Ухвала суду № 113009311, 22.08.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11837/23

Провадження № 2-з/204/93/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

про забезпечення позову

22 серпня 2023 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Чудопалова С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності ,- в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності. Позов обґрунтовано тим що ОСОБА_3 є рідною тіткою його матері, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилася спадщина. ОСОБА_4 , яка є невісткою ОСОБА_3 , яка також мешкала разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка склала заповіт на ім`я ОСОБА_4 , вчасно звернулася до нотаріальної контори, але не встигла оформити свої спадкові права та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Відповідачка ОСОБА_2 є рідною матір`ю позивача. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.21 позов ОСОБА_2 було задоволено частково та встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.09.2021 рішення суду скасовано та відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2021 його мати, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 . Але у зв`язку із скасуванням рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.21 зазначене свідоцтво є недійсним. Вважає, що він також мешкав однією родиною з померлою ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , та протягом 6 місяців не заявив про свою відмову від спадщини, вважається таким що прийняв спадщину. Раніше до нотаріальної контори він не звертався, оскільки звернулася мати. Вони з матір`ю вирішили що звернеться тільки вона, а потім знайдуть порозуміння стосовно спадщини. Оформлення його спадкових прав в позасудовому порядку є неможливим, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою суду від 15.08.2023 позов ОСОБА_1 залишено без руху. Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-яким особам будь-які дії з відчудження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації дій, пов`язаних з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинення відчудження в примусовому порядку щодо квартири АДРЕСА_2 , зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2021 видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1242, ОСОБА_2 ,його мати, є власником квартири АДРЕСА_2 , але у зв`язку із скасуванням рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.21 зазначене свідоцтво є недійсним. Тому важає, що існує реальна загроза, що поки розглядатиметься справа,що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суджу у випадку задоволення позову. Дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що вказана заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав. За змістом ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов`язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Згідно до вимог ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику. Виходячи з наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено жодними належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи, за захистом яких він звернулася до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності . Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення

Суддя С.В.Чудопалова