Рішення № 113063533, 28.08.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 925/543/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А; код ЄДРПОУ: 14305909) до Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

18.04.2023 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни заборгованість за кредитним договором №R350589/1800/860490 від 26.06.2020 у загальному розмірі 79 169,55 грн., з яких заборгованість за кредитом у розмірі 60 233,91 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 18 935,64 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №R350589/1800/860490 від 26.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.05.2023 справу №925/543/23 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 для розгляду справи №925/543/23 визначено суддю Пономаренко Т.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 прийняти позовну заяву прийнято справу №925/543/23 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни про стягнення заборгованості до свого провадження. Вирішено розгляд справи №925/543/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України).

В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адреси відповідача - Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №925/543/23 від 03.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

18.07.2023 ухвалу суду про відкриття провадження по справі №925/543/23 від 03.07.2023 було повторно направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни, а саме: АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження ФОП.

Додатково, ухвалу суду про відкриття провадження по справі №925/543/23 від 03.07.2023 було повторно направлено на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі, як адреса реєстрації фізичної особи, а саме: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Левенця, 43.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Разом з цим, 16.08.2023 помічником судді було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача наявний в матеріалах справи, проте зазначений номером не активний (у абонента обмежена можливість прийняти дзвінок).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 28.08.2023 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

26.06.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) правонаступником якого за всіма права та обов`язками, що підтверджується статутом, є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та фізичною особою-підприємцем Уманець Валентиною Євгенівною (позичальник) було укладено кредитний договір №R350589/1800/860490 (надалі - Кредитний договір) (а.с.10-15 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 99 000,00 грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені Договором.

Згідно п.1.2. Кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту - 24.05.2022 або інша дата визначена відповідно до статті 8 Договору.

Кредит надається позичальнику на погашення боргових зобов`язань, які виникли згідно умов додаткового договору (на встановлення кредитної лінії) №1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися платіжної картки №011/1800/84539 від 10.08.2012, укладеного між позичальником та кредитором (п.1.3.Кредитного договору).

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 27% річних, на рахунок нарахованих доходів кредитора, в АТ «Райффайзен Банк Аваль» або на інші рахунки, визначені кредитором та доведені до відома позичальника (п.2.1.Кредитного договору).

Нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту), останній день строку користування кредитом не враховується (п.2.2.Кредитного договору).

Обов`язковими умовами надання позичальнику кредиту є наявність поточного рахунку позичальника, відкритого в установі кредитора; підписання Графіку погашення заборгованості (Додаток №1 до Договору); наявність заборгованості позичальника перед кредитором за Кредитним договором (п.3.1.Кредитного договору).

Відповідно до умов п.3.2 Кредитного договору кредитор, після виконання позичальником обов`язкових умов, вказаних в п.3.1 Договору, на підставі письмової заяви позичальника, надав в межах ліміту кредитні кошти. Кредитні кошти за Договором надаються з позичкового рахунку шляхом безготівкового переказу через балансовий рахунок кредитора на поточний рахунок позичальника, для подальшого використання за цільовим призначенням, зазначеним в пункті 1.3. Договору.

Позичальник зобов`язаний забезпечити щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора, у розмірі не менше 80% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання позичальником зобов`язань за Договором (п.3.4.Кредитного договору).

Згідно з п.4.1. Кредитного договору позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання за Договором (в т.ч. здійснити повернення кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному Договором.

Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком.

Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою, визначено п.4.2. Кредитного договору.

Згідно п.4.3. Кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати ануїтетний платіж шляхом повернення кредиту та сплати процентів окремими платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату, визначену Графіком. Якщо дата сплати, зазначена у Графіку, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у Графіку.

У разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за Кредитним договором) кредитор має безумовне право вимагати дострокового повного\часткового виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором (п.8.1.3.Кредитного договору).

Відповідно до п.9.1. Кредитного договору, позичальник засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин дефолту, визначених п.8.2 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всю необхідну інформацію, передбачену ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація достатня для правильного розуміння та є доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливими.

Позичальник також засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні Договору та/або договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником Кредитного договору, договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання зобов`язань за вищезазначеними договорами (п.9.3 Кредитного договору).

Вказані у п.9.5 Договору засвідчення та гарантії є необмеженими строком та безумовними. Позичальник зобов`язався підтримувати дійсність вище визначених засвідчень і гарантій протягом всього строку дії Договору, а в разі зміни обставин, що впливають на зміст відповідних засвідчень і гарантій, негайно інформувати про це кредитора та вжити всіх необхідних заходів для приведення їх змісту до первісних намірів, якими сторони керувались при визначенні відповідних засвідчень та гарантій.

Відповідно до п.11.1. Кредитного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до Договору.

Права та обов`язки кредитора, викладені в Договорі, не заперечують наявності у кредитора прав та обов`язків, обумовлених законодавством України. Будь-яка затримка з боку кредитора в реалізації своїх прав, визначених у Договорі, не означає відмову від таких праві або їх припинення та не позбавляє кредитора можливості реалізувати ці права в подальшому (п.11.4.Договору).

Згідно Додатку №1 до Кредитного договору сторони встановили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом по Кредитному договору здійснюється позичальником згідно встановленого Графіку погашення заборгованості у період з 24.07.2020 по 24.05.2022 (а.с.15-16 т.1).

В подальшому відповідач звернувся до позивача з заявою б/н від 26.06.2020 про надання кредиту в сумі фактичної заборгованості за Кредитним договором (а.с.17 т.1).

30.06.2020 позивач надав відповідачу кредит на суму 97 308,52 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідачу (а.с.22 т.1).

21.04.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду №R350589/1800/860490/1 до Кредитного договору (надалі - Додаткова угода) (а.с.18 т.1), відповідно до якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник досягли згоди про зміну з 22.04.2021 умов погашення кредиту, визначених Кредитним договором.

Відповідно до п.1. Додаткової угоди, кінцевий термін погашення кредиту - 24.02.2024 або інша дата, визначена відповідно до статті 8 Договору.

Згідно п.2 Додаткової угоди сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, у наступному порядку:

- станом на дату укладання цієї Додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за Кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 70 798,50 грн.;

- станом на дату укладання цієї Додаткової угоди заборгованість позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 1 467,69 грн., у тому числі: 0,00 грн. - заборгованість з погашення суми кредиту; та 1 467,69 грн. - заборгованість з погашення процентів.

- на підставі цієї Додаткової угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується виданою кредитних коштів позичальнику.

- позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі платежів відповідно до Графіка погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є Додатком №1 до цієї Додаткової угоди.

Також сторонами було погоджено Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів у новій редакції на період з 24.04.2021 по 24.02.2024 та затверджено Додатком №1 до цієї Додаткової угоди (а.с.18-19 т.1).

20.01.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих.№114/5-К-280398 від 19.01.2023 про виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором, в якій банк вимагав протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити погашення кредиту в повному обсязі в сумі 79 169,55 грн., оскільки станом на день звернення з вимогою відповідач припинив належним чином виконувати свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого у останнього утворилася прострочена заборгованість (а.с.23-28 т.1).

Проте, як стверджує позивач, всупереч вимогам Кредитного договору відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов`язання - не здійснює погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на 16.01.2023 заборгованість останнього перед позивачем за Кредитним договором становить 79 169,55 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 60 233,91 грн., в тому числі простроченої заборгованості у розмірі - 26 173,77 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 18 935,64 грн., в тому числі простроченої заборгованості у розмірі 18 133,62 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 26.06.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) правонаступником якого за всіма права та обов`язками, що підтверджується статутом, є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та фізичною особою-підприємцем Уманець Валентиною Євгенівною (позичальник) було укладено кредитний договір №R350589/1800/860490, відповідно до п.1.1. якого, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 99 000,00 грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені Договором.

Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.

Наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку відповідача підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами у розмірі 97 308,52 грн., наданими позивачем за Кредитним договором.

Разом з цим, Додатковою угодою №R350589/1800/860490/1 від 21.04.2021 до Кредитного договору сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, та вирішили, що станом на дату укладання цієї Додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за Кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 70 798,50 грн.; а заборгованість позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 1 467,69 грн., у тому числі: 0,00 грн. - заборгованість з погашення суми кредиту; та 1 467,69 грн. - заборгованість з погашення процентів. Кінцевий термін погашення кредиту - 24.02.2024 або інша дата, визначена відповідно до статті 8 Договору.

Також сторони погодили Графік погашення заборгованості (Додатком №1 до цієї Додаткової угоди) за кредитом та сплати процентів у новій редакції на період з 24.04.2021 по 24.02.2024 (а.с.18-19 т.1).

В свою чергу, позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі платежів відповідно до Графіка погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (§1. Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проценти, у розумінні статті 1048 ЦК України, сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом. Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відтак, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Водночас, право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Відтак, згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Згідно Графіку погашення заборгованості, відповідач повинен був 24 числа кожного місяця у період з 24.04.2021 по 24.02.2024 сплачувати позивачу загальну суму, що підлягає погашення за Кредитним договором, що складається з суми заборгованості за кредитом та суми процентів за користування кредитом, у розмірі 3 005,36 грн.

Доказів погашення відповідачем суми тіла кредиту та відсотків за користування кредитом згідно Графіку погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, уклавши Кредитний договір, добровільно став стороною вказаного договору, а відтак на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Кредитного договору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 60 233,91 грн. та за відсотками у розмірі 18 935,64 грн. позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Уманець Валентини Євгеніївни ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користьАкціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А; код ЄДРПОУ: 14305909) заборгованість за кредитом згідно кредитного договору №R350589/1800/860490 від 26.06.2020 у розмірі 60 233 (шістдесят тисяч двісті тридцять три) грн. 91 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 18 935 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "28" серпня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко