Ухвала суду № 113074718, 28.08.2023, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/868/23

Провадження № 4-с/503/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Черноморець Н.С.,

скаржника боржника ОСОБА_1 ,

представника приватного виконавця адвоката Переходова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима в цивільній справі скаргу боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіБондарева РоманаВолодимировича увиконавчому провадженні№ 72202968,за якимстягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», про визнання бездіяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні протиправною, зобов`язанні приватного виконавця вчинити певні дії та зняти арешт накладений на майно і кошти боржника,

встановив:

Боржник ОСОБА_1 подав до суду вище вказану скаргу посилаючись на ті обставини, що 07.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В., на підставі заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», відкрито виконавче провадження № 72202968 з примусового виконання виконавчого листа виданого Кодимським районним судом Одеської області 05.12.2012 року за рішенням ухваленим у справі № 2-99/10, за яким з нього та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованості по кредиту в розмірі 222338,76 грн та в рівних частках судові витрати в розмірі 1820 грн.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 10.07.2023 року йому стало відомо, що в заяві стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 06.07.2023 року за вих.№ 1109 про відкриття виконавчого провадження зазначено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстроване рухоме майно, а саме транспортний засіб марки SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору, що перебуває в заставі. Однак, не зважаючи на це, після відкриття провадження приватним виконавцем було винесено постанову від 07.07.2023 року про накладення арешту на всі рахунки та все майно (в тому числі і нерухоме), що належить боржнику ОСОБА_1 . В зазначеному, на думку скаржника, вбачається порушення законодавства про виконавче провадження щодо черговості звернення стягнення на майно боржника. При цьому, приватним виконавцем вчиняються дії щодо арешту всього його майна, як боржника, але не проводиться жодних дій щодо розшуку предмета застави вище вказаного транспортного засобу, який у 2013 році був вилучений органами ДВС та після того не повертався йому, а жодних коштів в рахунок погашення кредиту зараховано не було.

В свою чергу 11.07.2023 року ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС» подало до Кодимського районного суду Одеської області заяву про заміну у виконавчому провадженні № 72202968 сторони стягувача, згідно якої 14.04.2022 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір № 1404ДФВ відступлення прав вимоги, згідно умов якого відбулось відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитними договорами на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в тому числі за договором № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року. Тому 19.07.2023 року ним до приватного виконавця було подано клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, 20.07.2023 року приватним виконавцем було надано відповідь № 1567, якою його повідомлено про відсутність достатніх правових підстав для задоволення його клопотання. В зазначеному, на думку скаржника, вбачається неправомірна відмова у зупиненні вчинення виконавчих дій, за наявності на те законних підстав.

У зв`язку з чим боржник ОСОБА_1 для захисту своїх прав звернувся до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить суд визнати протиправними бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 щодо не звернення стягнення на заставне майно за кредитом та не зупиненні виконавчих дій на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 здійснити розшук та звернути стягнення на заставне майно за кредитом, а саме автомобіль марки SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а також зупинити вчинення виконавчих дій на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», про що винести відповідну постанову; зняти арешт на все майно та кошти ОСОБА_1 накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 07.07.2023 року в рамках виконавчого провадження № 72202968.

В судовому засіданні скаржник боржник ОСОБА_1 підтримав подану скаргу та просив її задовольнити з підстав викладених у змісті його скарги.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, що підтверджує довідка від 16.08.2023 року про доставку електронного листа із судовою повісткою для приватного виконавця на його електронну адресу зазначену заявником у змісті заяви про заміну сторони виконавчого провадження, яка відповідає адресі електронної пошти даного приватного виконавця зазначеній у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, що підтверджує відповідна інформаційна довідка з останнього від 26.08.2023 року № 32261220230826.

Представник приватного виконавця адвокат Переходов М.В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечував проти задоволення скарги боржника посилаючись на її необґрунтованість з підстав викладених у письмовому запереченні від 27.08.2023 року.

Представник стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання стягувач був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, що підтверджують довідки від 16.08.2023 року про доставку електронних листів із судовими повістками для стягувача на електронні адреси зазначені як боржником у змісті так і у змісті скарги на дії приватного виконавця, за умов відсутності адреси електронної пошти цього товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ч.1-2 ст. 450 ЦПК України,скарга розглядаєтьсяу десятиденнийстрок усудовому засіданніза участюстягувача,боржника ідержавного виконавцяабо іншоїпосадової особиоргану державноївиконавчої службичи приватноговиконавця,рішення,дія чибездіяльність якихоскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з чим суд вважає, що за умов належним чином повідомлення учасників справи (стягувача та приватного виконавця) про дату, час і місце розгляду скарги їх неявка не перешкоджає її розгляду у строк, який хоча і не відповідає визначеному у ч.1 ст. 450 ЦПК України, але є розумним строком з врахуванням навантаження викликаного тими обставини, що за умов штатної чисельності посад суддів в суді у кількості чотирьох фактично правосуддя здійснюють лише двоє суддів, а внаслідок дотримання графіку відпусток в період з 23.05.2023 року по 31.07.2023 року автоматизований розподіл справ здійснювався лише на суддю Вороненка Д.В.

Заслухавши скаржника та представника приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, а також відомості публічно доступні на офіційному веб-сайті судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив наступні фактичні обставини.

05.04.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір № 3299-018/07Р, за умовами якого ним було отримано грошові кошти у розмірі 32320 доларів США на строк до 05.04.2014 року під сплату 11,99 відсотків річних, про що свідчить копія відповідного договору, про що свідчить зміст рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18.05.2010 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2012 року у справі № 2-99/10.

Для забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, а ОСОБА_1 також передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль марки SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується роздруківкою рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2012 року у справі № 2-99/10 та ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 05.07.2021 року у справі № 503/806/21.

В подальшому ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» пред`явило до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов про відшкодування заборгованості за кредитним договором № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року шляхом подання до Кодимського районного суду Одеської області відповідної позовної заяви від 21.10.2009 року за № 105975/91, за результатом розгляду якої в межах цивільної справи № 2-99/10 судом 18.05.2010 року було ухвалено рішення, яким позов було задоволено в повному обсязі, а з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» 222338,76 грн заборгованості по кредиту та 1820 грн судових витрат.

22.10.2012 року Апеляційний суд Одеської області, за результатом апеляційного перегляду вище вказаного рішення, ухвали в рішення, яким змінив рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18.05.2010 року у справі № 2-99/10 (провадження № 22ц/1590/9174/2012) в частині порядку стягнення судових витрат шляхом стягнення судових витрат з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» в розмірі 1820 грн в рівних частинах, а в іншій частині рішення залишено без змін.

Після цього, різними органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії щодо виконання виконавчих листів (дублікатів виконавчих листів) виданих стягувачу на виконання вище вказаного судового рішення, про що свідчать численні відмітки зроблені на самому виконавчому листі та зміст ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 05.07.2021 року у справі № 503/806/21, яка за результатом її апеляційного перегляду була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.10.2022 року, а також у відкритті касаційного провадження за якою було відмовлено ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2022 року.

Водночас самі виконавчі листи (дублікати виконавчих листів) з виконання судового рішення у справі№ 2-99/10 неодноразово пред`являвся стягувачем(-ами) ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (у відповідні проміжки часу) для виконання до органів державної виконавчої служби, внаслідок чого суду відомо принаймні про те, що це було предметом виконання у виконавчих провадженнях № 36142294, № 36142459, № 62630599 і № 71455590, але виконавчі провадження закінчувались не з підстав їх фактичного виконання.

При цьому, 20.03.2013 року, в рамках виконавчого провадження № 36142459, постановою державного виконавця було оголошено розшук належного боржнику автомобіля, який перебував у заставі, про що свідчать копії листів-відповідей ВДВС Кодимського РУЮ від 24.10.2013 року № 03-5110 і від 14.11.2013 року № 03-5478, роздруківка з камери № 2 СП ДАІ «Дачне» від 08.06.2013 року з інформацією про розшук, а також зміст акту № 721сп1 прийому затриманого транспортного засобу від 08.06.2013 року.

08.06.2013 року інспектором ДПС СП№2 Роговим В.В. автомобіль боржника марки SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 був затриманий разом із ключіма до нього та поміщений на арешт-майданчик №1, за адресою: м. Одеса, вул. Чапаєва, 3А, про що також свідчить роздруківка з камери № 2 СП ДАІ «Дачне» від 08.06.2013 року з інформацією про розшук, зміст акту № 721сп1 прийому затриманого транспортного засобу від 08.06.2013 року, а також копія листа-повідомлення ГУ МВС України в Одеській області від 10.06.2013 року № 7/2399.

10.06.2013 року ГУ МВС України в Одеській області направило до ВДВС Кодимського РУЮ повідомлення № 7/2399 про затримання автомобіля боржника, яке було отримано ВДВС Кодимського РУЮ 25.07.2013 року за Вх. № 03-967.

29.07.2013 року виконавче провадження № 36142459 було закінчене постановою державного виконавця ВДВС Кодимського РУЮ Кушнір С.М. на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на той час), а самі матеріали виконавчого провадження № 36142459 були передані з ВДВС Кодимського РУЮ до Другого Київського ВДВС Одеського МУЮ за місцем знаходженням майна боржника автомобіля поміщеного на арешт-майданчик.

31.05.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитним договорами №2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №3299-018/07Р від 05 квітня 2007 року укладеним між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

27.06.2017 року головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Поляковим О.Г. було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа виконавчого листа № 2-99/10 від 05.12.2012 року на підставі пункту 4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у змісті якої відзначено, що згідно довідки штрафмайданчика № 1, транспортний засіб SSANG YONG державний номер НОМЕР_1 знаходиться на території арештмайданчика.

30.10.2017 року Кодимським районним судом Одеської області у цивільній справі № 503/2039/17 було постановлено ухвалу, якою замінено сторону виконавчого провадження по виконанню рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 травня 2010 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема стягувача ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У зв`язку з чим ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулось до Кодимського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 13.07.2020 року № 60589 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого судом 05.12.2012 року у справі № 2-99/10 щодо боржника ОСОБА_1

23.07.2020 року державним виконавцем Кодимського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) Борщ Л.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62630599 за виконавчим листом виданим судом 05.12.2012 року у справі № 2-99/10 щодо боржника ОСОБА_1 , в якому стягувачем є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

В суду відсутні відомості про результат здійснення зазначеного вище виконавчого провадження, зокрема його закінчення і саму підставу закінчення (на виконавчому листі є відмітка державного виконавця ВДВС Борщ Л.А. про завершення виконавчого провадження без зазначення його номеру 05.01.2023 року, що позбавляє суд можливості прийти до переконливого висновку, що зазначене стосується саме виконавчого провадження № 62630599, але і не виключає згадане), про що свідчить копія виконавчого листа додана боржником до своєї скарги.

14.04.2022 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір № 1404ДФВ відступлення прав вимоги, згідно умов якого відбулось відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитними договорами на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в тому числі за договором № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року, що підтверджує надані заявником до суду через систему «Електронний суд» копії відповідного договору та реєстру боржників, який є Додатком 1 до договору, в якому зазначений саме кредитний договір № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 .

Крім того, в суду також відсутні відомості про подальше пред`явлення стягувачем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» виконавчого листа виданого судом 05.12.2012 року у справі № 2-99/10 та про саме відкриття чергового виконавчого провадження, але вже 28.06.2023 року в.о. начальника відділу Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євтодій С.О. в рамках виконавчого провадження № 71455590 було винесено постанову про повернення стягувачу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» виконавчого документа виконавчого листа виданого судом 05.12.2012 року у справі № 2-99/10 на підставі пункту 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто за заявою стягувача від 20.06.2023 року за № 65771, про що свідчить копія відповідної постанови додана боржником до своєї скарги.

Після чого, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. із заявою від 06.07.2023 року за вих.№ 1109 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданим судом 05.12.2012 року у справі № 2-99/10, що підтверджує копія відповідної заяви додана боржником до своєї скарги.

07.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. відкрито виконавче провадження № 72202968щодо боржника ОСОБА_1 тастягувача ТОВ«ФК «Довірата Гарантія»,що підтверджуєкопія відповідноїпостанови та інформація про виконавче провадження від 20.07.2023 року додані боржником до своєї скарги.

В цей же день, а саме 07.07.2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 було винесено три окремі постанови:

- про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , які містяться на його рахунках у наступних банківських установах АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Оксі Банк», АТ «Таскомбанк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», АТ «ПроКредит Банк», АТ АКБ «Львів», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «ОТП Банк», АТ «Ідея Банк», АТ «Кредобанк», АТ «Агропросперіс Банк», АТ «УкрСиббанк», АТ «Банк Авангард», АТ «Сенс Банк», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Південний», АТ «Альтбанк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «ІНГ Банк України» та ПАТ АБ «Укргазбанк», а також рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення (222338 грн) з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів становить загалом 244891,63 грн;

- про арешт на все майно , що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення (222338 грн) з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів становить загалом 244891,63 грн;

- про арешт на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки № НОМЕР_3 з кадастровим номером № 5122585000:01:001:0548 розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки № НОМЕР_4 масив № НОМЕР_5 з кадастровим номером № 5122585000:01:001:0590 розташованої за адресою: Одеська область, Кодимський (наразі Подільський) район, Тимківська сільська рада (наразі Слобідська ТГ).

19.07.2023 року боржник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Заліпаєва Ю.В. звернувся засобами електронного зв`язку до приватного виконавця із клопотанням про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яке обґрунтоване посиланням на ту обставину, що 11.07.2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подало до Кодимського районного суду Одеської області заяву про заміну у виконавчому провадженні № 72202968 сторони стягувача, згідно якої 14.04.2022 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір № 1404ДФВ відступлення прав вимоги, згідно умов якого відбулось відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитними договорами на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в тому числі за договором № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року.

20.07.2023 року приватним виконавцем боржнику ОСОБА_1 та його представнику адвокату Заліпаєву Ю.В. було надано відповідь № 1567, якою їх було повідомлено про відсутність достатніх правових підстав для задоволення його клопотання.

Нормативно-правове застосування:

Відповідно до ч.1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.2-3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними ізобов`язує державноговиконавця абоіншу посадовуособу органудержавної виконавчоїслужби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Висновки суду

У змісті своєї скарги боржник ОСОБА_1 при формулюванні своїх вимог неодноразово використовує термін «протиправний» (у відповідному за текстом відмінку), але суд відзначає, що категорія «протиправності» належить до адміністративного судочинства і широко використовується саме у нормах КАС України, зокрема його статті 5, в той час як розгляд поданої боржником скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця здійснюється в порядку ст. 447-451 ЦПК України. При цьому, ч.2 ст. 451 ЦПК України передбачає застосування до оскаржуваних рішень і діянь, які є предметом розгляду скарг цієї категорії, терміну «неправомірні». Тому суд вважає за необхідне сприймати використані боржником у змісті своєї скарги терміни «протиправний» (у відповідному за текстом відмінку) як фактично «неправомірні» (у відповідному за текстом відмінку), яке відповідає завданням здійснення цивільного судочинства у таких справах.

щодо визнати неправомірноюбездіяльність приватного виконавця стосовно не звернення стягнення на заставне майно за кредитом:

Як вище вже було зазначено заставним майном є транспортний засіб SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який був арештований на підставі постанови державного виконавця при виконанні виконавчого листа від 05.12.2012 року у справі № 2-99/10 в рамках виконавчого провадження № 36142459 та який 08.06.2013 року був затриманий інспектором ДПС та поміщений на арешт-майданчик №1, за адресою: м. Одеса, вул. Чапаєва, 3А, де за наявними у справі відомостями зберігається до теперішнього часу.

Згідно пункту 8 ч.1 ст. 2 Закону України«Про виконавчепровадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (надалі за текстом Закону) передбачає, що виконавче провадженняздійснюється здотриманням такихзасад співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст. 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Однак, водночас із цим у абзаці першому ч.2 ст. 48 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Таким чином суд вважає, що скарга боржника ОСОБА_1 в частині вимоги про визнати протиправнимибездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 щодо не звернення стягнення на заставне майно за кредитом транспортний засіб безпідставна, оскільки сам Закон визначає черговість майна боржника на яке звертається стягнення і першим визначається не заставне майно, яке ще потрібно буде реалізувати для здобуття коштів на погашення боргу, а саме на кошти боржника. Тому дії приватного виконавця суд не вбачає підстав визнавати неправомірними.

Водночас із цим суд вважає необхідним звернути увагу на ті обставини, що згідно висновків про вартість майна, замовлених боржником ОСОБА_1 та проведених Інвестиційно-консалтинговим бюро «ТРІАДА», які додані до скарги, ринкова вартість затриманого автомобіля, що перебуває у заставі, станом на 27.06.2017 року складала 261474 грн, а на станом на 14.07.2020 року складала 246499 грн.

Однак, згідно змісту самих цих висновків термін їх дії був 6 місяців, тобто до 14.01.2021 року і 21.01.2021 року відповідно. Водночас суд зауважує, що у змісті вказаних висновків при описі стану транспортного засобу застосовано терміни «на момент вилучення КТЗ» та «мав», що вказує на ту обставину, що оцінювач при здійсненні оцінювання керувалась не безпосереднім технічним станом транспортного засобу при його огляді на час цих оцінок, а лише відомостями про нього, які були на час його затримання і поміщення на арешт-майданчик 08.06.2023 року та були зазначені у змісті акту № 721сп1 прийому затриманого транспортного засобу від 08.06.2013 року.

Зазначене викликає в суду сумніви щодо відповідності висновків оцінювача дійсності, оскільки з наявних у суду відомостей виходить, що транспортний засіб SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, якому наразі вже 16 років, останні більше 10 років (з 08.06.2013 року) зберігається на арешт-майданчику №1, за адресою: м. Одеса, вул. Чапаєва, 3А.

Відомості про проходження цим транспортним засобом відповідного технічного обслуговування протягом всього часу його арешту в суду відсутні, зокрема встановлення на ньому саме «нового» акумулятору марки VARTA, про який відзначено у змісті висновків.

За таких умов, навіть при зверненні стягнення на заставний транспортний засіб, його подальша примусова реалізація саме як «транспортного засобу» може стати для приватного виконавця безперспективною і доволі марною справою, яка не дає підстав вважати можливим досягнення самої мети цього виконавчого провадження отримання від реалізацій коштів на погашення стягувачу боргу.

В будь-якому випадку питання звернення стягнення, зокрема у майбутньому, на заставний транспортний засіб принаймні як на об`єкт «металобрухту» має приймати саме приватний виконавець з врахуванням обсягу задоволення вимог виконавчого провадження в ході проведення виконавчих дій, але на даний час поки не виключено можливість задоволення вимог виконавчого документа саме за рахунок коштів боржника та іншого його майна, в тому числі нерухомого, підстав для звернення стягнення на заставне майно суд не вбачає.

Водночас ізцим,проаналізувавши зміст заперечення представника приватного виконавця адвоката Переходова М.В. від 27.08.2023 року щодо не підтвердження інформації про те, що боржник ОСОБА_1 є власником транспортного засобу SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , суд вважає необхідним звернути увагу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. на те, що у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів наявні відомості про реєстрацію прав власності за особами на транспортні засоби починаючи з 2013 року, в той час як згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 було зареєстроване 03.04.2007 року, що саме по собі пояснює причини відсутності у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів цих відомостей та як наслідок не отримання їх приватним виконавцем на свої запити від 07.07.2023 року, 08.07.2023 року і 07.08.2023 року. У зв`язку з чим твердження представника приватного виконавця про відсутність транспортних засобів зареєстрованих на праві власності за боржником ОСОБА_1 не відповідає дійсності.

щодо визнати неправомірноюбездіяльність приватного виконавця стосовно не зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язання приватного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з винесенням відповідної постанови:

07.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. відкрито виконавче провадження№ 72202968щодо боржника ОСОБА_1 тастягувача ТОВ«ФК «Довірата Гарантія»,що підтверджуєкопія відповідноїпостанови та інформація про виконавче провадження від 20.07.2023 року додані боржником до своєї скарги.

Однак, ще 14.04.2022 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір № 1404ДФВ відступлення прав вимоги, згідно умов якого відбулось відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитними договорами на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в тому числі за договором № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року, що підтверджує надані заявником до суду через систему «Електронний суд» копії відповідного договору та реєстру боржників, який є Додатком 1 до договору, в якому зазначений саме кредитний договір № 3299-018/07Р від 05.04.2007 року між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 .

В свою чергу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подало до Кодимського районного суду Одеської області заяву про заміну сторони виконавчого провадження № 72202968 за рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 18.05.2010 року зі змінами за рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2012 року у справі № 2-99/10, а саме стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Розгляд судом зазначеної вище заяви ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснюється у справі № 503/2039/17, яка була зареєстрована судом 12.07.2023 року. Наразі строки апеляційного оскарження ухвали суду постановленої 22.08.2023 року за результатом розгляду цієї заяви не закінчились.

Відповідно до пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

При цьому, згідно першого речення ч.5 ст. 15 Закону, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

В свою чергу положення ч.2 ст. 34 Закону передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Водночас ч.1 ст. 35 Закону передбачає, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктом 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

19.07.2023 року боржник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Заліпаєва Ю.В. звернувся засобами електронного зв`язку до приватного виконавця із клопотанням про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону.

20.07.2023 року приватним виконавцем боржнику ОСОБА_1 та його представнику адвокату Заліпаєву Ю.В. було надано відповідь № 1567, якою їх було повідомлено про відсутність достатніх правових підстав для задоволення його клопотання.

Таким чином суд вважає, що в рамках виконавчого провадження № 72202968 об`єктивно наявна підстава для зупинення вчинення виконавчих дій щонайменше з 12.07.2023 року, коли заява про заміну сторони виконавчого провадження надійшла до суду, та про яку приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. дізнався не пізніше 20.07.2023 року із клопотання від 19.07.2023 року представника боржника ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. та у зв`язку з цим мав не пізніше 21.07.2023 року зупинити вчинення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову.

В свою чергу відмова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. здійснити зупинення вчиненнявиконавчих дійв рамкахвиконавчого провадження№ 72202968 обґрунтування посиланням на «відсутність достатніх правових підстав» є як абстрактною за своїм змістом так і суперечить об`єктивно наявній передбаченій Законом підставі для зупинення вчинення виконавчих дій.

При цьому, суд звертає увагу приватного виконавця, що ст. 34 Закону передбачає не право виконавця здійснити зупинення вчинення виконавчих дій у відповідних випадках, а обов`язок, внаслідок імперативного характеру норми, яка не передбачає дискреційних повноважень виконавця з цього питання.

Суд не погоджується із твердженням представника приватного виконавця адвоката Переходова М.В., викладеним у змісті заперечення від 27.08.2023 року, про те, що сама по собі надана представником боржника ОСОБА_1 заява ТОВ «Діджі Фінанс» від 11.07.2023 року про заміну сторони виконавчого провадження не могла бути підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки не була підписана, зокрема не додано протоколу перевірки ЕЦП/КЕП; не містила відомостей про її пред`явлення до суду (вхідного штампу, доказів її відправлення поштовим зв`язком); не додано договору про відступлення права вимоги або іншого документа на підтвердження переходу права вимоги.

Однак, суд звертає увагу на те, що:

- додана представником боржника ОСОБА_1 адвокатом Заліпаєвим Ю.В. до свого клопотання від 19.07.2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій копія заяви ТОВ «Діджі Фінанс» від 11.07.2023 року про заміну сторони виконавчого провадження згідно свого змісту була подана ТОВ «Діджі Фінанс» до Кодимського районного суду Одеської області через систему «Електронний суд», сам вхід до якої можливий лише за умов використання ЕЦП/КЕП, тому сам факт сформування в системі «Електронний суд» відповідної заяви вже є свідченням використання ЕЦП/КЕП. Також абзацом другим ч.5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Таким чином у боржника ОСОБА_1 як і у його представника адвоката Заліпаєва Ю.В. був відсутнім процесуальний обов`язок засвідчувати копію заяви про заміни сторони виконавчого провадження так як оригінал цієї заяви знаходиться не в нього, а у ТОВ «Діджі Фінанс»;

- за умов подання ТОВ «Діджі Фінанс» заяви від 11.07.2023 року про заміну сторони виконавчого провадження через систему «Електронний суд», то реєстраційний штамп вхідної кореспонденції суду може бути проставлений лише на примірнику у матеріалах справи в суді, а підтвердження відправлення її поштою у такому випадку взагалі не може існувати. При цьому, відомості про отримання судом заяви ТОВ «Діджі Фінанс» від 11.07.2023 року про заміну сторони виконавчого провадження, її реєстрацію, результат авторозподілу між суддями та оформлення у відповідну цивільну справу № 503/868/23 приватний виконавець мав можливість дізнатись скориставшись відповідним функціоналом офіційного веб-сайту судової влади України, який знаходиться у публічному доступі;

- вимога про додання до клопотання представника боржника ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. від 19.07.2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій копії договору про відступлення прав вимоги або іншого документа на підставі якого здійснюється така заміна стягувача є безпідставною, оскільки пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону передбачає таке зупинення за умов саме звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником, а не пред`явлення документа на підставі якого здійснюється така заміна. При цьому, суд звертає увагу на те, що договір № 1404ДФВ відступлення прав вимоги від 14.04.2022 року був укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», внаслідок чого пред`являти вимогу про надання копії цього договору від боржника ОСОБА_1 , який не є стороною цього правочину є необґрунтованим;

- суд вважає, що приватному виконавця виконавчого округу Одеської області Бондареву Р.В. було відомо про подання ТОВ «Діджі Фінанс» до Кодимського районного суду Одеської області заяви від 11.07.2023 року про заміну сторони виконавчого провадження ще до звернення до нього представника боржника ОСОБА_1 адвоката Заліпаєва Ю.В. із своїм клопотанням від 19.07.2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки представник за довіреністю ТОВ «Діджі Фінанс» Завадська О.В., яка подавала цю заяву через систему«Електронний суд»,11.07.2023року здійсниланаправлення примірникацієї заявиразом ізвсіма доданимидо неїдодатками доЕлектронних кабінетівв ЄСІТСвсіх заінтересованихосіб усправі,зокрема ОСОБА_3 ,внаслідок чогоостанній отримавїх згідноквитанції №181143про доставкудокументів дозареєстрованого Електронногокабінету КористувачаЄСІТС 11.07.2023о 10:39,що підтверджуєвідповідна квитанціянаявна нааркуші 56у справі№ 503/2039/17(провадження№ 6/503/6/23),копії якихдодані судомна даноїсправи.У зв`язкуз чимта зврахуванням положеньпункту 5ч.1і ч.2ст.34Закону судвважає,що самез 11.07.2023року уприватноговиконавця виконавчогоокругу Одеськоїобласті БондареваР.В.виник обов`язокне пізніше наступногоробочого дня 12.07.2023року зупинитивчинення виконавчихдійувиконавчому провадженні№ 72202968з постановленнямвідповідної постанови.

У зв`язку з чим суд вважає, що в бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. щодо не здійснення зупинення вчиненнявиконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 72202968 на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону є неправомірною, а відтак скарга боржника ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованою і підлягає задоволенню судом із зобов`язанням приватного виконавця усунути це порушення шляхом зупинення вчиненнявиконавчих дійв рамках виконавчого провадження № 72202968 на підставі пункту 5 ч.1 ст. 34 Закону з винесенням відповідної постанови.

щодо зобов`язання приватного виконавця здійснити розшук та звернути стягнення на заставне майно:

З приводу безпідставності вимоги, що стосується звернення стягнення на заставний транспортний засіб суд надав висновки вище.

Стосовно зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 здійснити розшук транспортний засіб SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , то суд взагалі не вбачає необхідності у вжитті такого заходу, оскільки як вже відзначалось вище з наявних у суду відомостей виходить, що транспортний засіб SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, з 08.06.2013 року зберігається на арешт-майданчику №1, за адресою: м. Одеса, вул. Чапаєва, 3А.

Тому суд вважає, що скарга боржника ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 здійснити розшук та звернути стягнення на заставне майно за кредитом, а саме автомобіль марки SSANG YONG KYRON M200XDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , є також безпідставна, а відтак задоволенню не підлягає.

щодо зняття арешту накладеного приватним виконавцем на все майно та кошти боржника в рамках виконавчого провадження:

Відповідно до пунктів 6-7 ч.3 ст. 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника та накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей.

Згідно ч.4 ст. 24 Закону, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

При цьому, як вже також відзначалось у абзаці першому ч.2 ст. 48 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконаннярішення.Арешт намайно (кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Боржником ОСОБА_1 суду не надано жодних доказів стосовно того, що обсяг коштів, які арештовані приватним виконавцем на його рахунку (рахунках) або частині з них дорівнює або перевищує 246499 грн в рамках виконавчого провадження № 72202968, що було б достатнім для задоволення вимог виконавчого документа, зокрема шляхом надання відповідних банківських довідок, роздруківок руху коштів по рахункам тощо.

В свою чергу підтверджень про дійсну вартість арештованого нерухомого майна (квартири, нежилого приміщення та двох земельних ділянок) боржника ОСОБА_1 суду не надано. Відомості про саме призначення двох земельних ділянок також суду не надані, хоча у випадку їх сільського господарського призначення та перебування їх в оренді третіх осіб, строк якої згідно ст. 19 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV становить не менше 7 років, може бути на практиці також доволі ускладненим для їх подальшої реалізації.

Таким чином суд вважає, що скарга боржника ОСОБА_1 в частині щодо підстав самої виправданості вжиття приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. в рамках виконавчого провадження № 72202968 заходів стосовно накладення арешту на майно боржника безпідставна, оскільки приватний виконавець прийняв це рішення і вчинив дії відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця, а право боржника при цьому не було порушено.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 57 та від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 72).

В свою чергу застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Першим реченням пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2015 року № 5 роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд додатково відзначає, що за «рішенням суду», а не за «судовим рішенням», до коло яких ч.1 ст. 258 ЦПК України, серед інших, відносить і ухвалу.

Таким чином суд вважає, що ефективним способом захисту прав боржника в частині вимоги про зняття арешту буде її порушення боржником ОСОБА_1 перед судом шляхом пред`явлення відповідного позову та ухвалення за результатом його розгляду рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

щодо розподілу судових витрат:

Згідно ч.1 ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За результатом судового розгляду скаргу на дії приватного виконавця задоволено частково, а саме задоволено одну із трьох заявлених вимог, оскільки суд вважає, що в розумінні ч.2 ст. 451 ЦПК України вимога про зобов`язання приватного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій є наслідком визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця з цього питання, як і вимога про зобов`язання приватного виконавця здійснити розшук і звернути стягнення по відношенню до вимоги про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця з цього питання.

В свою чергу, відповідно до загального порядку розподілу судових витрат, що передбачений п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України,судові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Між адвокатом Переходовим М.В. та приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 45-08/23, укладений 18.08.2023 року, за умовами пункту 3 додаткової угоди №1 до якого розмір плати (гонорару) за представництво інтересів клієнта у даній справі і провадженні складає 12000 грн незалежно від обсягу виконаної адвокатом роботи, а у разі відмови у задоволенні скарги клієнт виплачує адвокату «гонорар успіху» 5000 грн.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання приватним виконавцем послуг адвоката та тим самим понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом складене заперечення з доданими до нього документами, які підписані електронним підписом, заява про участь в режимі відеоконференції, яка також була підписана електронним підписом, сам адвокат приймав участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні щодо розгляду судом скарги на дії приватного виконавця, яке тривало більше півтори години.

Таким чином за принципом пропорційності зі скаржника на користь приватного виконавця мало б бути стягнуто дві третини судових витрат, які дорівнювали б задоволенню судом однієї з трьох заявлених скаржником вимог та відмові в задоволенні двох заявлених скаржником вимог, тобто 5666,66 грн (17000 грн / 3 Х 2 = 11333,32 грн).

Суду не надано підтверджень того, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. фактично здійснив оплату плати (гонорару) адвокату Переходову М.В.

Однак, згідно загальних положень про розподіл судових витрат, передбачених пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У пунктах 21-22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, суд зауважує, що предметом судового розгляду є лише скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця вже в процесі виконання судового рішення, а не вирішення спору про саме порушене, невизнане або оспорюване право, а відтак суд вважає сам розмір судових витрат на професійнуправничудопомогу у сумі 17000 грн непропорційним до предмету судового розгляду у даній справі.

У зв`язку з чим, суд з врахуванням принципу пропорційності, вважає обґрунтованим розмір судовихвитратна професійну правничу допомогу у даній категорії справ 5000 грн.

Тому із заявника на користь приватного виконавця підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі3333,33грн (5000грн /3Х 2=3333,33грн).

Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу боржника ОСОБА_1 надіїприватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича у виконавчому провадженні № 72202968, за яким стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», про визнання бездіяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні протиправною, зобов`язанні приватного виконавця вчинити певні дії та зняти арешт накладений на майно і кошти боржника задовольнити частково.

Визнати неправомірноюбездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича у виконавчому провадженні № 72202968 щодо не зупинення вчиненнявиконавчих дійна підставі пункту 5ч.1ст.34Закону,тобто узв`язку зі зверненням заінтересованої особи Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» до Кодимського районного суду Одеської області із заявою про заміну вибулої сторони стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», починаючи після 12.07.2023 року.

Зобов`язати приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіБондарева РоманаВолодимировича зупинитивчинення виконавчихдійу виконавчому провадженні № 72202968 на підставі пункту 5ч.1ст.34Закону,тобто узв`язку зі зверненням заінтересованої особи Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» до Кодимського районного суду Одеської області із заявою про заміну вибулої сторони стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», з винесенням відповідної постанови в порядку ч.2 ст. 34 Закону.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьприватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіБондарева РоманаВолодимировича судові витратина професійну правничу допомогу у сумі 3333,33 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (з моменту її підписання суддею).

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційногосуду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали складено 29.08.2023 року.

Суддя Д.В. Вороненко