Ухвала суду № 113032698, 25.08.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2425/23

Провадження № 1-і/487/6/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2023 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючий суддя -ОСОБА_1 ,за участю секретаря - ОСОБА_2 ,учасники судового провадження: прокурор -ОСОБА_3 ,захисник -ОСОБА_4 ,обвинувачений -ОСОБА_5

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва судове засідання по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023150000000032 від 24.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбачених ч.4ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 оскільки заявлені раніше ризики відповідно до ст.177 КПК України відносно нього не відпали.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Від захисника надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт.

Обвинувачений підтримав вказане клопотання.

Прокуро проти задоволення клопотання заперечував.

Суд заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебуває під вартою з 16.11.2022 року. Вирок у відношенні останнього не ухвалено, триває судовий розгляд.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Злочин в якому обвинувачується ОСОБА_5 відноситься до категорії особливо тяжких. У матеріалах справи відсутні відомості про його ухилення від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, він не перешкоджав встановленню істини у справі, яка розслідувалась.

Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи обрання дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров"я, міцність соціальних зв`язків, наявність судимості.

З урахуванням того, що відсутні дані про те, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на свідків може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше судимий, відбув покарання повністю, має постійне місце проживання, одружений.

Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на потерпілого чи свідків, чи ухилитись від суду.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на потерпілих, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими, свідками.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці.

Керуючись ст.ст.131, 132, 154, 155, 156, 158, 177,178, 183 206,331,372 КПК України суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 обраний відносно нього запобіжний захід - тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці до 25 жовтня 2023 року (включно).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою;

2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

3) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу суду.

4) утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв`язку) з потерпілими та свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду;

Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

ОСОБА_5 звільнити з під варти негайно.

Вважати ОСОБА_5 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалу вчастині замінивідносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити на виконання Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, який зобов`язаний поставити на облік ОСОБА_5 , про що повідомити суд.

Працівникам Миколаївськогорайонного управлінняполіції ГУНПв Миколаївськійобласті зметою здійсненняконтролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 , стосовно якого обраний запобіжний захід - домашній арешт надається право з`являтися в житло обвинуваченого ОСОБА_5 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та вимагати надання усних та письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухваливручити прокурору,обвинуваченому,захиснику та направити начальнику Миколаївського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1