Вирок № 113105213, 29.08.2023, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1935/21

1-кп/583/44/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

з фіксацією розгляду справи технічним комплексом «Акорд», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження №12021205480000044 від 12.02.2021 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бугрувате Охтирського району Сумської області, українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта середня, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,-

встановив:

15.08.2020 близько 19 години ОСОБА_4 приїхав в гості до свого знайомого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 та перебуваючи у дворі вказаного домоволодіння виявив відсутність господаря та сторонніх осіб. У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна. Так, ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливу мету, будучи впевненим, що його дії не помічені власником та сторонніми особами, таємно, шляхом вільного доступу, викрав автосцепку «рамку» до трактора ЮМЗ 2012 року виготовлення, яка знаходилась біля трактора в дворі вищевказаного домоволодіння. В подальшому ОСОБА_4 погрузив викрадене майно до свого автомобіля та поїхав з місця вчинення кримінального правопорушення, тобто розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 1006,00 грн.

Крім того 16.08.2020 близько 14.00 години ОСОБА_4 приїхав в гості до свого знайомого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 та виявивши відсутність господаря, переслідуючи корисливу мету, будучи впевненим, що його дії не помічені власником та сторонніми особами, тобто діючи таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав чотири мішки зерна пшениці сорту «звичайна», м`яка, врожаю 2020 року, загальною вагою 200 кг, які знаходились у дворі домоволодіння під накриттям. В подальшому ОСОБА_4 погрузив вищевказане майно до свого автомобіля та поїхав з місця вчинення кримінального правопорушення, тобто розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 900 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину не визнав та виклав суду власну версію подій зазначивши, що протягом одного з половиною року він на прохання ОСОБА_6 неодноразово возив останнього, як на власному, так і на належному потерпілому автомобілі у справах, оскільки ОСОБА_6 часто перебував у стані алкогольного сп`яніння та говорив, що не хоче щоб його позбавили права керуванням транспортними засобами. Так як в автомобілі було відсутнє пальне, потерпілий брав у себе дома та у складі зерно, а на отримані кошти придбавав пальне. ОСОБА_7 їздив разом з ОСОБА_6 до домоволодіння останнього, де він проживав разом зі своєю матір`ю. Потерпілий набирав від 4 до 6 мішків зерна, які вантажив в автомобіль. Разом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 їхали до м. Охтирка, де продавали зерно двом різним чоловікам, один з яких є свідком по даній справі. Також він возив ОСОБА_6 і до ОСОБА_8 , якому потерпілий відвозив якісь металеві предмети, які сам завантажував та відвантажував, а ОСОБА_4 в цей час чекав у автомобілі, оскільки у його родини склалися тривалі неприязні стосунки з ОСОБА_8 . У відсутність ОСОБА_6 обвинувачений жодного разу не приходив та не приїздив до його домогосподарства, чи то до складу. ОСОБА_9 пояснив, що «рамку» до трактора, про яку йдеться в матеріалах кримінальної справи, він не бачив та нікуди її не відвозив. Вважає, що потерпілий його обмовляє, так як між ними виникли неприязні відносини через відмову ОСОБА_4 у подальшому возити потерпілого на своєму автомобілі через зайнятість на роботі. При цьому обвинувачений зазначив, що його батько також займався зерном, він його продавав, а тому у нього відсутня необхідність брати чуже зерно.

Незважаючи на не визнання своєї вини ОСОБА_4 його винуватість підтверджується показами потерпілого та свідків, наданими у судовому засіданні під присягою.

Так потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 , вирощує зерно. Раніше товаришував з обвинуваченим, інколи, приблизно раз у місяць, він просив ОСОБА_4 звозити його у справах на автомобілі останнього. Іноді він дійсно брав зерно дома і продавав його ОСОБА_10 , а за виручені кошти заправляв автомобіль. Обвинувачений часто бував у нього дома, бачив де зберігається зерно, так як у його присутності він набирав це зерно у мішки і вони разом відвозили його продавати. 16 та 17 серпня 2020 року у нього зникло чотири мішки зерна, яке зберігалося за місцем його мешкання на подвір`ї на чанах, у білих мішках для зберігання цукру, а також «сцепка» до трактора, яка теж була у дворі біля трактора. Він придбав це зерно у сусіда, воно було порчене із «сажкою», а наступного дня ввечері мати йому повідомила, що зерно зникло. Ще наступного дня до нього приїздив додому обвинувачений на власному автомобілі і просив у нього лемеха для зарядки акумулятора. Після цього, вранці наступного дня, він виявив пропажу «сцепки», що чіпляється до трактора. Він зателефонував до обвинуваченого і запитав, чи то він брав, останній відповів відмовою. Тоді він поїхав до ОСОБА_11 та запитав, чи не привозив йому хто таке зерно, на що останній повідомив, що ОСОБА_12 привозив йому зерно із «сажкою», яке ОСОБА_13 купив у нього за 600,00 грн. Також він зателефонував до ОСОБА_8 , який теж повідомив йому, що ОСОБА_7 привіз йому «сцепку». Тоді він знову зателефонував обвинуваченому і попросив повернути викрадене, в іншому випадку він буде звертатися до поліції, тоді ОСОБА_7 сказав, що усе поверне, але прохав не звертатися до поліції та не розповідати батькові. Ці розмови були майже кожного дня, потерпілий чекав три місяці, щоб йому обвинувачений повернув викрадене, а потім йому зателефонував дільничний офіцер поліції і повідомив, що була знайдена «сцепка». ОСОБА_6 пояснив, що це була саме його «сцепка», оскільки на ній був наварений кутик і вона була пофарбована у два кольори.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка є старостою Бугруватського старостинського округу Чернеччинської сільської ради, суду пояснила, що їй відомо про товариські відносини між обвинуваченим та потерпілим, які склалися ще з часів дружби між їх батьками. Часто вона бачила ОСОБА_4 з ОСОБА_15 на автомобілі, також ОСОБА_7 часто приїздив до ОСОБА_16 додому. Зі слів матері потерпілого їй відомо про викрадення у них мішків із зерном та автосцепки. В день коли у потерпілого було викрадено зерно, о 13.30-13.45 год. ОСОБА_14 їхала з міста і їй на зустріч по вул. Пушкіна, зі сторони домоволодіння потерпілого, на великій швидкості їхав обвинувачений за кермом іномарки темно-сірого кольору. По вказаній вулиці обвинувачений не проживає, а тому вважає він міг їхати тільки від ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що у 2020 році, приблизно в кінці літа - на початку осені, після обіду, десь о 16.00 год. ОСОБА_4 привіз йому додому 4-5 неповних мішків порченого зерна із «сажкою» у білих пропіленових мішках, які свідок придбав у обвинуваченого приблизно за 600 грн. Загальна вага зерна складала приблизно 200-230 кг, орієнтовно по 40 кг 1 в мішку. Обвинувачений був в автомобілі сам, більше ніхто з машини не виходив. Мішки із зерном були в багажнику, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 вивантажували їх вдвох. Він не питав у ОСОБА_7 звідки у нього зерно, сам він також цього не казав. Більше обвинувачений пшеницю не привозив.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що у другій половині осені 2020 року обвинувачений ОСОБА_4 приїхав до нього додому на автомобілі марки «Опель» сірого кольору та привіз запчастину до трактора «сцепку» трикутної форми, виготовлену із заліза заводським способом, яка використовується для сільськогосподарського обладнання. Обвинувачений був тверезий, в автомобілі він був разом зі своєю дружиною. Обвинувачений сказав, що дана запчастина залишилася у нього від трактора, що належав його батькові і вона йому більше не потрібна, він віддав її свідку на зберігання. Вказана запчастина лежала в багажнику автомобіля, ОСОБА_4 віддав її ОСОБА_8 за двором, останній самостійно заносив запчастину на подвір`я. Даною запчастиною свідок не користувався, він взяв її про запас, оскільки має у власності трактор. Після Нового року до ОСОБА_8 прийшов дільничний офіцер поліції разом зі слідчим, які повідомили йому, що вказана запчастина була викрадена. В присутності двох свідків працівники поліції вилучили запчастину до трактора, про що склали протокол, в якому ОСОБА_8 поставив свій особистий підпис.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , яка є матір`ю потерпілого, суду пояснила, що влітку 2021 року, повернувшись з роботи, вони з сином виявили зникнення чотирьох мішків зерна, яке зберігалося на чанах у дворі у білих мішках. Це зерно син обміняв із сусідом, зерно було порчене із «сажкою». ОСОБА_17 пішла до старости ОСОБА_14 та повідомила про крадіжку зерна, а остання розповіла, що біля їх з сином подвір`я близько 14.00 год. стояв ОСОБА_4 з автомобілем. ОСОБА_18 та ОСОБА_7 товаришували, обвинувачений часто бував у них дома, у дворі, завжди брав, що йому заманеться без дозволу. Також син повідомив її, що зникла і сцепка до трактора трикутної форми, яку ОСОБА_17 купувала разом з чоловіком, вона постійно була на тракторі та зберігалася у дворі домоволодіння за місцем їх мешкання. Коли син звернувся до ОСОБА_4 щодо викраденого майна, останній неодноразово обіцяв його повернути, але прохав про це не говорити батьку.

Так, свідок ОСОБА_19 , який є сусідом потерпілого, суду пояснив, що влітку 2020 року він помінявся із ОСОБА_6 5-6 мішками зерна пшениці. У свідка зерно було із сажкою, він дав його ОСОБА_6 на корми, а той віддав ОСОБА_19 гарного зерна на посів. Зерно свідок не зважував, з потерпілим вони обмінювалися мішок на мішок. ОСОБА_6 зберігав зерно у бочках на подвір`ї за місцем свого мешкання по АДРЕСА_3 , де він проживав разом із матір`ю ОСОБА_17 . Свідок зазначив, що бачив у потерпілого вдома металеву «сцепку» для трактора, зроблену у вигляді рамки, яку останній зберігав у своєму домоволодінні. Зазвичай ОСОБА_6 залишав «сцепку» біля трактора. Зерно зникло приблизно у серпні 2020 року, тоді коли його молотили. ОСОБА_19 пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 добре товаришували, обвинувачений часто приїздив до потерпілого на своєму автомобілі марки «Опель» сірого кольору. В той день у серпні 2020 року свідок не працював, був вдома, приблизно о 21.00 год. - 21.30 год. він почув, що до дому його сусіда ОСОБА_6 приїхав автомобіль, ОСОБА_19 вийшов на двір. ОСОБА_20 спілкувався з ОСОБА_7 , який попросив зарядити йому акумулятор. Потім свідок з дружиною пішли додому. Приблизно через тиждень - два потерпілий поскаржився ОСОБА_19 , що у нього зникла «сцепка» та зерно. У викраденні зерна ОСОБА_6 підозрював ОСОБА_4 , говорив, що дозволу брати вказане майно обвинуваченому не давав. Свідок зазначив, що не бачив інших осіб, які б приїздили до ОСОБА_6 . Потерпілий почав шукати людину, якій обвинувачений міг би продати зерно та на його прохання він возив потерпілого до ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_21 , яка є сусідкою потерпілого, суду пояснила, що у ОСОБА_6 є трактор та «сцепка» до нього, якою він користувався. Також у 2020 році її чоловік обмінявся з потерпілим зерном, мішок на мішок, йому дав пшеницю із сажкою, яку ОСОБА_18 мав намір використати для корму птиці, а чоловіку дав гарну пшеницю. Зерно зберігалося за місцем мешкання ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 . Свідок зазначила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтримували дружні стосунки, ОСОБА_12 возив ОСОБА_22 на своєму автомобілі сірого кольору, у потерпілого машини на той час не було. В день зникнення зерна після обіду ОСОБА_21 прийшла з роботи та почула крики сусідки ОСОБА_17 - матері потерпілого, яка говорила, що зникло 4 мішки пшениці, які ОСОБА_6 обміняв у ОСОБА_23 , хотіла викликати працівників поліції. Свідок порадила ОСОБА_17 спочатку розібратися у ситуації, що склалася. Пізніше ОСОБА_6 розповів, що зникла «сцепка». Потерпілий почав з`ясовувати де поділося зерно, підозрював у цьому ОСОБА_4 , між ними відбулася розмова на подвір`ї, після чого ОСОБА_7 сказав, що оскільки ОСОБА_6 вважає, що то він викрав майно, то він поверне йому гроші.

Крім того винуватість ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.

Даними протоколу огляду місця події від 12.02.2021 з фототаблицею до нього, відповідно до якого проведено огляд житлового господарства за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно протоколу огляду місця події вказане господарство розташоване по ліву сторону вулиці, навпроти нього знаходиться поле. Зліва на право від вказаного домогосподарства розташовані житлові господарства. В центральній частині вищевказаного домогосподарства знаходиться паркан, вхідні ворота з хвірткою, за ними відразу на подвір`ї по ліву сторону воріт знаходиться вольєр та розібраний трактор «ЮМЗ». Далі в глиб подвір`я, навпроти будинку, розташована прибудова до гаража з навісом з шиферу. Центральна частина споруди відсутня, до неї є вільний доступ (а.с. 83-90).

Даними протоколу огляду місця події від 12.02.2021 з фототаблицею до нього, відповідно до якого у господарстві ОСОБА_8 по АДРЕСА_4 виявлено та вилучено уголок (рамку) автосцепку до трактора «ЮМЗ», яка знаходиться в робочому стані, без пошкоджень, придатна для користування. Зі слів ОСОБА_8 вказану річ приніс йому в серпні 2020 року та залишив на зберігання знайомий ОСОБА_12 (а.с. 92-94).

Даними протоколу огляду речей та документів від 01.03.2021, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_3 проведено огляд автосцепки (рамки) до трактора «ЮМЗ», 2012 року, бувшої у використанні, зі слідами іржі, без корозії, має залишки зеленої та синьої фарби. З однієї сторони автосцепка має доварену металеву пластину та сліди зварювання. При цьому потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що вказана автосцепка була викрадена у нього в середині серпня 2020 року ОСОБА_24 (а.с. 116)

Даними висновку експерта № СЕ-19/119-21/2012-АВ від 22.02.2021 з фототаблицею до нього, згідно якого ринкова вартість автосцепки (рамки) до трактора марки «ЮМЗ» 2012 року виготовлення, з урахуванням зносу станом на 15.08.2020 може складати 1006 грн. (а.с. 100-103).

Даними висновку експерта № СЕ-19/119-21/2009-ТВ від 23.02.2021, відповідно до якого ринкова вартість 1 кг зерна пшениці станом на 15.08.2020 могла складати 4,50 грн.; ринкова вартість 200 кг зерна пшениці станом на 15.08.2020 могла складати 900,00 грн. (а.с. 106-108).

Також судом досліджено наданий обвинуваченим диск із записом телефонної розмови між ним, та, як він стверджує, обвинуваченим, під час розмови з яким останній повідомив, що, начебто, сцепку до трактора йому працівники поліції повернули не його, а якусь іншу.

Суд вважає такий доказ неналежним в розумінні положень ст. 85 КПК України, відповідно до якої належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Такі твердження сторони захисту суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються показами потерпілого ОСОБА_6 , наданими у судовому засіданні під присягою, якими останній підтвердив, що належну йому сцепку до трактора було повернуто саме ту, що у нього була викрадена у середині серпня 2020 року, описав її за зовнішнім видом. Те ж саме зазначав потерпілий і під час огляду речей і документів, а саме сцепки до трактора, проведеного у його присутності та зафіксованого у відповідному протоколі 01.03.2021.

Таким чином зміст розмови, про факт якої потерпілий не заперечує, не підтверджує відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження та доводяться сукупністю досліджених судом доказів.

З метою повного і всебічного дослідження доказів судом задоволено клопотання сторони захисту щодо огляду у судовому засіданні речового доказу - сцепки до трактора, яка знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 , роз`яснено стороні обвинувачення та потерпілому положення ст. 23 КПК України щодо безпосереднього дослідження доказів судом. І хоча зазначений речовий доказ не було надано для дослідження у судове засідання, разом з тим суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у викраденні сцепки до трактора підтверджується дослідженими судом доказами у своїй сукупності, а тому у суду відсутні підстави сумніватися у достовірності свідчень свідка ОСОБА_8 та показах потерпілого, які є логічними і послідовними, узгоджуються між собою і з наявними у справі доказами.

Також сторона захисту посилається на недопустимість такого доказу, як письмових пояснень ОСОБА_4 , наданих ним на досудовому слідстві, оскільки вони були відібрані у відсутність його захисника.

У даному випадку суд зауважує, що зазначені пояснення ОСОБА_4 , згідно яких останній повністю визнавав свою вину і вчиненні викрадення майна потерпілого ОСОБА_6 , а саме зерна і автосцепки, були надані обвинуваченим 12.02.2020 та особисто ним підписані із зазначенням про відсутність зауважень до їх змісту. При цьому останньому роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України (а.с. 122). Натомість ордер на підставі договору про надання правової допомоги, укладеному між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_25 підписаний 17.02.2021, постанова про залучення захисника по кримінальному провадженню № 12021205480000044 винесена старшим слідчим СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області 09.03.2021, а отже бажання користуватися правовою допомогою ОСОБА_4 виявив майже через рік після надання ним вищевказаних пояснень, з чого можна зробити висновок про відсутність порушення права особи на захист, про відсутність на нього будь-якого тиску зі сторони обвинувачення, а отже вільній згоді, чи бажанні у наданні відповідних пояснень.

Разом з тим, згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

В ст. 95 КПК зазначено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.п. 10, 13, 15 ст. 7 КПК України). Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.08.2022 року в справі № 281/264/18.

При цьому суд розцінює показання надані суду ОСОБА_4 способом захисту, спрямованим на уникнення покарання за вчинений злочин, його поведінка в ході судового розгляду справи, твердження щодо обмовлення його потерпілим та свідками на ґрунті неприязних відносин, спрямовані на перешкоджання встановленню істини у справі та є його суб`єктивною думкою, яка не підтверджується жодним доказом. Процесуальна поведінка потерпілого, на яку просив зважити обвинувачений не спростовує його вину у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

Позиція захисту щодо сумніву в об`єктивності показань потерпілого ОСОБА_6 спростовуються показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та самого обвинуваченого, які є взаємоузгодженими на підтвердження перебування потерпілого та обвинуваченого у тривалих дружніх стосунках, останній неодноразово бував у домоволодінні потерпілого, неприязних відносин ними не простежувалося.

Суд звертає увагу на те, що показання ОСОБА_6 про викрадення у нього майна є детальними, логічними, чіткими, такими, що не змінювалися протягом судового розглядута об`єктивно підтверджуються й узгоджуються із іншими фактичними даними, а тому не викликають сумніву. Зокрема, суд, оцінивши із додержанням правил ст. 94 КПК України показання потерпілого, зазначає, що наявні у них неточності не є такими, що впливають на доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Натомість позиція обвинуваченого спрямована на спотворення фактів у справі таким чином, щоб дискримінувати саме потерпілого, так як останній, зі слів обвинуваченого, зловживає алкогольними напоями, через що звертався до нього з проханням возити у власних справах на автомобілі обвинуваченого, заправляв автомобіль за кошти, що отримував від продажу свого зерна, яке у присутності обвинуваченого набирав дома і продавав.

На переконання суду обвинувачений розраховуючи на легковажну поведінку потерпілого та маючи вільний доступ до території його домоволодіння, а також знаючи про розклад дня потерпілого, так як перебував з останнім у дружніх стосунках, вважав, що потерпілий не помітить зникнення зерна та автосцепки.

Доказів на спростування встановлених судом обставин стороною захисту не надано.

Таким чином оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними та допустимими, а у сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях поза розумним сумнівом та такі його дії кваліфікує за ч.1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка та за ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, визначених ч.1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, та визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Судом зважено, що згідно досудової доповіді органу з питань пробації існує середній рівень ймовірності повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

При призначенні покарання суд, у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та нетяжким злочином, за яке може бути призначене покарання до п`яти років обмеження волі, характер, ступінь суспільної небезпечності та наслідки скоєних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в нарко-, психдиспансері не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, що свідчить про відсутність у нього законних джерел до існування, негативно характеризується за місцем проживання, як особа, відносно якої неодноразово надходили скарги від підприємців про причетність до фактів крадіжок зерна, хоча з даного приводу відсутні звернення до правоохоронних органів по причині прямих та непрямих родинних зв`язків по відношенню до обвинуваченого, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, що вину у вчиненому не визнав, завдана потерпілому шкода відшкодована частково, шляхом повернення частини викраденого майна працівниками поліції, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особамиі з урахуванням даних обставин суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України, у виді арешту.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

За правилами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України (в редакції на момент вчинення діяння), відносилися до кримінальних проступків, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років.

Таким чином, строк давності притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України (в редакції на момент вчинення діяння), відповідно до положень ст. 49 КК України, на той час становив 3 роки.

Частина 1 ст. 49 КК України (в редакції на даний час) визначає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 12 КК України у чинній редакції, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України (у чинній редакції) відносяться до кримінальних проступків, за яке передбачене покарання у виді обмеження волі і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за правилами ч. 1 ст. 49 КК України становить 3 роки.

Таким чином, оскільки діяння, що кваліфіковано за ч.1 ст. 185 КК України мало місце 15.08.2020, на час розгляду справи закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно приписів ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 Кодексу.

За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч.1 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України суд, з урахуванням наведених вище встановлених обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення йому покарання в межах мінімальної санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та недопущення скоєння ним нових злочинів.

Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт майна у кримінальному провадженні, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2021 на приладдя - автосцепку «рамку» до трактора ЮМЗ, в робочому стані, без пошкоджень,придатної до використання.

З обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз, відповідно до ст. 124 КПК України, у сумі 1471,05 грн.

Долю речових доказів по справі вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу - не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1471 (одну тисячу чотириста сімдесят одну) гривну 05 копійок в рахунок відшкодування витрат за проведення судових товарознавчих експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2021 на приладдя - автосцепку «рамку» до трактора ЮМЗ, в робочому стані, без пошкоджень,придатну до використання, вилучену в ході огляду місця події 12.02.2021.

Речовий доказ: приладдя - автосцепку «рамку» до трактора ЮМЗ, в робочому стані, без пошкоджень, придатну до використання, передану на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , вважати повернутим власнику.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1