Рішення № 113033101, 24.08.2023, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/3894/23

2-а/583/27/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Тимошенка Максима Володимировича, Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

14.08.2023 представник позивача звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом та просить скасувати постанову інспектора Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області Тимошенка М.В. серії БАД № 286250 від 07.08.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Вимоги вмотивовані тим, що 07.08.2023 інспектором Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Тимошенком М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 286250, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КупАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 07.08.2023 о 15.15 год. по вул. Київській, 115 в м. Охтирка Сумської області керував автомобілем марки «Mitsubishi-Pajero Sport», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки ОСОБА_1 не порушував Правила дорожнього руху України. Так, у вищевказаний час та місці ОСОБА_1 мав при собі посвідчення водія категорії «В», яке він пред`явив працівнику поліції на першу вимогу. Посилання в оскаржуваній постанові на те, що ОСОБА_1 є особою, яку позбавлено права керування транспортними засобами на підставі постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області не відповідає дійсності, оскільки зазначена постанова суду не набрала законною сили, у зв`язку з її оскарженням в апеляційному порядку. Крім того, працівниками поліції при винесенні оскаржуваної постанови було порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, а саме не проінформовано ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу під його керуванням, не пред`явлено службове посвідчення, не роз`яснення права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та не забезпечено йому право на захист.

15.08.2023 ухвалою суду відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

18.08.2023 від інспектора Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Тимошенка М.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідач зазначив, що 07.08.2023 о 15.15 год. під час патрулювання по вул. Київській, 115 в м. Охтирка Сумської області, працівниками поліції було виявлено автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки. Під час перевірки наявності посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування у відповідності до п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування на підставі постанови Охтирського міськрайонного суду від 22.05.2023. Згідно акту у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія. Відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 були зачитані його права та обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, після чого винесено оскаржувану серії БАД № 286250 за ст. 126 ч. 4 КУпАП, за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

22.08.2023 від представника Головного управління Національної поліції в Сумській областінадійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови в повному обсязі були дотримані усі вимоги процесуальних норм, а також права та законні інтереси ОСОБА_1 . Так, позивачу було роз`яснено його права,передбачені ст. 268 КУпАП, та строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення згідно ст. 289 КУпАП, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові. Сама постанова серії БАД № 286250 від 07.08.2023 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, містити відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Отже, оскаржувана постанова є правомірною, оскільки винесена уповноваженою особою у порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Щодо вимоги про стягнення судових витрат представник відповідача зазначив, що сума понесених судових витрат в розмірі 5000,00 грн. єнеобґрунтованою та завищеною, оскільки до позову не надано жодногоналежного доказу на підтвердження реально понесених позивачем витрат.Крім того, справи щодо оскарження постанови про адміністративне стягнення відносяться докатегорії справ незначної складності, а отже непотребують вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складанняпроцесуальних документів не є значним.Представник відповідача звернув увагу на те, що даний спір не потребує глибокого правового аналізу ідослідження, а відтак і значних часових затрат, оскільки щодо його вирішення існує сталасудова практика.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Відповідачі про причини неявки суд не повідомили.

В даному випадку суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, не здійснюючи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.4 ст. 227 КАС України.

При цьому суд вважає, що права відповідачів у даному випадку не порушуються, так як їх правова позиція у справі викладена у відзивах на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 07.08.2023 інспектор СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Тимошенко М.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 286250 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 07.08.2023 о 15.15 год. по вул. Київська, 115 в м. Охтирка Сумської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi-Pajero Sport», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2023, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог п. 8, п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями ст. 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачені, зокрема, статтею 126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Диспозицією ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

В п. 1.3. Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

За приписами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно вимог п. 2.1. Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено право поліції застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що на час прийняття оскаржуваної постанови, тобто станом на 07.08.2023, постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортним засобом, не набрала законної сили, оскільки була оскаржена ним в апеляційному порядку.

Так, постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2023 по справі 583/2297/23, провадження № 3/583/1016/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, стягнуто з нього судовий збір в розмірі 536,80 грн. в прибуток держави (а.с. 8).

Положеннями ч. 2 ст. 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2023 по справі 583/2297/23, провадження № 3/583/1016/23 була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку, що підтверджувалось витягом з офіційного веб-сайту Судова влада України, з якого встановлено, що справа призначена до судового розгляду в суді апеляційної інстанції (а.с. 9-12).

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.07.2023 по справі 583/2297/23, провадження № 3/583/1016/23 станом на день винесення оскаржуваної постанови поліцейського не набрала законної сили, а тому ОСОБА_1 вважався таким, що не був позбавлений права керування транспортним засобом, що, у свою чергу, виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Оглянутий судом відеозапис події, зафіксований на доданому до відзиву диску, не спростовує встановлені судом фактичні обставини.

Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Наявна у справі постанова сама по собі не дає суду підстави зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративних правопорушень.

З огляду на викладене, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо відшкодування судових витрат, підлягає вирішенню у відповідності до ст. 139 КАС України.

Приписами ч. 1, 3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1, 3 ст. 132 КАС України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2023 між адвокатом Кудіним О.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь в судовому розгляді справи, в розмірі, що визначається і підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанцією до прибуткового касового ордеру, які являються невід`ємними додатками до даного договору (а.с. 13).

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги (визначений у фіксованому розмірі) від 11.08.2023 зазначено, що сторони домовилися про те, що замовник сплачує виконавцю гонорар за надані послуги у фіксованому розмірі, визначеному за погодженням на загальну суму 5000,00 грн. (а.с. 15).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 11/08 від 11.08.2023 ОСОБА_1 сплатив адвокату Кудіну О.М. грошові кошти в сумі 5000,00 грн. за договором про надання правничої допомоги та акту виконаних робіт (а.с. 14).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що оплата витрат на правову допомогу склала 5000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами.

При цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача.

При цьому, позовна заява у даній категорії справ не потребує складних правових досліджень.

На переконання суду, витрати в сумі 5000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, перелічених у Акті приймання-передачі виконаних робіт, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З урахуванням наведеного вище, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Сумській області судові витрати в розмірі 2536,80 грн., що складаються з судового збору - 536,80 грн. та витрат на професійну (правничу) допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАД № 286250 від 07.08.2023, винесену інспектором СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Тимошенком Максимом Володимировичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в загальній сумі 2536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Сумській області, код ЄДРПОУ 40108777, місцезнаходження: вул. Г. Кондратьєва, 23, м. Суми.

Відповідач - інспектор СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Тимошенко Максим Володимирович, місцезнаходження: вул. Незалежності, 29, м. Охтирка, Сумської області.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко