Рішення № 112897790, 16.08.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15165/19

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засіданні Волошиній А.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Шкред А.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Нищенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Служба у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав, -

В И Р І Ш И В :

В листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 15.11.1997 р. по 15.10.2012 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Святошинського районного суду м. Києва № 2608/13803/12 від 15.10.2012р. Від шлюбу сторони мають двох дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з позивачкою. З часу розірвання шлюбу відповідач у вихованні нашої доньки ОСОБА_3 жодної участі не бере, не зустрічається з нею та не телефонує, не поздоровляє на свята, не цікавиться станом її здоров`я, успіхами в навчанні, відпочинком, фізичним та духовним розвитком. Так само відповідач не брав участі у вихованні сина ОСОБА_4 , який 18.03.2018 р. досяг повноліття. В вересні 2019 р. позивачка звернулась до Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області з заявою щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно їх дочки - малолітньої ОСОБА_3 . Питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області 05.11.2019 р., на якому були присутні позивач, відповідач та їх дочка ОСОБА_3 . Згідно з висновком щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав батька гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.11.2019 р. № 5137769.4403.2 на підставі рішення комісії з питань захисту драв дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 05 листопада 2019 року (протокол № 32) орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька - гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Комісією було встановлено, що на теперішній час ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 . Та обставина, що дочка проживає позивачкою за вказаною адресою і що умови її проживання є належними, створені умови для навчання, виховання та відпочинку підтверджується актом перевірки житлових умов від її. 10.2019 року, складеним провідним фахівцем соціальної служби Софіївсько-Борщагівської сільської ради. Комісією також було встановлено, що малолітня ОСОБА_3 навчається у спеціалізованій школі № 131 Святошинського району м. Києва. Вказана обставина підтверджується довідкою від від 13.11.2019 р. № 233. Згідно з характеристикою спеціалізованої ніколи № 131 батько участі у навчальному процесі дочки не бере, поведінкою дочки не цікавиться. Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді вих. № 739 від 15.10.2019 р. з 17.09.2019 р. відбулось 2 психологічні консультації з ОСОБА_5 . Відсутність батька не впливає на позитивне бачення майбутнього ОСОБА_6 . Також в висновку комісії з питань захисту прав дитини при Києво- Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 11.11.2019р. вказано, що малолітньою ОСОБА_3 , в присутності начальника служби у справах дітей та сім`ї 16.10.2019 р. складено заяву, в якій дитина зазначила про те, що батько не приймає участі у її житті та вихованні, не зустрічається з нею, востаннє бачила батька чотири роки тому, погоджується визначенням доцільності позбавлення його батьківських прав. На засіданні від 05.11.2019 р. відповідач надав пояснення, що не приймає участі у вихованні дочки через вчинення її матір`ю перешкод у спілкуванні дитиною, проте до органів опіки та піклування з заявами щодо усунені перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною відповідач не звертався, документально вказані факти не підтвердив. З цього приводу позивачка зазначає, що вона не створювала відповідачу перешкод спілкуванні з дітьми, однак бажання спілкуватись та займатись їх вихованням відповідач не виявляв. З ОСОБА_6 відповідач не спілкувався вже багато років. В останній розмові з сином ОСОБА_4 , якому 18.03.2019 р. виповнилось лиш 19 років, відповідач погрожував, що подасть до суду позов на сина для стягнена аліментів на власне утримання у зв`язку з непрацездатністю. При цьому, свої батьківських обов`язків відповідач не виконував, батьківської допомоги та підтримки дітям не надавав, натомість вже застосовує психологічний тиск до сина, що також може загрожувати їх дочці ОСОБА_6 . Щодо виконання відповідачем обов`язку по сплаті аліментів, позивач зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2016 р. по справі №761/26953/15-ц було задоволено позов позивачки про збільшення розміру аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення повноліття сином ОСОБА_7 , а в подальшому по 1/6 частині щомісяця і до досягнення повноліття дочкою ОСОБА_6 , але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В частині позовних вимог про збільшення розміру аліментів рішення набрало законної сили. На його виконання видано виконавчий лист від 08.07.2016 р., який пред`явлено позивачем до виконання до Шевченківського ВДВС ГУЮ в м. Києві, де відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. У вказаному виконавчому провадженні було складено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з 09.11.2016 по 31.12.2018, згідно з якою заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання дітей склала 3134,26 євро. В подальшому Шевченківським районним судом м. Києва ухвалою від 08.10.2019 р. у справі № 761/26953/15-ц вказану довідку скасовано і направлено і направлено до виконавчої служби для здійснення перерахунку заборгованості. На даний час державним виконавцем здійснюється перерахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідача, який буде надано одразу після його отримання позивачем.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 02.01.2020 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

У вересні 2020 р. відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що з викладеним неможливо погодитись з урахуванням того, що таку ситуацію, при якій Відповідач не мав змоги спілкуватись зі своїми дітьми, цілеспрямовано створювала Позивачка та будь-якими способами намагалась перешкодити Відповідачу у спілкуванні з дітьми. Одразу після розлучення, коли діти були ще малими і знаходились під безпосереднім впливом та тотальним контролем Позивачки, Відповідачу категорично заборонялось спілкуватись з дітьми. В цей період, Відповідач намагався хоч якимось чином підтримувати контакт з дітьми, оскільки Позивачка відмовлялась надавати слухавку дітям і тому Відповідач змушений був писати листи дітям, що підтверджується листами, які додаються до даного відзиву. Так як Позивачка перешкоджала Відповідачу навіть вітати дітей з днем народження, тому Відповідач змушений був вітати доньку ОСОБА_8 з днем народження також листами та направляти подарунки знову ж таки поштовим зв`язком. Оскільки спілкуватись персонально з Відповідачем Позивачка також відмовлялась, Відповідач змушений був направляти листи до Позивачки також письмово та просити її надавати можливість спілкуватись з дітьми та не перешкоджати цьому, що може підтверджуватись листом від 23.04.2014 року. Що стосується спільного відпочинку, то знову ж таки погоджувати спільний час відпочинку з дітьми Відповідач намагався письмово. І одного разу це таки вдалося і Відповідачу Позивачка дозволила Відповідачу взяти з собою дітей на море. Позивачка своїми діями та вчинками постійно створювала конфліктні ситуації або провокувала їх створення. Спочатку Позивачка дозволяла взяти дітей на прогулянку або святкування, а потім зверталась до служби опіки та піклування зі скаргами на дії Відповідача, ймовірно переслідуючи мету створення негативного образу безвідповідального батька. Оскільки Позивачка в будь-який спосіб перешкоджала Відповідачу у спілкуванні з дітьми, Відповідач був змушений звернутись до Служби у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві стосовно усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. В результаті такого звернення, Службою у справах дітей була проведена профілактична бесіда з Позивачкою, що підтверджується листом № 40-5-121 від 23.05.2014 року. Однак всі спроби Відповідача спілкуватись з дітьми наштовхувались на спротив Позивачки. Щоразу вона вигадувала все нові і нові підстави для скарг на Відповідача до Служби у справах дітей, що знову ж таки змушувало Відповідача надавати свої пояснення стосовно надуманих конфліктних ситуацій. Починаючи з 2018 року, син ОСОБА_7 став повнолітнім і тому тепер особливих перешкод у спілкуванні з ним у Відповідача немає, хоча він постійно і піддається до різного психологічного тиску зі сторони Позивачки, яка всіляко намагається налаштувати сина проти Відповідача. Також відповідач звертає увагу суду, що саме Відповідач став ініціатором спілкування стосовно навчання ОСОБА_7 та спільної оплати за його завчання. Що стосується спілкування з донькою, то Відповідач постійно вдається до спроб спілкування з Позивачкою, з метою отримання дозволу та можливості спілкуватись з донькою. Остання така письмова спроба була 08.11.2019 року. З урахуванням викладеного вбачається, що Відповідач постійно вдається до різних спроб спілкування з дітьми, в тому числі і донькою ОСОБА_6 , яка на даний час ще залишається неповнолітньою та під повним контролем Позивачки, яка повністю «режисирує» поведінку доньки по відношенню до батька. В своїй позовній заяві Позивачка посилається на те, що у Відповідача існує заборгованість зі сплати аліментів на суму 3 134,26 ЄВРО, та одразу зазначає, що розрахунок, зроблений державним виконавцем був скасований рішенням Шевченківського районного суду м. Києва. Окрім цього, відповідач звертає увагу суду на суму, яка була зазначена Позивачкою в якості заборгованості зі сплати аліментів, а саме 3 134,26 ЄВРО за період з 09.11.2016 року по 31.12.2018 року. Разом з тим Позивачка не зазначила, коли такі вимоги були пред`явлені до стягнення державному виконавцю. В заперечення заявлених вимог стосовно заборгованості зі сплати аліментів, Відповідач не має заборгованості зі сплати поточних та щомісячних платежів аліментів на користь Позивачки для утримання доньки ОСОБА_6 . В період 2015-2016 років, додатково до коштів, які перераховував Пенсійний фонд в якості аліментів, Відповідач ще сплачував частину коштів для виконання вимог законодавства про сплату розміру не менше ніж 30% прожиткового мінімуму. Також довідкою-розрахунком по сплаті аліментів від 23.05.2016 року, державним виконавцем навіть було зафіксовано переплату зі сплати аліментів в розмірі 4 430,95 грн. Перерахування аліментів на користь Позивачки з місця роботи Відповідача підтверджується довідками з місця його роботи, оскільки Відповідач є військовим пенсіонером. Тобто розрахунок, здійснений державним виконавцем є необґрунтованим та безпідставним, тому і був оскаржений Відповідачем до Шевченківського районного суду м. Києва, що не заперечується самою Позивачкою, а відтак говорити про заборгованість зі сплати аліментів зі сторони Відповідача є передчасним. В вересні 2019 року Позивач звернулась до Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області з заявою щодо доцільності позбавлення Відповідача батьківських прав відносно нашої доньки - малолітньої ОСОБА_3 . Згідно з Висновком щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав батька гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.11. 2019 р. № Б137769.4403.2 на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 05.11.2019 року (протокол № 21) орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька - ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак Відповідач з цим висновком категорично не згоден, оскільки вважає, що Службою у справах дітей та сім`ї було допущено ряд помилок, які вплинули на прийняття такого хибного Висновку. Оскільки станом на дату проведення засідання комісією 05.11.2019 року Відповідач не встиг підготувати ряд доказів, які спростовували заяви Позивачки, тому ним була подана заява до Служби у справах дітей та сім`ї з долученням ряду документів. Однак, на жаль, вони не були враховані. Не погоджуючись з вказаним Висновком Відповідачем 16.12.2019 року було подано скаргу на дії Служби у справах дітей та сім`ї, оскільки Відповідач вважає, що комісією було недостатньо досліджено всі обставини справи, та не були взяті до уваги ряд доказів. Натомість у наданій відповіді від 18.01.2020 року відповідачу було роз`яснено, що остаточне рішення про позбавлення Відповідача батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може прийняти тільки суд. В своїй позовній заяві Позивачка посилається на те, що нібито Відповідач вчиняв моральний тиск на сина ОСОБА_7 та примушував його утримувати себе в зв`язку з непрацездатністю. Вказане посилання Позивачки взагалі виходить за рамки здорового глузду. Слід відмітити, що Відповідач постійно мав джерела доходу. Спочатку він перебував на військовій службі, а потім, після виходу на пенсію за станом здоров`я, почав отримувати пенсію. Згодом Відповідач додатково ще й працевлаштувався, що давало йому додатковий дохід.

Позивачем була подана відповідь на відзив, в якій позивачка зазначала, що позивач підтверджує, що в 2015 р. відповідач дійсно направляв листи дітям. Вказані листи передавались позивачем дітям і вони їх читали, однак не хотіли відповідати. Таке рішення діти приймали самостійно без впливу позивача, що можуть самостійно пояснити в суді під час допиту в якості свідків. Так, через належність 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 матері відповідача, ОСОБА_9 , остання застосовувала психологічне насилля до дітей, принижувала та ображала їх, влаштовувала скандали. Відповідач незважаючи на неодноразові звернення до нього дітей, прийняв сторону матері та вирішив в конфлікт не втручатись. Між тим, такі обставини робили життя дітей нестерпними і саме в цей період вони потребували допомоги батька. Згідно роз`яснювальної записки практичного психолога ОСОБА_10 -ІІІ Ступенів № 95 Шевченківського району м. Києва ОСОБА_11 (копія додається) бесіда психолога з дітьми виявила, що залякування, погрози, скандали, образи, приниження честі та гідності матері перед їх очима відбуваються при кожній появі ОСОБА_9 . На прохання ОСОБА_7 до батька, ОСОБА_2 (сім`я розлучена, разом не проживає) вгамувати свою матір, він відповів «це не мої проблеми». Згідно подання директора та психолога ОСОБА_10 -ІІІ Ступенів № 95 Шевченківського району м. Києва вих. № 234 від 19.12.2014 (копія додається) адміністрацією та психологічною службою школи було повідомлено комісію у справах дітей Шевченківської в м. Києві державної адміністрації, що діти систематично піддаються психологічному насильству з боку рідної бабусі ОСОБА_9 . В подані зазначено про те, що агресивна поведінка рідної бабусі та байдужість батька нівечать світосприйняття дітей. Оскільки відповідач, незважаючи на неодноразові звернення до нього дітей з приводу вказаного конфлікту, залишався байдужим, жодної допомоги їм не надав, ставлення дітей до нього змінилось без впливу та втручання позивача. Обставина щодо створення позивачем перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми дійсності не відповідає, доказами не підтверджується. Позивач звертає увагу суду, що відповідач не надає жодних доказів участі в житті дітей, навіть вітання їх з днем народження, за період з 2016 р. по 2019 р., а лише за 2015 р., коли саме і був наявний вищевказаний конфлікт. Після 2015 р. відповідач навіть формальні звернення перестав надсилати дітям, зі святами їх не вітав, подарунки не надсилав, не зустрічався з ними та не шукав таких зустрічей, станом здоров`я та успіхами в навчанні не цікавився, відпочивати не пропонував. Щодо самих листів за 2015 р., то листи до сина ОСОБА_12 не є належними доказами по справі, не стосуються предмета спору, оскільки предметом спору є позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 . Щодо звернення відповідача до позивача з приводу оздоровлення дітей листом від р., то як вірно зазначає відповідач, позивач листом надала свою згоду на оздоровлення дітей, однак відповідач вказаним дозволом не скористався, оскільки вочевидь не мав наміру реально організувати відпочинок дітей, а лише формально зафіксував свій намір. Водночас вказаним листуванням підтверджується, що позивач перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми не створювала. Як приклад, створення йому перешкод в спілкуванні з дітьми, відповідач наводить випадок, який мав місце 27.09.2014 р., коли він забрав дітей на святкування дня народження племінника відповідача, наслідком чого став виклик поліції позивачем та надання пояснень відповідачем Службі у справах дітей. У відзиві відповідач зазначає, що забрав дітей на святкування зі згоди позивача, однак з пояснень від 16.10.2014 р. вбачається, що відповідач не отримав згоди позивача на те, щоб забрати дітей на святкування. Обставини зазначені відповідачем у відзиві та поясненнях дійсним обставинам не відповідають. Про обставини вказаної події позивач написала заяву до Служби у справах дітей, зареєстровану 29.09.2014 р. У відповідь на вказану заяву позивача Службою у справах дітей було надано відповідь листом від 29.10.2014 р. № 40-Б-293, в якій зазначено, що телефони відповідач повернув дітям після святкування. В той же час в поясненнях відповідач зазначав, що нібито телефони повернув до святкування і що діти нібито дзвонили позивачу, чого насправді не було. Таким чином, відповідач вкотре перекручує дійсні обставини його вчинків та відношення до дітей, зокрема ОСОБА_3 . На жодні дитячі свята та заходи, дні народження відповідач дітей ніколи не відводив. Лист Служби у справах дітей від 23.05.2014 та пояснення відповідача від 15.11.2015 також не підтверджують виконання відповідачем батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_3 протягом останніх 4 років, тобто за період з 2016 по 2019, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Лист до позивача від 08.11.2019 було надіслано відповідачем вже після проведення засідання Службою у справах дітей про позбавлення відповідача батьківських прав, яке відбулось 05.11.2019 р. Саме після проведення засідання Службою відповідач почав вчиняти активні дії з метою створення враження, що відповідач належним чином виконує батьківські обов`язки відносно доньки. Між тим, позивач в позовній заяві вказувала щодо несвоєчасного виконання відповідачем обов`язків зі сплати аліментів, оскарження відповідачем довідки-розрахунку державного виконавця. На даний час нова довідка-розрахунок державним виконавцем не складена, незважаючи на звернення позивача. З огляду на вказане визначити точний розмір заборгованості відповідача станом на момент подання відповіді на відзив не видається можливим. Одразу після отримання довідка буде надана суду. Відповідач зазначає у своєму відзиву, що він не мав достатнього часу для підготовки до засідання комісії зі Служби у справах дітей від 05.11.2019 р., про яке йому було повідомлено 31.10.2019 р., про що зазначено в скарзі відповідача. Посилання відповідача на недостатність часу для підготовки є необґрунтованими, оскільки позивач мав 4 дні для підготовки до засідання, на самому засіданні Служби відповідач був присутній разом з документами, однак на прохання комісії надати такі документи для огляду, надати документи відмовився. Комісією було повідомлено про те, що відповідачу надається ще 7 днів для подання документів та для складання висновку. Однак протягом вказаних 7 днів документи відповідачем надані не були, про що було повідомлено позивачу при отриманні висновку від 11.11.2019 р. щодо доцільності позбавлення батьківських прав. До відзиву відповідачем додано заяву від 12.11.2019 р. Відмітки про прийняття заяви або докази її надсилання до примірника відзиву, отриманого позивачем, не додані, а отже, подання вказаної заяви не є підтвердженим. Водночас в заяві як аргумент зазначено те, що позивач не зверталась до відповідача з вимогою приділяти увагу дітям.Вказаний аргумент в заяві свідчить про нерозуміння відповідачем сутності батьківського обов`язку, який полягає в постійному піклуванні, вихованні та участі в житті дитини без примусу та спонукання з боку іншого з батьків. В чому полягали перешкоди для відповідача в спілкуванні з ОСОБА_13 протягом 2016 - 2019 р. відповідачем в заяві не зазначено. Всі обставини зазначені відповідачем в скарзі від 16.12.2019 щодо перешкод, які створювались йому позивачем у спілкуванні з донькою дійсності не відповідають, стосуються періоду до кінця 2015 або листопада 2019 р. після проведення засідання Служби у справах сім`ї, доказів створення таких перешкод відповідачем не надано.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просила їх задовольнити, надали пояснення, в яких вказали, що відповідач ухиляється від виховання малолітньої дочки ОСОБА_3 , не виконує своїх батьківських обов`язків.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечувала та просили відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві. посилаючись на те, що відповідач бажає приймати участь у вихованні та навчанні дочки, однак на даний час позивачем чиняться перешкоди у його спілкуванні з дочкою.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи, та висновок органу опіки та піклування.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15.11.1997 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 15.10.2012 року у цивільній справі № 2608/13803/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_14 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01.02.2006 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві, актовий запис № 241.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 29.02.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини видів доходів (заробітків), щомісячно , починаючи з 05 вересня 2015 року до досягнення ними повноління, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Дитина проживає разом із матір`ю - позивачкою у справі, за адресою: АДРЕСА_3 , а також не заперечується стороною відповідача.

Відповідно до довідки № 233 від 13.11.2019, виданої Спеціалізовоною школою № 131 Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації,

дитина сторін відвідує дошкільний навчальний заклад № 131.

Згідно наданої вказаним вище дошкільним закладом характеристики на дитину, дівчинка має навчальні досягнення високого рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Організована, контролює себе, дотримується режиму дня. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з усіма учнями. Мама завжди цікавиться навчанням і поведінкою ОСОБА_6 та регулярно відвідує школу. Батько участі у навчальному процесі дочки не бере, поведінкою не цікавиться.

Як вбачається з наданих документів, відповідачем неодноразово направлялись листи до позивачки з проханням її надавати можливість спілкуватись з дітьми та неперешкоджати цьому, що підтверджується листами, які наявні в матеріалах справи.

Окрім цього, відповідач звертався до Служби у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві стосовно усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, що підтверджується листом № 40-5-121 від 23.05.2014 року.

За висновком Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, наданий як органом опіки та піклування, від 11.11.2019 р. № Б 137769.4403.2, останній вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини.

Однак відповідач з цим висновком категорично не згоден, оскільки станом на дату проведення засідання комісією 05.11.2019 року відповідач не встиг підготувати ряд доказів, тому ним була подана заява до Служби у справах дітей та сім`ї з долученням ряд документів.

Не погоджуючись з вказаним висновком відповідачем 16.12.2019 року було подано скаргу на дії Служби у справах дітей та сім`ї, оскільки відповідач вважає, що комісією було недостатньо досліджено всі обставини справи, та не були взяті до уваги ряд доказів.

Згідно матеріалів справи, виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового стягнення аліментів відкривалось державним виконавцем за заявою позивача за виконавчим листом № 761/26953/15-ц, виданим Шевченківським районним судом м. Києва. У вказаному виконавчому провадженні було складено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з 09.11.2016 по 31.12.2018 р.р.

В подальшому Шевченківським районним судом м. Києва ухвалою від 08.10.2019 р. у справі № 761/26953/15-ц вказану довідку скасовано і направлено до виконавчої служби для здійснення перерахунку заборгованості.

Донька сторін - ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що батько з нею не спілкується вже тривалий термін, її життям не цікавиться, тому вона вважає, що є доцільним позбавлення батька батьківських прав відносно неї.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 показали про обставини проживання сторін у шлюбі, ставлення їх до дитини, з яких не вбачається, що відповідач самоусунувся від виховання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його дочки - ОСОБА_3 , ґрунтуються на ухиленні відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України) та небажанні позивача, щоб у майбутньому відповідач мав право на утримання від доньки.

З огляду на зміст п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Проаналізувавши висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавити батьківських прав відповідача, суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, оскільки зроблений на підставі лише пояснень позивача, висновок про самоусунення відповідача від участі у вихованні дитини зроблений лише з тих обставин, що відповідач не звертався до органу опіки чи суду про усунення перешкод у вихованні дитини, прийнятий без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки. Сам факт проживання батька окремо від доньки, невідвідування батьком навчальних закладів не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Даних щодо застосування заходів впливу у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків та їх безрезультатності матеріали справи також не містять.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме: невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого беззаперечного доведення.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею. Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки ОСОБА_2 суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав як гострої соціальної необхідності у застосуванні такого втручання у права, захищені статтею 8 Конвенції.

Заслухавши позивача, її представника, відповідача та представника відповідача, свідків, а також дочку сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то не підлягають стягненню і сплачений позивачем при подачі позову судовий збір.

На підставі ст. ст. 7, 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Служба у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Служба у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області (місцезнаходження за адресою: 03115, м.Київ, пр.Перемоги, буд.126; код ЄДРПОУ 44155569).

Суддя Н. М. Ларіонова