Постанова № 11298369, 15.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.09.10 09 год.50 хв.Справа №2а-2472/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів: головуючого судді - ЛотовоїЮ.В.;

суддів< <- >>Водяхін С.А.; Майсак О.І.; при секретарі - Сігнаєвськом І.О.,

з участю представників:

позивача не зявився,

відповідачів:

територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі та Державної судової адміністрації України Лашкевич С.П., довіреності № 231/2/1 року від 23.02.2010 року та 11-625/10 від 08.02.2010 року;

Державного казначейства України не зявився;

третіх осіб:

Міністерства фінансів України не зявився;

Кабінет Міністрів України не зявився;

Севастопольського апеляційного господарського суду не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99038);< Список ><Позивач в особі >доДержавної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021);Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014);Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011);

треті особи - Міністерство фінансів України (вул. Грушевського, 12/02, м. Київ, 01008); Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008); Севастопольський апеляційний господарський суд (вул. Суворова, 21, м. Севастополь, 99011);< Відповідач в особі >про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,

Обставини справи:

16.08.2010 р. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі про визнання бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо допущення недоплати частини заробітної плати та частини щомісячного довічного грошового утримання працюючих суддів протиправною, проведення видатків за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»у сумі 54025,00 грн. та стягнення шляхом списання грошових коштів на користь позивача у сумі 54025,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19 серпня 2010 р. відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-2472/10/2770, до участі у справі залучено третіх осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19 серпня 2010 р. закінчено підготовче провадження, адміністративна справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не зявилась, надала до суду клопотання (вхід. № 5748/п від 27.08.2010 р.) у якому підтримала адміністративний позов у повному обсязі, позовні вимоги просила задовольнити, справу розглянути за її відсутністю.

Представник відповідачів Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала з мотивів викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача Державного Казначейства України в судове засідання не зявився, надав суду заперечення на адміністративний позов, справу просив розглянути без його участі.

Представник Міністерства фінансів України в судове засідання не зявилась, надала суду заперечення на адміністративний позов, справу просила розглянути без участі представника третьої особи.

Представники Кабінету міністрів України та Севастопольського апеляційного господарського суду у судове засідання не зявились, причину неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, зараз суддя у відставці, з 12.07.2001 року до 28.08.2007 року працювала заступником голови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 126, 129 та 130 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 15.12.1992 р. № 2862-XII «Про статус суддів», який був чинний на момент виникнення правовідносин (далі Закон України «Про статус суддів»), професійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 "У справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій)" зазначив, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положеннями частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку зі статтями 11, 14 Закону України «Про статус суддів» свідчать, що Верховна Рада України, приймаючи Державний бюджет, не вправі скасувати чи зменшити матеріальне та побутове забезпечення суддів без відповідної компенсації.

Таким чином, згідно із Конституцією України та Законом України «Про статус суддів» позивач має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 року № 3018-III, який був чинний на момент виникнення провавідносин (далі Закон України "Про судоустрій України"), встановлено, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, у тому числі, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Частиною четвертою статті 43 Закону України “Про статус суддів” визначено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Урядом України 31 грудня 2005 року прийнято постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865” № 1310 (далі постанова №865). Серед іншого, Постанову доповнено пунктом 41, за змістом якого, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Таким чином, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано п. 41 постанови №865. В цій часині постанова суду набрала законної сили 03 грудня 2007 року з прийняттям постанови Вищим адміністративним судом України

Отже, встановлення посадових окладів, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати без її обмеження підлягає застосування з 01 січня 2006 року.

Поняття мінімальної заробітної плати визначено частиною першої статті 3 Закону України “Про оплату праці” і відповідно до цієї норми мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у законі про Державний бюджет на відповідний рік. Так, Законом України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, установлені наступні розмірі мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2006 року 350 гривень, з 1 липня 2006 року 375 гривень, з 1 грудня 2006 року 400 гривень, з 1 січня 2007 року 400 гривень, з 1 квітня 2007 року 420 гривень, з 1 липня 2007 року 440 гривень, з 1 жовтня 2007 року 460 гривень на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення є чинними, тобто не скасовані, не змінені, тому позивачі мають право на його одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання грошового забезпечення не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Порушені права позивача підлягають відновленню.

Згідно з даними бухгалтерії Севастопольського апеляційного господарського позивачу за спірний час не доплачено грошове утримання з фонду оплати праці за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року у сумі 54025,00 грн., з яких: 17 058,00 грн. заробітна плата, 36967,00 грн. розмір довічного утримання.

У суду немає сумніву щодо наданого розрахунку.

За таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державної судової адміністрації України суми заборгованості у розмірі 54025,00 грн., на користь позивача підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 54025,00 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобовязання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 120 Закону України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету “Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами).

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлені бюджетні видатки за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» на 9500,0 тис. грн.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України.

Що стосується вимог до територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі, то позивачем не надано суду доказів щодо порушення його прав з боку зазначеного субєкта владних повноважень.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 20.09.2010 р.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 54025,00 грн. (пятдесят тисяч двадцять пять гривень 00 копійок) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_1

3.Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99038, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачену часину щомісячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 у сумі у сумі 54025,00 грн. (пятдесят тисяч двадцять пять гривень 00 копійок) (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування), з яких: 17058,00 грн. (сімнадцять тисяч пятдесят вісім гривень 00 копійок) несплачена частина заробітної плати та 36967,00 грн. (тридцять шість тисяч девятсот шістдесят сім гривень 00 копійок.) несплачена частина довічного грошового утримання.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддяЮ.В. Лотова

СуддіС.А. Водяхін

О.І. Майсак

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >