Постанова № 1129102, 21.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-9766/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“21” серпня  2007 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Фадєєвої Н.М.,

Суддів:  Маринчак Н.Є., Гордійчук М.П., Костенка М.І., Рибченка А.О.

при секретарі:  Каліушко Ф.А.

за участю представника:

позивача:  Суліма М.В.

розглянувши:

1. касаційну скаргу  Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк»

на  рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2005 року

2. касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

на  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2005 року

 у справі  №18/322-А2/157

за позовом  Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк»

доДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення збитків, -

встановив:

У серпні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську         №0006951700/0 від 02.08.2004р. та стягнення з відповідача на його користь збитки в сумі 32606,43грн. у вигляді оплати юридичних послуг.

Позовні вимоги вмотивовані наступним.

Позивач стверджує, що після набуття чинності Конституцією України 1996р. укази Президента України стосовно встановлення оподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян не мають сили закону, отже, відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» - не можуть встановлювати або змінювати ставки та механізм справляння податків (обов’язкових платежів). За таких обставин податковим органом було неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач вважає обґрунтованим нарахування та утримання ним прибуткового податку з громадян за ставками, визначеними Декретом КМ України №13-92 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян» яким визначається неоподаткований мінімум для обчислення прибуткового податку з фізичних осіб у розмірі мінімальної заробітної плати.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що Указ Президента «Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» не було визнано неконституційним, а отже відсутні підстави стверджувати про неправомірне застосування даної норми податковим органом та визнання недійсним прийнятого на її підставі податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2005р. рішення першої судової інстанції було частково скасовано: було задоволено позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій в сумі 43475,24грн.. В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004р. було залишено без змін.

Суд другої судової інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання неправомірним застосування Указу Президента України «Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» при визначенні розміру неоподаткованого мінімуму для проведення розрахунків прибуткового податку фізичних осіб. Щодо застосування штрафних санкцій за помилкове застосування чинних нормативно-правових актів при нарахуванні прибуткового податку з громадян, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх застосування на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки умовою для застосування згаданої норми закону є  здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати обов’язкового платежу, адже позивачем сплачувався відповідний податок із застосуванням іншої шкали ставок.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначив, що суду не було представлено доказів на підтвердження оплати наданих юридичних послуг.

Не погоджуючись вищезазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, поставлено питання про скасування рішеннями першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач також звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій, вказуючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, поставлено питання про скасування рішення другої судової інстанції та залишення в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Івано-Франківською філією АКБ «Правекс-Банк» за період з 01.07.20001р. по 30.09.2003р., про що складено акт №664/23-6-25596229 від 28.07.2004р..

Висновками вищезазначеного акту перевірки, зокрема, було вказано на порушення позивачем Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992р. в частині застосування прогресивної шкали ставок, що призвело до неповного утримання та перерахування прибуткового податку до бюджету. А саме: Івано-Франківською філією АКБ «Правекс-Банк» у 2003 році проведено грошові виплати штатним працівникам без попереднього нарахування та сплати прибуткового податку з громадян в сумі 12495,57грн..

Як встановлено попередніми судовими інстанціями за наслідками проведеної перевірки і на підставі її висновків податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у якому позивачу донараховано суму прибуткового податку в розмірі 21737,62грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обчислення та своєчасності сплати прибуткового податку з громадян у сумі 43475,24грн..

Ухвалюючи судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку при визначенні ставки прибуткового податку повинен застосовуватись мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі 17,00грн. на місяць (неоподатковуваний мінімум), який визначено Указом Президента України «Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян».

Проте, судова колегія вважає такий висновок помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах діючого податкового законодавства.

Статтею 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема, система оподаткування, податки та збори.

За приписами ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» (з подальшими змінами) встановлено, що ставки, механізм справляння обов’язкових платежів, за винятком особливих видів мита та збору, не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних осіб, який діяв на час спірних правовідносин, є Декрет КМ України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Згідно ст.7 вищезазначеного Декрету КМ України для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) є мінімальна заробітна плата.

Таким чином, з огляду на ту обставину, що відповідних змін до приписів КМ України №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» щодо встановлення ставок оподаткування внесено не було – застосування контролюючим органом Указу Президента України «Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» (неоподатковуваного мінімуму 17,00грн.) при визначенні ставки прибуткового податку з громадян є неправомірним, а відтак оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача оплати юридичних послуг, суд касаційної інстанції погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст.94 КАС України суд присуджує здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень, на її користь з Державного бюджету України всі витрати на правову допомогу що мають бути документально підтвердженими.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційні скарги Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк» та Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2005 року – скасувати.

Позовні вимоги  Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк» задовольнити частково. Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0006951700/0 від 02.08.2004р. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2006р. про зупинення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004р..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно: