-правових угод (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання таких угод недійсними.

Крім того, факт по несплаті податків однією зі сторін договору є правопорушенням, а не наявністю умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Постановою відділу податкової міліції ДПА у Харківській області від 29.03.2006 року в порушенні кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів в бюджет посадовими особами ПП "Імпекс" по п.2 ст.6 КПК України було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, що було встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року по справі № АС-04/64-06.

Також в акті перевірки №512/23-31609994 встановлено, що 2-й відповідач розрахувався з 1-м відповідачем за отримані ТМЦ по договору купівлі-продажу від 01.04.2003 року шляхом заліку взаємної заборгованості на суму 1 184 911,91 грн., по іншим зобов'язанням 2-й відповідач розрахувався у лютому та березні 2003 року через розрахунковий рахунок.

Наведене свідчить про те, що підприємство 2-го відповідача мало відкриті розрахункові рахунки в установах банку та проводило через них розрахунки.

Згідно з п. 1.8 Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 року за № 819/3259 документи на відкриття всіх банківських рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку. У разі зміни особи (осіб), яка (які) має право підпису, новопризначена особа (особи) має особисто подати до банку картки із зразками підпису та пред'явити паспорт.

Підпунктом 7.1. цієї Інструкції передбачено, що для відкриття поточних рахунків усі юридичні особи незалежно від форм власності подають картку із зразками підписів та відбитком печатки. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів підприємства надано право розпоряджання рахунком і підписання розрахункових документів.

У разі заміни чи доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого чи другого підпису (п.7.12 Інструкції).

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постанова Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року № 135, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 року за № 368/5559, передбачено, що перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки та підписи осіб, які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів (п.7 розділу II Інструкції та Правил заповнення реквізитів розрахункових документів - додаток 8 до Інструкції).

Оскільки розрахунок між контрагентами здійснювався через розрахунковий рахунок, тобто в безготівковій формі, то ця операція була прозора для оподаткування та нагляду з боку контролюючих органів, і ні за яких обставин не могла бути прихованою від останніх.

Перевірка податковим органом 2-го відповідача у 2002 - 2003 р.р. щодо дотримання податкового законодавства не проводилась, а отже позивачем не доведено порушення податкового законодавства з боку 2-го відповідача.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зроблено висновок, що позивачем не доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави та суспільства мети у першого відповідача по оскаржуваній угоді, чи у однієї з сторін та в чому саме виражався даний умисел. Між тим, наявність умислу на досягнення мети, що суперечить охоронюваним інтересам суспільства та (або) держави є обов'язковою умовою та підставою для визнання угоди недійсною згідно ст. 49 ЦК України 1963 року.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

 Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2007 року м. Київ

Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Харченка В.В.

суддів: Гончар Л.Я.

Васильченко Н.В.

Матолича С.В.

Бим М.Є.

при секретарі: Деревенському І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова до приватного підприємства «Імпекс», ПП «Продсервіс-2» про визнання угоди недійсною,-

Керуючись ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

 Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

 

Судді: