Рішення № 113114828, 29.08.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/30/23 Справа №447/2521/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

29.08.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Процесуальні дії у справі.

14.08.2023 адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову наведено наступне.

22.07.2023 інспектором відділу поліцейської діяльності №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Федечком Володимиром Михайловичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7377311, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Позивач просить скасувати вищевказану постанову, оскільки така є незаконною, винесеною без повного об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням його прав. Позивач зазначає, що згідно оскаржуваної постанови, він здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів. Проте, ОСОБА_1 вважає наведене хибним, необґрунтованим та невмотивованим. Вказує, що до постанови не долучено доказів, які б належним чином зафіксували факт вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що належним та допустимим доказом у вказаній справі повинні бути заміри відстані на місці вчинення правопорушення, які б підтверджували факт зупинки автомобіля менш ніж за 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. На підставі наведеного просить таку постанову скасувати. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

14.08.2023 постановлено ухвалу щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено судове засідання.

На виконання вимог ст. 269 КАС України суд скерував відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно з якою визначив строк подачі відзиву на позовну заяву, та копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач отримав електронне відправлення з вищевказаним вмістом 15.08.2023, що стверджується довідками про доставку електронного листа.

У визначений судом строк відповідач відзиву не подав та не надали матеріалів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, хоча ст. 77 КАС України покладає на відповідача такий обов`язок.

29.08.2023 представник позивача - адвокат Ратич Т.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив такий задоволити.

Належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд встановив:

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 7377311 від 22.07.2023 встановлено, що 22.07.2023 о 10:47 год. по вул. Чорновола 2, у м. Новий Розділ Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 «е» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП .

Позивач зазначає, що працівниками поліції доказів вчинення ним правопорушення надано не було.

Доказів протилежного відповідачі не надали.

Відповідно до ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Статтею 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінка суду.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 15.9 «е» ПДР України, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом із тим, всупереч вищевказаним вимогам, відповідачем не представлено суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови, викладені позивачем у позовній заяви обставини, не спростовані, а тому суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем документально підтверджена сплата судового збору у розмірі 536,80 грн. підлягає стягненню згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Водночас, згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, згідно позиції ВС у справі №826/1216/16 від 27.06.2018, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане також знаходить своє підтвердження у правовій позиції ВС, викладеній у справі №638/7748/18 від 23.11.2020.

Крім наведеного, Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

З огляду на відсутність заперечень відповідача щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивачем та його представником до позовної заяви та протягом розгляду справи долучено документально підтверджені докази понесення витрат на правову допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 09.08.2023, у якому визначено вартість послуг адвоката у фіксованій сумі у розмірі 4 000,00 грн., суд вважає, що з відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн., що буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат і розумної необхідності таких.

Керуючись ст. 245, 251, 286 КУпАП, ст. 134, 139, 159, 162, 229, 246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.07.2023 серії ЕАС № 7377311, винесену інспектором відділу поліцейської діяльності №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Федечком Володимиром Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок на користь ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108833.

Повний тест рішення складено 29.08.2023.

Суддя Головатий А. П.