Ухвала суду № 11300568, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14250/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДП АНТК ім. О.К. Антонова звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним та скасування рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2009 р. №0000354250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року позов задоволено: визнано нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000354250 від 09.06.09р

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову перевірку ДП АНТК ім. О.К. Антонова з питань дотримання вимог валютного законодавства, за період з 10.09.2008р. по 19.03.2009р., про що складено акт від 27.05.2009р. №200/42-50/14307529. В ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями).

На підставі висновків зазначеного акту про перевищення позивачем 90-денного терміну ввезення обладнання по імпортному договору від 03.06.2008р. № АН04-155(148) з компанією AmSafe Aviaton (Великобританія), відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»за № 0000354250 від 09.06.2009р, відповідно до ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями).

Зокрема відповідачем було нараховано пеню у сумі 2 088,87 (дві тисячі вісімдесят вісім гривень вісімдесят сім копійок).

Позивач рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000354250 від 09.06.2009р. оскаржив в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення.

Актом перевірки встановлено, що на виконання імпортного контракту від 03.06.2008р. №АН04-155(148), укладеного з нерезидентом, Позивачем було здійснено передоплату англійській фірмі AmSafe Aviaton (Великобританія) відповідно до платіжного доручення № 150 від 10.09.2008р. на суму 6358,05 англійських фунтів стерлінгів.

Відповідно до вимог абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994р., граничний термін отримання товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) по платіжному дорученню №150 від 10.09.2008р. на суму 6358,05 англійських фунтів стерлінгів граничний строк поставки складає 09.03.2009р .

Відповідно до товаросупровідного документу (інвойсу) №0000101670 ввезення товарів на територію України було здійснено без порушення встановлених законодавством строків, оскільки відтиск штампа «Під митним контролем»інспектора Бориспільської митниці № 037 датовано 26.02.2009р .

Приведений вище документ свідчить про те, що фактичне ввезення та надходження вантажу на територію України відбулося 26.02.2009 р., чим підтверджується, що поставка товару на митну територію України (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем»на товаросупровідних документах) була здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента по всіх платіжних дорученнях, тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність застосування СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП штрафних (фінансових) санкцій до ДП АНТК ім. О.К. Антонова, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями) «імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі-Інструкції), «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після предявлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Інструкцієї, поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247 із змінами і доповненнями, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на підставі контракту № АН-04-155(148) від 03.06.2008р., укладеного позивачем з фірмою AmSafe Aviaton (Великобританія), на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці «Під митним контролем» на наявних у позивача вантажних митних деклараціях. Зокрема, у позивача наявна вантажна митна декларація №109000004/9/14023 від 10.09.2008р. (копія у матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2009 р. №0000354250.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 17.09.2010 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: