Постанова № 11297914, 17.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3152/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Миронової А.В., Журавель І.П.,

представника відповідача - Дяченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємство "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтавіпро визнання вимоги неправомірною, -

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2010 року Державне підприємство "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтавіпро визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-54 від 01 квітня 2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивуч зазначає, що УПФУ Київського району в м.Полтаві під час проведення планової перевірки позивача, помилково та необгрунтовано дійшло висновку про віднесеня вартості розмов по мобільним телефонам, які перевищили суму ліміту до виплат, що включаються до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати в той час коли вказані витрати є витратами виробничо-господарського характеру. Крім того, зауважує, що податок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування був включений та сплачений позивачем при оплаті вартості розмов по мобільним телефонам. Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд визнати неправомірно вимогу про сплату боргу №Ю-54 від 01 квітня 2010 року яка прийнята як наслідок встановлених перевіркою фактів.

Представники позивача в засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірна вимога про сплату боргу №Ю-54 від 01.04.2010 року прийнята відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особамивнесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2004 року (далі - інструкція №21) в зв'язку із безпідставною не сплатою відповідачем страхових внесків.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.1991 року Державне підприємство "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ідентифікаційний код 04725987) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради .

З 05.03.1991 року позивач перебуває на обліку у Управлінні Пенсфйного фонду України Київського району м.Полтаві.

В період з 11.03.2010 року по 31.03.2010 року УПФУ Київського району в м.Полтаві проведено планову з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.08.2007 року по 31.12.2010 року за результатами якої складено акт №92 яким встановлено порушення ч.1 ст. 19 та п.6 ч.2 ст. 17 Закону Укрїни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в результаті чтого донарахованострахові страхові внески в сумі 94,05 грн.

На підставі акту перевірки №92 від 31 березня 2010 року відповідачем 01.04.2010 року прийнято спірну вимогу про сплату боргу №Ю-54.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку вимозі про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві №Ю-54від 01.04.2010 року, суд приходить до наступних висновків.

Преамбула Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України N1058-IV), розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно ст. 1 Закону України N 1058-IV, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України N 1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону України N 1058-IV).

Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 Закону України N 1058-IV є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пп. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону України N 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України N 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Закону України N 1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Таким чином, страхові внески до солідарної системи нараховуються з сум фактичних витрат на оплату праці.

Крім того, нома п.1 ч.1 ст. 19 Закону України N 1058-IV дублюється п.4.4 Інструкції №21-1 яким встановлено, що базою для нарахування бору до Пенсійного фонду України є суми доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Згідно із ст.2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної поділяється на такі види: 1) основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як видно з акту перевірки №92 від 31.03.2010 року контролюючий орган дійшов висновку про донарахування страхових внесків на підставі не включення позивачем до фонду оплати праці для нарахування страхових внесків вартість розмов по мобільним телефонам, що перевищує суму ліміту.

Судом встановлено, що використання мобільного зв'язку працівниками ДП "Полтавастандартметрологія" відбувається у відповідності до правил користування мобільним зв'язком працівниками ДП "Полтавастандартметрологія" (далі-Правила).

Відповідно до п.2 Правил користування мобільним зв'язком працівниками ДП "Полтавастандартметрологія" повинно мати місце виключно для забезпечення господарської діяльності товариства. Також, правилами встановлено, що мібільні телефони знаходяться на балансі позивача та надаються в користування працівникам під особисту відповідачльність. Відповідальні особи здійснють контроль за використанням засобів мобільнго зв'язку у підрозділах в межах встановленого ліміту, складають акти перевірок та надають їх керівнику у разі порушення вимог даних правил. Кожний випадок перевищення телефонних розмов понад встановлений ліміт розглядається окремо, виходячи з критеріїв виробничої необхідності.

Пунтком 4 Правил встановлено ліміт витрат на мобільний звязок для телефонів які використовуються згідно контрактів - 125 грн. (без ПДВ) на місяць, для телефонів, які використовуютьсязгідно стандартних пакетів - 90 грн. на місяць.

За надані оператором послуги підприємство здійснює оплату у відповідності до укладених договорів з оператором мобільного зв'язку UMC на підставі виставлених рахунків (в матеріалах справи). Сума оплати послуг оператора мобільного зв'язку, згіядно виставлених рахунків в бухгалтерському та податковому обліку відноситься до витрат, пов'язаних з підготовкою, організацією та проведенням виробництва, а саме з придбанням послуг мобільного зв'язку, що відображається на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, а саме журнал-ордер по рахунку 631 "розрахунки з відчизняними постачальниками" (в матеріалах справи).

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб перевищення вартості виробничих телефонних переговорів, проведених понад встановлений на підприємстві ліміт, передбачене правилами користування мобільним зв'язком ДП "Полтавастандартметрологія" та здійснюється з урахуванням вимог п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тобто їх вартість розглядається як додаткове благо, одержане працівниками підприємства в вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або витрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Таким чином, використання службового телефону навіть понад встановлений ліміт жодним чином не можна ототожнювати з отриманням у такий спосіб заробітної плати в розумінні ст.2 Закону України "Про оплату праці".

Пунктом 1.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Суми додаткових благ наданих працівникам позивача, в тому числі вартості послуг мобільного звязку понад встановлений ліміт, відображаються у податковому розрахунку ф. N 1ДФ за ознакою доходу «09», водночас коли заробітна плата нарахована (виплачена, надана) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України включається в даний розрахунок з ознакою «01».

Пунктом 3.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати обєкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи».

Відповідно до п. 4.4. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку. Враховуючи, що кошти на які перевищено суму ліміту розмов по мобільним телефонам є додатковими благами та викораистовуються позивачем виключно у власній господарській діяльності, відподно вони не є заробітною платою (на яку нараховується збір до Пенсійного фонду України) та не можуть відноситися платником податку до фонду оплати праці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що УПФУ Київського району в м.Полтаві протиправно та безпідставно донарахував позивачу страхові внески в розмірі 94,05 грн.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірної вимоги покладено на відповідача.

В даному випадку УПФУ Київського району в м.Полтаві не довело суду правомірність прийняття спірної вимги.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-54 від 01 квітня 2010 року - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві № Ю-54 від 01 квітня 2010 року про сплату боргу у розмірі 94 грн. 05 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2010 року.

СуддяФ.Ф. Соколенко