Вирок № 112897789, 17.08.2023, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6053/23

Провадження № 1-кп/758/1223/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора - ОСОБА_3 ,

з боку захисту: обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023100070000884 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, який не працює, неодружений, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та 14 березня 2022 року, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» № 133/2022, в Україні продовжено введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. 16.11.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 757/2022 в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 19.02.2023.

У період часу з 21.11.2022 по 31.01.2023 ОСОБА_4 на умовах строкового трудового договору відповідно до наказу № 3118-к від 18.11.2022 призначено на посаду касиру пункту надання фінансових послуг філії № 1 ТОВ «НоваПей».

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Відповідно до Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, працівник, що займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей у зв`язку з викладеним зобов`язується:

а) дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків;

б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати й передавати у визначеному чинним законодавством України порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей:

г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

У випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства, зокрема, але не виключно, згідно із ст. 135-3 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до посадової інструкції касир пункту надання фінансових послуг філії ТОВ «НоваПей» несе відповідальність, зокрема за:

1. Недотримання вимог касової дисципліни;

2. Втрату, знищення, пошкодження матеріальних та інших цінностей, які касир отримав для здійснення своїх посадових обов`язків;

Крім того, посадовою інструкціє визначено, що касир несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Товариству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, в межах і порядку, передбачених законодавством України.

Так, перебуваючи на посаді касира пункту надання фінансових послуг № 10631 (ПНФП), що за адресою: м Київ, проспект Правди, 41Д, будучи матеріально-відповідальною особою, у невстановленому місці та часі, у порушення вимог законодавства, усвідомлюючи, що в Україні діє воєнний стан, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на привласнення майна ТОВ «НоваПей» (код ЄДРПОУ 38324133).

У подальшому, 19.04.2023, приблизно о 20:50 год., ОСОБА_4 , будучи матеріально-відповідальною особою, перебуваючи у касовій зоні пункту надання фінансових послуг № 10631, що за адресою: м Київ, проспект Правди, 41Д, у приміщенні відділення Нової Пошти № 448, керуючись корисливим мотивом, умисно, з метою привласнення майна ТОВ «НоваПей», а також усвідомлюючи те, що в Україні діє військовий стан, під час здійснення перерахунку грошових коштів відділення пункту надання фінансових послуг № 10631, безпідставно заволодів частиною грошових коштів ТОВ «НоваПей» у розмірі 84 841 грн, що зафіксовано актом про результати інвентаризації наявних коштів від 20.04.2023.

Враховуючи викладене, своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ТОВ «НоваПей» матеріального збитку на суму 84 841,00 грн. та як наслідок Наказом № 1271-к від 27.04.2023 останнього звільнено із займаної посади, у зв`язку з втратою довір`я на підставі п. 2 ст. 41 КЗпГІ України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що працював касиром пункту надання фінансових послуг на «Новій пошті», 19.04.2023 перед закриттям відділення вирішив заволодіти коштами ТОВ «НоваПей» в сумі 84841 гривень. Щиро розкаявся, просив суворо не карати. Цивільний позов визнав, вказав, що в добровільному порядку відшкодував шкоду у розмірі 50000 гривень.

Представник потерпілого ОСОБА_5 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що цивільний позов підтримує.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке ввірене особі, в умовах воєнного стану.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 4 ст. 191 КК України, у вигляді позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання.

З огляду на те, що тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення не настало, що суттєво зменшує суспільну небезпечність скоєного правопорушення, при цьому обвинувачений щиро розкаявся, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що стимулюватиме його до правомірної поведінки.

У справі представником потерпілого заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з відповідача (обвинуваченого) 31841 гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Оскільки обвинувачений визнав позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 206 ЦПК України позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання, якщо він протягом трьох років не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ТОВ «НоваПей» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «НоваПей» 31841 гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя ОСОБА_1