Рішення № 112912592, 16.08.2023, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/71/2023 Справа № 490/7863/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., за участю секретаря судового засідання Позднякова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

В вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості у сумі 48757,98 долрів США.

В обгурнутвання вимог, 05.08.2008 року між АКБСР «УкрСоцбанк» (далі - Кредитор, Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) уклали кредитний договір №640/747-К747, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти в сумі 50000,00 дол. США. У порушення умов Договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого має заборгованість у сумі 38559,27 дол. США заборгованість за кредитом та 10198,71 дол. США - заборгованість за відсотками. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника , відповідно до ст. 553 ЦК України, 05.08.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №640/747-П747.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2018 року визначено головуючого по справі суддю Чулуп О.С.

Ухвалою від 25.02.2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.02.2021 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою від 15.02.2021 року суддею Гуденко О.А. прийнято до провадження справу за позовом АТ " Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 24.03.2021 року замінено позивача Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» правонаступником - Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 28 січня 2022 року Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 05 липня 2021 р. по справі № 490/7863/18 за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Заочне рішення від 05 липня 2021 року за позовом Акціонерного товариства"Альфа-Банк"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості - скасувати і призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 17 травня 2022 р.

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи. Відповідно до ч. 3 ст.211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядкуст. 128 ЦПК України, в тому числі через свого представника та через оглошення на сайті Судова влада. Причини неявки відповідачі суду не повідомили, будь-яких заяв та клопотань від відповідачів та їх представника не надходило.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно достатті 280 ЦПК Українисуд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити повторне заочне рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

05 серпня 2008 року між АКБСР «УкрСоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №640/747-К747, відповідно до якого позичальнику надано грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 50000,00 доларів США зі сплатою 13,50 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, на умовах визначених цим договором.

10 жовтня 2008 року між Банком та Позичальником була укладена Додаткова угода №1 до вищевказаного договору, відповідно до якого сторони внесли зміни до умов кредитування.

05 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 (далі - Поручитель) укладено Договір поруки №640/747-ІІ747, відповідно до якого Поручитель зобовязується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі , в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту №640/747-К747 від 05.08.2008 р.

Також 05.08.2008 між Банком та ОСОБА_2 укладено Іпотечний Договір , посвідчений нотаріально за реєстровим № 2463, відповідно до якого відповідач як іпотекодавець передав банку в іпотеку нежитлові приміщення , площею 127,8 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі , в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту №640/747-К747 від 05.08.2008 р.

Згідно Протколу № 340504 проведення електронних торігв від 22.06.2018 року вказанеий предмет іпотеки був реалізований в межах виконавчого провадження , в якому стягувачем був АТ «УкрСоцбанк», за 516 160 грн, що на той час складало еквівалент 19 621,85 доларів США.

Як зазначав у заяві про скасування заочного рішення представник відповідача ОСОБА_2 ,, вказана сума, яка мала б бути направлена на рахунок погашенян заборгованості по кредиту - не була врахована позивачем.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданої позивачем, останній платіж на погашенян тіла кредиту був внесений в листопаді 2009 року.

Також Банком була зарахована 26.06.2018 року 16 921, 30 дол.США, еквівалент 442 891,75 грн в рахунок погашення заборгованості за нарахованим та непогашеними відсотками за кредитом.

Відповідно до п. 2.6 вищезазначеного кредитного договору, погашення заборгованості позичальника за цим договром здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за комісіями, прострочена заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість, пеня, штрафні санкції.

За такого, суд вважає встановленим, що кредитром була зарахоована сума, отимана від продажу предмета іпотеки відповідно до положень п. 1.1.3 , п. 2.6 Кредитного договору - а саме на погашення нарахованих відсотків по кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань за договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ст.543 ЦК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до пункту 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

05.04.2023 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 910/4518/16. Предметом спору за договорами були проценти, які були нараховані фінансовими установами після закінчення дії договорів.Розглядаючи справу, Велика Палата визначила, що розуміється під поняттям «користування кредитом» - це певний період часу погоджений сторонами кредитного договору відповідно до якого позичальник отримує право за плату правомірно не сплачувати кредитору в повному обсязі борг протягом певного часу і такі проценти врегульовуються положеннями статті 1048 ЦК України. Відповідні очікування позичальника на певний період отримати кошти та не повертати їх відразу, а в замін очікування кредитора відмовитися від негайної вимоги повернення коштів за плату у вигляді процентів від суми закріплюються сторонами у підписаному кредитному договорі.

Разом з тим, якщо закінчився строк кредитування чи кредитор пред`явив вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості у порядку передбаченому статтею 1050 ЦК України, то позичальник не отримує від кредитора блага у випадку відстрочення погашення кредиту, а тому і не повинен сплачувати проценти передбачені статтею 1048 ЦК України. У свою чергу очікування кредитора на отримання плати за кредит поза межами домовленостей з відстрочення платежу/платежів не можуть вважатися легітимними так як кредитор може зловживати своїми правами та затягувати з поверненням кредиту в примусовому порядку, щоб отримати більшу винагороду за свої послуг. Більше того, обов`язок позичальника сплачувати проценти за статтею 1048 ЦК України після закінчення строку кредитування порушить баланс інтересів так як він не буде кореспондувати жодному праву кредитодавця. Таким чином, фактично Велика Палата Верховного Суду погодилася зі своїми попередніми висновками, що після закінчення строку кредитування чи ініціювання процедури дострокового повернення всієї суми заборгованості право кредитора на проценти передбачені статтею 1048 ЦК України припиняється. Натомість невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту у терміни визначені договором є підставою для притягнення до відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Положеннями ст. 4 Кредитьного договору передбачена відповідальність у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, яке полягає у сплаті пені та штрафів..

Відповідно до приниципу диспозитивності цивільного судочинства суд звертає у вагу, що вимог про стягнення з відповдачів пені та штрафів позивачем не заявлено.

Також , відповідно до п.4.4 кредитного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного) виконання позичальником обов`язків , визначених п.3.3.8 цього Договору ( своєчасно погашати кредит з нарахованими процентами) , протягом більше, ніж 90 днів , строк користування кредитом вважається таким , що настав, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту.

Так, за наданого позивачем розрахунку вбачаєьться, що проценти ним нараховані за весь період з часу отримання кредиту і до серпня 2018 року включно, тоді як останній платіж за тілом кредиту був сплачений позичальником в 2009 році, а по процентам - в червні 2016 року

Крім того, суд враховує, що Банком до звернення до суду з цим позовом було проведено процедуру примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому, коли було Банком розпочато цю процедуру, а отже і пред`явлено вимогу про дострокове повернення кредиту відповідачам - позивачем суду не повідомлено і в позові на таке Банк не посилається.

За такого, суд приходить до висновку, що Банк іпсля настання вказаних обставин та з урахуванням положень п.4.4.4 кредитного догвору втратив право нарахування позчальнику та відповідно поручителю процентів відповідно до статті 1048 ЦК України після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту , а отже у задоволенні вимог про стягнення 10198,71 дол. США заборгованості за відсотками слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобовязання за Договором, а відповідачі навпаки, порушили його умови в частині своєчасної та повної сплати кредитних платежів, тому утворилася заборгованість в сумі 38559,27 дол. США - заборгованості за тілом кредиту, яка до цього часу не погашена.

Виходячи з положень ст.ст. 526, 530, 552, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позовна заява в частині стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в рівних частинах на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений ним при поданні позову, пропорційно до задволених позовних вимог - у сумі 16436,22 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,81,141,247,263-265,279,280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 38 559 доларів 27 центів США - заборгованості за тілом кредиту за кредитним договром № 640/747-К747 від 05.08.2008 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» судовий збір по 8 218 грн. 11 коп.з кожного.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Миколаївського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони

Позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р №UA253003460000037396000000004, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО