Рішення № 113062054, 15.08.2023, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м.Харків Справа № 913/182/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 107А, м. Київ, 03115)

до відповідача-1 Приватного підприємства «Анте» (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 366, с. Верхня Покровка, Старобільський р-н, Луганська область, 92713),

відповідача-2 ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про стягнення 2091594 грн 85 коп.

Секретар судового засідання Терещенко Л. І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Анте» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання траншу №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди №FW202.1372 від 31.08.2018, а саме в розмірі 2091594 грн 85 коп., з яких 1855055 грн 28 коп капітал, 109368 грн 11 коп проценти, 97171 грн 46 коп проценти за неправомірне користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.10.2021 між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Приватним підприємством «Анте» було укладено кредитний договір №202.50972/FW202.1372, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди №FW202.1372 від 31.08.2018, відповідно до якого банк надав позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 2150000 грн 00 коп, строком на 54 місяців від дати видачі кредиту включно. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 у відповідача-1 утворилась заборгованість в розмірі 2091594 грн 85 коп., яка складається із заборгованості за капіталом у розмірі 1855055 грн 28 коп, заборгованості за процентами у розмірі 109368 грн 11 коп, заборгованості за процентами за неправомірне користування кредитом у розмірі 97171 грн 46 коп.

Також позивач посилається на те, що 31.08.2018 між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №405677-ДП1, предметом якого є виконання всіх зобов`язань відповідача-1 у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором щодо повної та своєчасної оплати за наданий кредит, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за договором №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 в розмірі 2091594 грн 85 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.06.2023 о 14 год. 40 хв.

У судовому засіданні 14.06.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 19.07.2023 о 12 год 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 19.07.2023 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.08.2023 о 12 год 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачами не подано відзивів на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2018 між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (далі банк) та Приватним підприємством «Анте» (далі позичальник) було укладено рамкову кредитну угоду №FW202.1372 (далі рамкова угода).

Відповідно до п. 1 рамкової угоди банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума 7000000 грн 00 коп, максимальний строк 120 місяців, максимальний розмір процентів 40 % річних. Ця Рамкова кредитна угода застосовується до таких кредитних послуг, які позичальник може одержати від банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді: овердрафт, строковий кредит, відновлювальна кредитна лінія, гарантії, акредитиви (документарні операції), кредитні картки.

Згідно п. 3 рамкової угоди позичальник може отримувати кошти від банку в рамках кредитної послуги лише після набрання чинності відповідним кредитним договором і виконання позичальником своїх договірних зобов`язань перед банком, необхідних для отримання коштів.

Кошти за кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором (п. 4 рамкової угоди).

Пунктом 5 рамкової угоди сторони передбачили, що за користування кредитними послугами позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти у розмірі та порядку, визначених рамковою угодою та кредитними договорами, у межах максимального розміру процентів, встановлених рамковою угодою.

Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Пунктом 5.2. рамкової угоди сторони погодили, що проценти за користування строковим кредитом встановлюються відповідним кредитним договором та не можуть перевищувати максимальний розмір, встановлений цією угодою. Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою банку (надалі залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в графіку як дні платежу.

Відповідно до п. 7 рамкової угоди кредитними договорами може бути встановлена можливість зміни процентної ставки та інших платежів за кредитом. Умови та випадки таких змін визначаються відповідним кредитним договором.

За умовами п. 10 рамкової угоди усі платежі позичальника на користь банку здійснюються позичальником самостійно у день настання дати їх оплати без відрахування будь-яких витрат, комісій чи податків і без необхідності пред`явлення банком вимоги до позичальника. Зобов`язання щодо платежів вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов`язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок банку.

Платежі по кредиту здійснюються в валюті, в якій кредит був наданий, а комісії, неустойки та інші платежі у національній валюті, якщо інше не визначено цією угодою чи кредитним договором. Якщо здійснений платіж не є достатнім для повного погашення грошового зобов`язання, він спершу спрямовується на погашення заборгованості за пенею, витратами та комісіями; залишок після цього спрямовується на погашення процентів; а будь-яка решта коштів після цього спрямовується на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Для погашення усіх грошових зобов`язань позичальника за всіма договорами позичальник уповноважує та безвідклично доручає банку здійснювати договірне списання на користь банку коштів у розмірі, еквівалентному існуючим на момент списання грошовим зобов`язанням позичальника з рахунків позичальника у банку (у т. ч. карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані у кредитних договорах або договорах, на підставі яких позичальнику відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у банку (надалі рахунки позичальника).

Договірне списання є не обов`язком, а правом банку, яке виникає з дати настання строку погашення грошових зобов`язань, діє до моменту їх повного погашення та не може бути скасовано позичальником в односторонньому порядку.

Сторони погоджуються, що поручителі позичальника вправі провести погашення грошових зобов`язань за позичальника, починаючи з дня настання строку погашення.

Відповідно до п. 16 рамкової угоди банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. Важлива причина включає настання, зокрема такої події: позичальник прострочив належні до сплати платежі більше ніж 30 календарних днів.

Вимога банку про дострокове погашення кредиту (надалі вимога) здійснюється у письмовій формі та на вибір банку вручається або передається позичальникові у порядку, встановленому п. 21 угоди.

Позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо банк вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

Крім того 13.10.2021 між позивачем та відповідачем-1 також було укладено кредитний договір №202.50972/FW202.1372 (далі кредитний договір), відповідно до п. 1 якого банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит (надалі кредит), загальна сума якого складає 2150000 грн 00 коп, строком на 54 місяців від дати видачі кредиту включно.

За умовами п. 2 кредитного договору кредит використовується для придбання основних засобів.

Кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі графік), що є додатком №1 до цього договору, наступним способом: зарахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у кредитора.

Згідно п. 4 кредитного договору на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки змінювана, розмір процентів 12,00 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Проценти діють з моменту укладення цього договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних нижче.

Через кожні 6 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення (надалі дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: Проценти = Індекс UIRD 6 + 4,25 %, де

Дані про величини Індексу є загальнодоступними в мережі Інтернет зокрема на офіційному сайті Банку (http://www.procreditbank.com.ua).

Для розрахунку процентів застосовується відповідний індекс, який розрахований на основі депозитних ставок у валюті кредиту на строк 6 місяців та оприлюднюється станом на передостанній банківський в Україні день місяця, що передує місяцю, у якому наступає дата зміни процентів. Якщо у передостанній банківський в Україні день місяця, що передує місяцю, у якому наступає дата зміни процентів відповідний індекс не оприлюднювався то застосовується останній з оприлюднених до передостаннього банківського в Україні дня місяця, що передує місяцю, у якому наступає дата зміни процентів індекс.

Змінений розмір процентів застосовується з дати зміни процентів (включно) і діє до останнього календарного дня (включно), що передує дню наступної дати зміни процентів.

Розмір процентів, визначених відповідно до вищенаведеної формули не може перевищувати максимальний розмір процентів, який вказаний у рамковій угоді, та бути меншим мінімального розміру процентів. Мінімальний розмір процентів за цим договором для кредитів, що видаються в національній валюті України становить: 10,00% (десять процентів) річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Для кредитів у інших валютах мінімальний розмір процентів встановлюється: 4 % (чотири проценти) річних, виходячи з 360 календарних днів у році для кредитів в доларах США (USD), та 3 % (три проценти) річних, виходячи з 360 календарних днів у році для кредитів в євро (EUR). Якщо розмір процентів, розрахований за формулою буде більшим ніж максимальний розмір процентів, або меншим ніж мінімальний розмір процентів, то змінений розмір процентів встановлюється на рівні максимального чи мінімального розміру відповідно.

Банк зобов`язаний відправити або вручити письмове повідомлення позичальнику про зміну процентної ставки не менш як за 15 календарних днів до дати зміни процентів. Сторони погоджуються, що оскільки на момент надання такого повідомлення розмір відповідного індексу може бути невідомий кредитору, у повідомлені буде вказано про факт зміни процентної ставки без визначення конкретного розміру процентів. Таке повідомлення буде вважатися належним виконанням кредитором свого обов`язку повідомити позичальника про зміну процентної ставки.

Підписанням цього договору позичальник дає свою беззаперечну згоду на надсилання банком повідомлень про зміну процентів засобами електронної пошти та/чи факсимільним зв`язком та/чи смс повідомленнями та/чи систем дистанційного обслуговування рахунків клієнтів та іншими засобами зв`язку, дані яких надані позичальником банку. Сторони погодили вважати такі повідомлення письмовими повідомленнями та такими, що відповідають вимогам попереднього абзацу цього пункту.

Після зміни процентної ставки банк повинен сформувати новий графік, де відобразити платежі з врахуванням зміни розміру процентів. Новий графік формується по принципу формування попереднього графіку. При цьому сума платежів змінюються пропорційно до зміни розміру процентів без зміни кількості таких платежів. Даний графік не підлягає погодженню з позичальником і для його чинності є достатнім підпису банку. Сторони можуть погодити інший принцип формування нового графіка, у такому випадку, новий графік підписується обома сторонами.

Згідно п. 5 кредитного договору погашення кредиту здійснюється у порядку, встановленому у графіку.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 графік повернення кредиту та сплати процентів було складено та підписано банком та позичальником.

Також судом встановлено, що 31.08.2018 між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №405677-ДП1 (далі договір поруки).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки на підставі договору поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання позичальника із врахуванням усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Якщо зміни та/або доповнення до рамкової угоди стосуватимуться збільшення вказаних п. 2.2. договору лімітів умов кредитування, то порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника з врахуванням таких змін за умови отримання на те попередньої чи наступної згоди поручителя. Така згода може бути надана шляхом внесення змін до договору або вчинення поручителем погоджувального підпису на договорі про внесення змін до рамкової угоди або подання поручителем письмової згоди у формі листа.

У випадку відсутності вказаної згоди порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника в межах лімітів умов кредитування, які діяли до внесення таких змін до рамкової угоди.

Поручитель безумовно та безвідклично погоджується, що усі зміни кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до рамкової угоди (у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов`язків сторін тощо), а також укладення нових кредитних договорів на підставі рамкової угоди можуть здійснюватися без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем.

Згідно п. 2.2. договору поруки розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування 7000000 грн 00 коп, ліміт строку кредитування до 31.08.2028, максимальний розмір процентів 40 % річних.

За умовами п. 3.1. договору поруки поручитель вправі у день настання строку виконання зобов`язання позичальника здійснити його належне виконання за позичальника повністю або частково.

Положеннями п. 3.2 договору поруки визначено, що поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв`язку із порушенням умов кредитних договорів чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо).

Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

Пунктом 3.4 договору поруки передбачено, що достатнім документом про наявність заборгованості у позичальника є довідка кредитора, яка видається поручителю на його вимогу.

За умовами п. 3.5 договору поруки для виконання зобов`язань поручителя за договором поручитель безвідклично уповноважує та доручає кредитору здійснювати договірне списання на користь кредитора коштів у розмірі, еквівалентному розміру зобов`язань поручителя з рахунків поручителя у кредитора (у т.ч. карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані у договорах, на підставі яких поручителю відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у кредитора (надалі рахунки поручителя). Право договірного списання у кредитора виникає з моменту виникнення зобов`язань поручителя та діє до моменту їх повного виконання.

Якщо поручитель є фізичною особою, то договірне списання на встановлених договором правилах може здійснюватися з рахунків поручителя у кредитора, відкритих йому як фізичній особі так і як фізичній особі-підприємцю.

Моментом виконання забезпечених договором зобов`язань є дата зарахування відповідної суми коштів на відповідний рахунок кредитора у черговості, визначеній кредитними договорами (п. 3.6 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1. договору поруки порука діє з моменту укладання договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії рамкової угоди, а також непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Згідно п. 4.2 договору поруки договір вступає в силу з моменту його укладення діє протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди, належного виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитними договорами та поручителя за договором.

В п. 4.4 договору поруки сторони погодили, що усі повідомлення сторін вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану у договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 (п`ять) календарних днів. Сторони зобов`язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, які можуть призвести до затягування, утруднення чи неможливості їх отримання. Ризик настання негативних наслідків у зв`язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиттям адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат.

Позивачем зазначено, що відповідачем свої договірні зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконуються, у зв`язку з чим вимушений звертатись до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) зазначає, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема повернення тіла кредиту, сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На виконання умов кредитного договору та рамкової угоди позивачем, відповідно до меморіального ордеру №400559684/434946125/1227450214/5261 від 13.10.2021 було надано відповідачу-1 кредит у сумі 2150000 грн 00 коп., однак взяті на себе зобов`язання відповідач-1 виконав не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1885055 грн 28 коп.

Враховуючи прострочення здійснення регулярних платежів, 28.02.2023 позивачем направлено Приватному підприємству «Анте» претензію № 28-02-23/1/54 з вимогою повністю сплатити існуючий борг протягом 3-х банківських днів з моменту відправлення даної претензії.

28.02.2023 позивачем направлено претензію до ОСОБА_1 про виконання зобов`язань за договором поруки № 28-02-23/1/55 з вимогою повністю погасити борг позичальника протягом 3-х банківських днів з моменту відправлення даної претензії.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача-1 Приватного підприємства «Анте» є: вул. Центральна, буд. 366, с. Верхня Покровка, Старобільський р-н, Луганська область, 92713.

Зареєстрованим місцем проживання відповідача-2 ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією до якого включено зокрема Старобільську міську територіальну громаду.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті АТ «Укрпошта», в умовах правового режиму воєнного стану, введеного у країні відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, пересилання поштової кореспонденції до Старобільського району Луганської області є неможливим, у зв`язку з тимчасовим припиненням функціонування відділень поштового зв`язку.

Разом з тим, судом встановлено, що 31.08.2018 між Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (далі банк) та Приватним підприємством «Анте» (далі клієнт) було укладено договір № ІВ-405680-1 про обслуговування за допомогою системи електронного банкінгу (далі договір обслуговування) «Інтернет-банкінг», відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а банк приймає на себе зобов`язання по розрахунковому обслуговуванню поточних/депозитних рахунків клієнта в банку, реквізити, яких вказані, або будуть вказані у відповідних договорах, які укладені на момент укладення цього договору або будуть укладені в майбутньому з використанням системи електронного банкінгу «Інтернет-банкінг», надалі «система», в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Банк здійснює засобами системи розрахункове обслуговування рахунків клієнта, передбачене договором про обслуговування поточного/договором банківського вкладу , укладеним між банком та клієнтом (п. 1.2. договору обслуговування).

У зв`язку з вищевикладеним, позивачем 01.03.2023 було направлено відповідачу-1 претензію № 28-02-23/1/54 від 28.02.2023 по системі iBank2UA, яка була прийнята останнім 01.03.2023 о 10 год 06 хв.

Однак, у зв`язку з неукладенням між банком та відповідачем-2 договору про обслуговування за допомогою системи електронного банкінгу «Інтернет-банкінг», а також у зв`язку із тимчасовим не функціонуванням відділення АТ «Укрпошта» через вторгнення російської федерації в Україну та проведенням бойових дій на території Луганської області, відповідачу-2 вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки № 28-02-23/1/55 від 28.02.2023 направлено не було.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що пред`явлення позивачем вимоги до відповідача про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання кредитного зобов`язання, тобто позивачем, з урахуванням положень п. 16 рамкової угоди, змінено строк повернення кредиту на інший термін 04.03.2023.

Водночас, станом на 04.03.2023 претензія позивача про дострокове повернення кредитних коштів, сплату процентів та процентів за неправомірне користування кредитом, відповідачем-1 виконана не була. Доказів протилежного відповідачем-1 суду надано не було.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості зі сплати капіталу (основної заборгованості) в розмірі 855055 грн 28 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд звертає увагу, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що позивачем у розрахунку заборгованості зазначено, що відповідно до графіку платежів відповідно до кредитного договору (таблиця № 1) за період з 15.11.2021 по 14.07.2022 нараховано процентів на загальну суму 198234 грн 78 коп.

Разом з тим, відповідачем-1 за період з 15.11.2021 по 14.02.2022 сплачено процентів на загальну суму 88866 грн 67 коп. (таблиця № 2).

Таким чином, загальна сума несплачених процентів за кредитом за період з 13.06.2022 по 14.07.2022 згідно графіку платежів, зазначеного у розрахунку заборгованості, складає 109368 грн 11 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача-1 процентів в сумі 109368 грн 11 коп є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення процентів за неправомірне користування кредитом суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи стягнення процентів за неправомірне користування кредитом позивач, як на правову підставу їх стягнення, посилається на положення кредитного договору та положення ст. 536 та 625 ЦК України.

Поняття "користування кредитом" є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (п. 34-35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (п. 53-54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (п. 6.19).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за "користування кредитом", розмір якої не може бути зменшений судом.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Тобто, нарахування позивачем процентів за "неправомірне користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчить про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються Позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 123 постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) уточнила вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України ) у розмірі, визначеному законом або договором.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на обґрунтування ухвали від 29.06.2022 також послався на Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 р. у справі №3-188/2020(455/20), у якому останній вказав, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Вищевикладений правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Судом встановлено, що позивачем 28.02.2023 направлено відповідачу-1 претензію №28-02-23/1/54, з вимогою повністю сплатити існуючий борг (капітал 1885055 грн 28 коп, проценти 109368 грн 11 коп, проценти за неправомірне користування кредитом 47286 грн 61 коп, що разом складає 2041710 грн 00 коп.) протягом 3-х банківських днів з моменту відправлення даної претензії.

28.02.2023 позивачем направлено претензію до ОСОБА_1 про виконання зобов`язань за договором поруки № 28-02-23/1/55, з вимогою протягом 3-х банківських днів з моменту відправлення даної претензії повністю погасити борг позичальника, що на дату цієї вимоги складає: капітал 1885055 грн 28 коп, проценти 109368 грн 11 коп, проценти за неправомірне користування кредитом 47286 грн 61 коп, що разом складає 2041710 грн 00 коп.

У зв`язку з укладанням 31.08.2018 між банком та відповідачем -1 договору № ІВ-405680-1 про обслуговування за допомогою системи електронного банкінгу, позивачем 01.03.2023 було направлено відповідачу-1 претензію № 28-02-23/1/54 від 28.02.2023 по системі iBank2UA, яка була прийнята останнім 01.03.2023 о 10 год 06 хв.

Однак, відповідачу-2 не було направлено вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки № 28-02-23/1/55 від 28.02.2023 з причин відсутності договору про обслуговування за допомогою системи електронного банкінгу «Інтернет-банкінг», а також у зв`язку із тимчасовим не функціонуванням відділення АТ «Укрпошта» у зв`язку з вторгненням російської федерації в Україну та проведенням бойових дій на території Луганської області.

Суд також враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України № 259 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб

Крім того, господарський суд звертає увагу, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів процентів за неправомірне користування кредитом за період з 15.07.2022 по 28.04.2023 в розмірі 97171 грн 46 коп. не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Разом з тим позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення заборгованості з обох відповідачів.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Господарським судом встановлено, що, у зв`язку з наявністю боргу по кредитному договору №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 позивачем було складено вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки № 28-02-23/1/55 до ОСОБА_1 , в якій вимагав протягом 3-х банківських днів з моменту відправлення даної претензії повністю погасити борг позичальника, що на дату цієї вимоги складає: капітал 1885055 грн 28 коп, проценти 109368 грн 11 коп, проценти за неправомірне користування кредитом 47286 грн 61 коп, що разом складає 2041710 грн 00 коп.

Однак, відповідачу-2 не було направлено вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки № 28-02-23/1/55 від 28.02.2023 з причин відсутності договору про обслуговування за допомогою системи електронного банкінгу «Інтернет-банкінг», а також у зв`язку із тимчасовим не функціонуванням відділення АТ «Укрпошта» у зв`язку з вторгненням російської федерації в Україну та проведенням бойових дій на території Луганської області.

Проте, право на звернення до поручителя з відповідною вимогою було реалізовано шляхом звернення позивачем до суду з позовною заявою.

Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки №405677-ДП1 від 31.08.2018 як вид забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021, не є припиненою.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 в межах рамкової угоди №FW202.1372 від 31.08.2018, а саме основної заборгованості в розмірі 1855055 грн 28 коп, процентів в сумі 80832,63 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про солідарне стягнення Приватного підприємства «Анте» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за договором про надання траншу №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 є законною, обґрунтованою, доведена належними та допустимими доказами, але підлягає задоволенню частково, а саме: стягнути основну заборгованість за кредитом в розмірі 1855055 грн 28 коп та проценти 109368 грн 11 коп. В іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах по 14733 грн 17 коп на кожного.

Крім того, господарським судом зазначено, що звертаючись до суду із даним позовом, позивачем було заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у загальному розмірі 2091594 грн 85 коп, з яких 1855055 грн 28 коп капітал, 109368 грн 11 коп проценти, 97171 грн 46 коп проценти за неправомірне користування кредитом.

Однак, суд зазначає, що позивачем було арифметично не правильно визначено загальну суму вимог, яка за розрахунком суду складає 2061594 грн 85 коп. (1855055 грн 28 коп капітал + 109368 грн 11 коп проценти + 97171 грн 46 коп проценти за неправомірне користування кредитом).

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову (2091594 грн 85 коп) в сумі 31373 грн 92 коп, однак для розрахунку судових витрат позивачу необхідно було виходити з ціни позову 2061594 грн 85 коп., а тому звертаючись до суду із даним позовом позивачем необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 30923, 92 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 12, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Анте» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за договором про надання траншу №202.50972/FW202.1372 від 13.10.2021 в розмірі 1855055 грн 28 коп основна заборгованість за кредитом, 109368 грн 11 коп проценти.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Анте» на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» витрати зі сплати судового збору в сумі 14733 грн 17 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» витрати зі сплати судового збору в сумі 14733 грн 17 коп.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 107А, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код 21677333);

Відповідач-1: Приватне підприємство «Анте» (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 366, с. Верхня Покровка, Старобільський р-н, Луганська область, 92713, ідентифікаційний код 32280358);

Відповідач-2: ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2023.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ