Рішення № 11309832, 08.09.2010, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2-8672/2010р.

08 вересня 2010 року м.Харцизьк

Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Кодолова В.О.

при секретарі - Парамоновій Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовної заявою, вимоги якої в судовому засіданні підтримав та пояснив, що він має підземний стаж роботи не менш як 26 років в шкідливих умовах. З 1982 року він працював на шахтах «Комуніст», «Зуївська», «Кіровська», яких на сьогодні вже немає, останнім місцем його роботи була шахта «Жданівська», де він працював підземним електрослюсарем. Під час роботи в шкідливих умовах він втратив здоров’я, довго лікувався в лікарні. В лютому 2010 року МСЕК йому встановила 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності в зв’язку з професійним захворюванням. Втрата здоров’я заподіяла йому моральні страждання, оскільки він постійно відчуває фізичний біль, під час не в змозі виконувати досить просту роботу. Крім того, його донька навчається у вищому навчальному закладі і потребує матеріальної допомоги, зокрема необхідно оплачувати навчання, яку він не може надавати в достатній мірі, втрата здоров’я не дає можливості знайти добре оплачувану роботу. Отже, він втратив нормальні життєві зв’язки, що змушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в 40000 грн.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивач працював досить тривалий час на різних шахтах, а на шахті «Жданівська» відпрацював 7 років 11 місяців. За висновками МСЕК провідною професією, відповідальною за розвиток професійного захворювання, є професія підземного електрослюсаря, пропорційно відпрацьованому часу в даній професії на кожному підприємстві. Оскільки до приходу ОСОБА_1 на роботу в шахту «Жданівська» він вже працював під впливом шкідливих умов, то вплив на його здоров’я умов на даному підприємстві складає 27,24%, тобто є частковою і незначною, й тому сума заявленої моральної шкоди необґрунтована. Крім того, відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, чи володарем або уповноваженим їм органом, не застосовується до осіб, що підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. ЗАТ ОП «Шахта «Жданівська» підлягає обов’язковому соціальному страхуванню і сплачує передбачені законодавством обов’язкові платежі в розмірі 13,5% фонду оплати праці. Також представник відповідача зауважив, що позивач пропустив строк для звернення до суду з даним позовом, передбачений ст. 233 КЗпП. На підставі викладеного просив повністю відмовити позивачу в позові.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши представлені документи, вважає заявлений позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ЗАТ ОП «Шахта «Жданівська» протягом 7 років 11 місяців, що не заперечується обома сторонами.

Позивач неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в лікарняних установах у зв’язку з захворюваннями, що виникали в процесі праці на підприємстві під землею. Так, з виписки з амбулаторної картки Харцизької ЦМЛ вбачається, що позивач звертався по допомогу в січні, березні, вересні, жовтні 2009 року, в січні-лютому 2010 року лікувався амбулаторно, що видно з листів непрацездатності; з 22 грудня 2009 року по 06 січня 2010 року проходив обстеження в КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», і за висновком лікарсько-експертної комісії № 4 від 05.01.2010 року ОСОБА_1 підлягає направленню на МСЕК.

За висновком МСЕК від 16.02.2010 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40 % та 3 група інвалідності на строк до 01 березня 2012 року.

Аналізуючи наведені обставини, суд розцінює їх як такі, що призвели до втрати нормальних життєвих зв’язків, оскільки позивач вимушений постійно приймати ліки, терпіти фізичній біль, та такі обставини вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до приписів ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1, яка була складена Шахтарською районною СЕС 27.11.2009 року, видно, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 18.03.2002 року в якості підземного електрослюсаря 4 розряду с повним робочим днем в шахті по добуванню вугілля № 1 й на момент обстеження продовжував працювати. Таким чином, останнім місцем роботи позивача до встановлення йому інвалідності в зв’язку з профзахворюванням є ЗАТ ОП «Шахта «Жданівська».

Обстеженням Шахтарською районною СЕС на підприємстві відповідача ЗАТ ОП «Шахта «Жданівська» встановлено, що умови праці ОСОБА_1 відповідно до гігієнічної класифікації праці відносяться: в професії електрослюсаря підземного до класу 3.3-3.4 по пилу, до класу 3.1-3.3 по шуму, до класу 3.1 по локалізації вібрації, до класу 3.2 по тяжкості трудового процесу, до класу 3.2 за завантаженістю трудового процесу.

На підставі цього обстеження МСЕК був зроблений висновок про наявність шкідливих умов праці позивача на підприємстві відповідача. Таким відповідач не забезпечив безпечні і нешкідливі умови праці, чим порушив законні права позивача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Отже, на підставі наведеного суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 несе моральні страждання, пов’язані з заподіянням шкоди здоров’ю, і відшкодування йому моральної шкоди має бути покладено на відповідача. І з урахуванням наведеного суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що наслідки впливу умов праці позивача в ЗАТ ОП «Шахта «Жданівська» є незначними і в зв’язку з цим це підприємство не має відповідати за позовом.

На підставі положень ст. 23 ЦК України визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує характер і тривалість моральних і фізичних страждань позивача, а також ступінь втрати ним працездатності в розмірі 40 % та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 10 000 грн., стягнувши зазначену суму з ЗАТ ОП «Шахта «Жданівська».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п. 4.2. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004 щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за яким відшкодування моральної шкоди, передбачене ст. 237-1 КЗпП та ст. 1167 ЦК України, не застосовується до осіб, що підлягають загальнообов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до вказаного Закону, оскільки положення ч.3 ст. 34 цього Закону виключено згідно із Законом України від 23.02.2007 року № 717-V.

Представником відповідача в судовому засіданні було зауважено, що позивач при зверненні до суду пропустив строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, згідно якого працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, та виходячи з принципів справедливості і розумності, суд вважає, що в даному випадку слід звернутися і застосувати положень п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не розповсюджується на вимоги вказаного характеру.

Керуючись Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасливого випадку і професійного захворювання, що заподіяли втрату працездатності», ст.ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» (86391, м. Жданівка; р/р 26006301581952 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області», МФО 334754, ЄДРПОУ 32953421) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ЗАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» (86391, м. Жданівка; р/р 26006301581952 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області», МФО 334754, ЄДРПОУ 32953421) на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення витрат, пов’язаних з розглядом справи судом судовий збір в сумі 8,50 грн. і ІТЗ в сумі 37 грн., а всього 45,50 грн.

Повний текст рішення виготовлено 10.08.2010 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: