Ухвала суду № 11300577, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3038/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сапальова Т.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Данилової М.В.,

Бистрик Г.М.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу позивача Державного підприємства «Муравський карєр» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року по справі за позовом Державного підприємства «Муравський карєр» до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області від 05.11.2008 року № 352, від 04.12.2008 року № 373, 374, 375, від 15.01.2009 року № 4, 5, від 05.03.2009 року № 47, від 09.04.2009 року № 74 ,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2009 року позивач - Державне підприємство «Муравський карєр»звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області, в якому просив:

- визнати рішення від 05.11.2008 року № 352, від 04.12.2008 року № 373, 374, 375, від 15.01.2009 року № 4, 5, від 05.03.2009 року № 47, від 09.04.2009 року № 74 Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляд справи, у зазначений в повістці-повідомленні час до суду не прибули. З клопотаннями про перенесення судового засідання не зверталися.

З доповіді судді-доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін не обовязкова.

За таких обставин колегія суддів визнала можливим провести апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №063419 від 27.05.2008 р. державне підприємство «Мурафський кар'єр»є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 00371943, керівник - Вусінський Валерій Йосипович, місцезнаходження: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Як платник внесків до Пенсійного фонду України підприємство зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2007 року по січень 2008 року та з травня по серпень 2008 року управлінням Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області за несплату страхувальником страхових внесків, а також за несплату штрафних санкцій згідно з рішеннями №386 від 27.12.2007 р., №117 від 17.04.2008 р. та №191 від 04.07.2008 р., були винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №4 та №5 від 15.01.2009 р., №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р., №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р., які були отримані позивачем відповідно 20.01.2009 р., 06.11.2008 р., 08.12.2008 р., 10.03.2009 р. та 14.04.2009 р. (а.с. 50-62).

Підставою для винесення вищевказаних рішень слугувала несплата позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несплата відповідних сум штрафних санкцій, що підтверджується розрахунками сум страхових внесків, які підлягають сплаті за жовтень 2007 р. - січень 2008 р. та травень - серпень 2008 р. (а.с. 107-115), карткою особового рахунку платника (а.с. 63,64), розрахунками по фінансових санкціях та пені (а.с. 65-85), рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №386 від 27.12.2007 р., №117 від 17.04.2008 р. та №191 від 04.07.2008 р. (а.с. 116-121), відповідними розрахунками по оскаржуваним рішенням (а.с. 102-106).

Судом першої інстанції також було встановлено, що 08 квітня 2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено постанову по справі №2-а-839/09/0270, якою задоволено позов управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області до державного підприємства «Мурафський кар'єр»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 96172,54 грн. (а.с. 32-33). Підставою для задоволення позову слугувало те, що зазначена заборгованість підтверджується належними доказами, в тому числі рішеннями вищевказаного управління Пенсійного фонду України про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р. та №№ 4,5 від 15.01.2009 р.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішення суду від 08.04.2009 р. державним підприємством «Мурафський кар'єр»не оскаржувалось, а тому набрало законної сили у строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заявленого позову як на підставу протиправності винесених відповідачем рішень позивач вказує на те, що останній при їх винесенні порушив п.п. 9.3.2 р. 9 Порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, який визначається Інструкцією, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція).

У підпункті 9.3.2. Інструкції передбачено, що у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі, встановленому цим підпунктом.

Рішення про застосовування штрафів, зазначених у підпункті 9.3.2, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків: при затримці сплати до 30 календарних днів включно у розмірі 10% від суми своєчасно не сплачених сум; при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно у розмірі 20% зазначених сум; при затримці їх сплати понад 90% календарних днів - 50% зазначених сум.

При цьому рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за весь період прострочення.

З пояснень сторін та письмових доказів у справі суд встановив, що оскаржуваним рішенням вже надавалася оцінка судом у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області до державного підприємства «Мурафський кар'єр»про стягнення заборгованості в сумі 96172,54 грн. (справа №2-а-839/09/0270), і постановою суду від 08.04.2009 р. позов був задоволений. Суд у даній справі дійшов висновку про правомірність винесених рішень та стягнув суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, процесуальний закон не вимагає повторної перевірки оскаржуваних рішень відповідача №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р. та №№ 4,5 від 15.01.2009 р. з огляду на те, що правомірність їх винесення досліджена в рішенні суду, яке набрало законної сили, оскільки державним підприємством «Мурафський кар'єр»не оскаржувалось.

Оцінюючи доводи позивача щодо скасування рішень управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р., суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно з п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п.п. 9.3.2, п. 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

В силу ч. 3 ст. 18 вищевказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки особисто, або через органи прокуратури на які покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р. винесені за несвоєчасно сплачені суми заборгованості, що виникла 17.03.2008 р. у зв'язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій по рішенню №386 від 27.12.2007 р., що підтверджується належними доказами у справі, а саме карткою особового рахунку платника (а.с. 63,64), розрахунками по фінансових санкціях та пені (а.с. 65-85), відповідним розрахунком до рішень про застосування фінансових санкцій (а.с. 104) та рішенням про застосування фінансових санкцій №386 від 27.12.2007 р. (а.с. 116).

Таким чином, суд першої інстанціївірно дійшов висновку, що відповідач при винесенні вищевказаних рішень діяв відповідно до положень чинного законодавства України.

Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідачем прийняті оскаржувані рішення практично за один і той самий період часу, направлені позивачу без розрахунку суми штрафних санкцій та пені, а тому у останнього була відсутня можливість перевірити правомірність застосованих відповідно до них фінансових санкцій, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник має право безоплатно отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на нього цим Законом.

Як вбачається з пояснень сторін, позивач після отримання оскаржуваних рішень не скористався правом звернення до відповідного управління Пенсійного фонду України про отримання розрахунків штрафних санкцій та пені з зазначенням днів прострочки по кожному оскаржуваному рішенню, а тому суд критично оцінює вищезазначені доводи позивача і не бере їх до уваги при вирішенні даної справи.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 п. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення має право оскаржити його в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням просце відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято вказане рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач завчасно отримав оскаржувані рішення, а з позовною заявою про їх скасування звернувся до суду лише 25.06.2009 р., тобто поза межами встановленого законом спеціального 10-денного строку на їх оскарження в судовому порядку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Державного підприємства «Муравський карєр»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді