Рішення № 11297001, 09.09.2010, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 2-552/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибич І.А.

при секретарі Козубовській О.Д.

за участю представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Куриша В.І.

за участю представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представника відповідача Міліївської сільської ради - Двірник Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вижниця цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_7, Міліївської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, де третьою особою без самостійних вимог на стороні позивачки є Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації, про визнання недійсним кредитного договору від 05.07.2006 року, визнання недійсною довіреності, визнання дій секретаря Міліївської сільської ради неправомірними, визнання недійсним договору іпотеки, зобовязання зняти заборону відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом та пені до відповідача ОСОБА_7, посилаючись на те, що згідно укладеного та в установленому порядку підписаного кредитного договору №014/0022/82/35080 від 05.07.2006 року ОСОБА_7 отримав у Вижницькому відділенні Чернівецької обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитні кошти в сумі 50000,00 гривень на термін з 05.07.2006 року по 04.07.2013 року зі сплатою 17% річних. Згідно п.5.1 кредитного договору відповідач зобовязувався забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених кредитним договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком погашення не пізніше 15 числа кожного місяця. Відповідач протягом дії кредитного договору систематично порушував його умови, внаслідок чого за ним склалась прострочена заборгованість станом на 28.05.2010 року в сумі 53230,30 грн., в тому числі сума основного боргу за кредитним договором - 34274,19 грн., сума нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом 5507,81 грн., сума пені за прострочення тіла кредиту - 10745,11 грн., сума пені за прострочення відсотків по кредиту 2703,19 грн. 16.11.2009 року відповідачу було направлено лист-попередження з вимогою виконати покладені на них зобовязання, однак вимога залишились без задоволення. Просять стягнути з відповідача ОСОБА_7 на їх користь суму заборгованості по кредиту в розмірі 53230,30 грн., сплачені судові витрати.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору від 05.07.2006 року, визнання недійсною довіреності, визнання дій секретаря Міліївської сільської ради неправомірними, визнання недійсним договору іпотеки, зобовязання зняти заборону відчуження до відповідачів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_7, Міліївської сільської ради, де третьою особою без самостійних вимог на стороні позивачки є Служба у справах дітей Вижницької РДА.

Посилалась на те, що 05.07.2006 року її чоловік ОСОБА_7 уклав у Вижницькому відділенні Чернівецької обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитний договір №014/0022/82/35080 на отримання коштів в сумі 50000,00 гривень на термін з 05.07.2006 року по 04.07.2013 року зі сплатою 17% річних. Разом з цим в забезпечення даного кредитного договору між ОСОБА_7 та ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме, житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області. Зазначені договори ОСОБА_7 були укладені без її згоди, як дружини останнього.

З 1989 року по теперішній час вона з ОСОБА_7 перебувають у шлюбі, в якому народилося двоє дітей, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, остання являється інвалідом дитинства. Всі вони проживають в житловому будинку, який переданий в іпотеку за кредитним договором. Вважає, що відповідачі ОСОБА_7 та ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” уклали вищевказані договори в супереч вимогам ст.65 ч.2 СК України, оскільки сума кредитного договору є значною, беручи до уваги наявність у сімї неповнолітніх дітей.

Також зазначала, що укладення ОСОБА_7 кредитного договору було повязане з передачею в іпотеку їх житлового будинку, на підставі заяви, якою нібито вона дала згоду на вчинення даного правочину. Заява дана ОСОБА_7, посвідчена нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. за реєстровим номером №4478, який діяв на підставі довіреності ОСОБА_3

Вказаною довіреністю від 30.06.2006 року, виданою Міліївською сільською радою, Вижницького району Чернівецької області, та посвідченою секретарем виконкому Міліївської сільської ради Двірник Л.І., зареєстрованою в реєстрі №72, вона нібито уповноважила ОСОБА_7 користуватися та розпоряджатися усім своїм майном… в тому числі і передавати його в іпотеку. Вважає, що дії секретаря сільської ради є протиправними, а довіреність є недійсною, як така, що видана без участі довірителя. При видачі та посвідчені даної довіреності вона перебувала за межами України, про що свідчать штампи в її закордонному паспорті серія НОМЕР_1. Так 20.06.2006 року на прикордонному пості «Шегені» вона виїхала з України, а 10.08.2006 року через прикордонний пост «Рава-Руська» повернулась до України, а тому вказану довіреність вона не підписувала та не могла її підписати. Такі дії відповідачів порушують її права передбачені Сімейним кодексом України, а тому вказані правочини є недійсними.

Разом з цим зазначала, що під час укладення кредитного договору та договору іпотеки порушено права неповнолітніх дітей на користування житловим будинком - не отримано дозвіл органу опіки і піклування на їх укладення.

Просить визнати недійсним кредитний договір №014/0022/82/35080 від 05.07.2006 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7, визнати недійсною довіреність видану ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 від 30.06.2006 року, визнати дії секретаря Міліївської сільської ради по оформленню довіреності від 30.06.2006 року від імені ОСОБА_3 неправомірними, визнати недійсною згоду (заяву) на передачу в іпотеку житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, посвідчену нотаріусом Вижницького нотаріального округу Штефюк Н.В., визнати недійсним договір іпотеки від 04.07.2006 року, зобовязати приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. зняти заборону на відчуження житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, стягнути на її користь з ОСОБА_7 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обємі, просив їх задовольнити, стягнути з ОСОБА_7 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості в розмірі 53230,30 грн., сплачений судовий збір в сумі 532,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн. і дав аналогічні вимогам заяви пояснення, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, просив в їх задоволенні відмовити.

ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали в повному обємі, дали пояснення аналогічні викладеним в позові, просили їх задовольнити

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнав, надав свої заперечення, згідно яких кредитні кошти не отримував, кредитний договір підписано особою, яка не мала на це повноважень. Підтвердив, що кредитний договір підписав особисто, гроші отримав та передав іншій особі. Просив відмовити в задоволені позовних вимог. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав в повному обємі, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Міліївської сільської ради, позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, пояснила, що дійсно нею посвідчена довіреність від 30.06.2006 року від імені ОСОБА_3, якою уповноважено ОСОБА_7 користуватися та розпоряджатися усім її майном ОСОБА_3 в тому числі і передавати його в іпотеку. Чи була присутня ОСОБА_3 при посвідченні даної довіреності не памятає. По даному факту правоохоронними органами проводилася перевірка та 22.06.2010 року слідчим прокуратури Вижницького району Чернівецької області було винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи в звязку з малозначністю.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Вижницької РДА, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, пояснила, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки нерухомого майна, були неповнолітніми, їх права та законні інтереси при укладенні даних договорів порушені, дозвіл служба у справах дітей Вижницької РДА на їх укладення не давався, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Суд, заслухавши представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивачку за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представника, відповідача ОСОБА_7, представника відповідача Міліївської сільської ради Двірник Л.І., представника третьої особи Служби у справах дітей Вижницької РДА, дослідивши надані докази і матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають до задоволення в повному обємі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно укладеного та в установленому порядку підписаного кредитного договору №014/0022/82/35080 від 05.07.2006 року відповідач ОСОБА_7 отримав у Вижницькому відділенні Чернівецької обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитні кошти в сумі 50000,00 гривень на термін з 05.07.2006 року по 04.07.2013 року, кошти призначені для використання на споживчі цілі, що підтверджується відповідно копією договору. Згідно п.5.1 кредитного договору відповідач зобовязувався забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених кредитним договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком погашення не пізніше 15 числа кожного місяця. Станом на 28.05.2010 року в сумі 53230,30 грн., в тому числі сума основного боргу за кредитним договором - 34274,19 грн., сума нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом 5507,81 грн., сума пені за прострочення тіла кредиту - 10745,11 грн., сума пені за прострочення відсотків по кредиту 2703,19 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. 16.11.2009 року відповідачу ОСОБА_7 було направлено лист-попередження з вимогою виконати зобовязання, який відповідач залишив без задоволення, що підтверджується копією листа попередження.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства. Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

На підстав викладеного позовні вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності, визнання недійсною згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку, визнання дій секретаря Міліївської сільської ради неправомірними, визнання недійсним договору іпотеки, зобовязання зняти заборону відчуження, то судом встановлено, що на момент укладення договору іпотеки від 04.07.2006 року його сторони (відповідачі за зустрічним позовом) не виконали вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України, і укладення договору іпотеки відбулося без попередньої згоди служби у справах дітей Вижницької РДА, на вчинення правочину щодо будинку, право на користування яким мають неповнолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування.

З даних копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.09.1989 року вбачається, що позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7, який був зареєстрований 02.09.1989 року виконкомом Міліївської сільської ради, актовий запис №11.

З даних копії свідоцтва про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 від 06.10.1990 року вбачається, що її батьками являються ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

З даних копії свідоцтва про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2001 року вбачається, що її батьками являються ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

З копії по господарської книги особовий рахунок НОМЕР_4 за 2006-2010 роки вбачається, що неповнолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 на час укладення спірних договорів були зареєстровані в господарстві ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, що також сторони не оспорювали.

Відповідно до ч. ч.1,6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою та шостою цього Кодексу.

Статтею 224 ЦК України передбачено, що угода укладена без дозволу органів опіки та піклування є нікчемною.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст.177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сімї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З пояснень позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_7 вбачається, що їх неповнолітні діти ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, як члени сімї постійно проживають у спірному будинку, права на житло у вказаному будинку не позбавлені.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.3 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.3 Конвенції "Про права дитини" повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом також встановлено, що 05.07.2006 року відповідач ОСОБА_7 уклав у Вижницькому відділенні Чернівецької обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитний договір №014/0022/82/35080 на отримання коштів в сумі 50000,00 гривень на термін з 05.07.2006 року по 04.07.2013 року зі сплатою 17% річних та забезпечення даного кредитного договору між відповідачем ОСОБА_7 та ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме, житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, що підтверджується копією договору іпотеки.

30.06.2006 року ОСОБА_3видала довіреність на імя ОСОБА_7 щодо користування та розпорядження усім своїм майном… в тому числі і передавати його в іпотеку. Вказана довіреність була посвідченою секретарем виконкому Міліївської сільської ради Двірник Л.І., зареєстрована в реєстрі №72, що підтверджується копією довіреності.

04.07.2006 року ОСОБА_3 дала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_7 придбаного ними в період шлюбу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, в звязку з одержанням кредиту в розмірі 50000,00 грн., посвідчена нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. за реєстровим номером №4478, який діяв на підставі вищевказаної довіреності ОСОБА_3, що підтверджується копією заяви.

Оспорюючи дійсність вказаної довіреності, позивачка ОСОБА_3 посилається на те, що у Міліївську сільську раду з приводу посвідчення доручення вона не ходила, довіреності не видавала та не підписувала її, оскільки на момент її видачі знаходилась за межами України.

З копії закордонного паспорту та оглянутого в судовому засіданні оригіналу закордонного паспорту на імя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що 20.06.2006 року на прикордонному пості «Шегені» позивачка виїхала з України, а 10.08.2006 року через прикордонний пост «Рава-Руська» повернулась до України, дані обставини сторонами не оспорювалися.

Відповідно до ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, пятою та шостою ст.203 ЦК України, тобто однією з підстав недійсності правочину є вчинення його без волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, суд вважає, що при укладенні 04.07.2006 року договору іпотеки між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі начальника Вижницького відділення ЧОД АППБ «Аваль» та ОСОБА_7, були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме порушення прав дитини на житло. Разом з цим, ОСОБА_3 наміру на передачу житлового будинку в іпотеку за кредитним договором не мала, довіреності з цією метою не видавала, тому довіреність на імя ОСОБА_7 має бути визнана недійсною, а також всі подальші правочини, а саме, заяви (згода) на передачу житлового будинку в іпотеку, договору іпотеки від 04.07.2006 року із забороною на відчуження, а також слід визнати дії секретаря Міліївської сільської ради по оформленню спірної довіреності неправомірними.

Щодо вимог позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним є надуманими, ґрунтуються на припущеннях, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до кредитного договору №014/0022/82/35080 від 05.07.2006 року відповідач ОСОБА_7 отримав у Вижницькому відділенні Чернівецької обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитні кошти в сумі 50000,00 гривень на термін з 05.07.2006 року по 04.07.2013 року, кошти призначені для використання на споживчі цілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Частина 3 даної статті СК України передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, наведені положення норм Сімейного кодексу України регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного з подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином, направленим на отримання у власність грошових коштів і не створює обовязків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в ході розгляду даної справи не встановлено обставин, які згідно з вимогами закону можуть бути підставою для визнання вищезазначеного кредитного договору недійсним, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача ОСОБА_7 на те, що коштів в сумі 50000,00 за спірним кредитним договором він особисто не отримував, а їх отримувала інша особа, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та спростовуються поясненнями сторін.

Доводи ОСОБА_7 про те, що кредитний договір підписано не уповноваженою особою, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

На підставі ст.ст. 2, 15, 16, 29, 203, 215, 224, 236, 526, 530, 651, 653, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 60, 65 СК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя с.Мілієве, Вижницького району Чернівецької області, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ( п/р №29099371 в Чернівецькій обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 356464, код ЄДРПОУ 21418784) за кредитними договором №014/0022//82/35080 від 05.07.2006 року станом на 25.05.2010 року суму заборгованості в розмірі 53230 (Пятдесят три тисячі двісті тридцять) гривень 30 (Тридцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 532,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково .

Визнати дії секретаря Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області Двірник Лілії Іванівни по оформленню довіреності виданої 30 червня 2006 року ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 неправомірними.

Визнати довіреність від 30 червня 2006 року, видану від імені ОСОБА_3 на імя ОСОБА_7, посвідчену 04 липня 2006 року секретарем виконавчого комітету Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області Двірник Л.І. зареєстровану в реєстрі за №72 - недійсною.

Визнати заяву ОСОБА_7, який діяв за довіреністю ОСОБА_3 про надання згоди останньої на передачу в іпотеку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, в звязку з одержанням кредиту, посвідченої нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. тазареєстровану в реєстрі за №4478, - недійсною.

Визнати договір іпотеки від 04 липня 2006 року укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі начальника Вижницького відділення ЧОД АППБ «Аваль» та ОСОБА_7, посвідчений нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. зареєстрований в реєстрі за №4489 - недійсним.

Зобовязати приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. зняти заборону на відчуження житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, що була накладена як на предмет іпотеки по договору іпотеки від 04 липня 2006 року зареєстрована в реєстрі за №4440/118.

В решті позовних вимогах відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

СУДДЯ: