Рішення № 11288289, 14.09.2010, Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-312/10/0115

Рішення

Іменем України

14 вересня 2010 року

Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Михайлової Л.О.

при секретарі Абдурамановій В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2,

встановив:

Позивач, уточнивши у судовому засіданні позовні вимоги, просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 97104 грн., пеню у розмірі 9920,57 грн., суму у звязку з інфляцією 5340,72 грн. та 3% річних 1460,55 грн., всього 113825 гривень 84 копійки. Свої вимоги мотивує тим, що 14 травня 2008 року нею з відповідачем укладений договір № 019253-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту (у подальшому договір страхування), відповідно до якого застрахований належний їй автомобіль Mitsubishi Golt, держномер НОМЕР_1. Відповідно до п.п.3.2. договору страхова сума становить 97609 гривень. Відповідно до умов пунктів 4.1.2. та 4.1.4 договору відповідач зобовязався здійснити їй як страхувальнику транспортного засобу страхові виплати за умови настання таких страхових випадків як пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб та в разі викрадення (угону) застрахованого транспортного засобу в будь-якому місці в будь-який час доби. Страховий випадок встановлений вироком Сімферопольськогого районного суду від 15.06.2009 року по справі № 1-289/09 відносно ОСОБА_2, засудженого за ст. 289 ч.3 КК України, який здійснив незаконне заволодіння автомобілем та його пошкодження. М атеріальна шкода їй ОСОБА_1, відповідно до вказаного вироку суду та висновку експерта, спричинена у розмірі 127047,69 грн. Відповідач своєчасно повідомлений про настання страхового випадку, однак у порушення умов розділу 7 договору страхування, виплата страхового відшкодування їй досі не здійснена, на її лист від 05.12.2009 на імя відповідача про надання інформації щодо затримання цієї виплати відповіді не отримано. Сума страхового відшкодування за мінусом передбаченої п.п. 4.1.2 договору франшизи складає 97104 грн. Крім цього позивач просить стягнути з відповідача встановлену п. 12.1 договору пеню, застосувавши подвійну облікову ставку НБУ, за 6 місяців прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 9920 грн., відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України врахувати встановлений індекс інфляції та стягнути з відповідача суму у звязку з інфляцією за період прострочення виконання зобовязання з грудня 2009 року по березень 2010 року у сумі 5340, 72 грн., а також 3% річних від простроченої суми по зобовязанню у розмірі 1460,55 грн.

Відповідач позов не визнає. Свої заперечення мотивує тим, що позивачем, як страхувальником за договором страхування не підтверджений факт настання страхового випадку та не доведений розмір збитків, страхова компанія не наполягала на наданні цих документів, оскільки їх надання є обовязком страхувальника, тому прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що позивач була повідомлена листом № 4498 від 23.09.2009 року. Згідно з п.п. 11.1.10 договору, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: збитки виникли через протиправні дії третіх осіб (ст. 185-187, 289 КК України) за умови не обладнання застрахованого ТЗ електронною протиугінною звуковою сигналізацією або багатофункціональним імобілайзером або невиконання страхувальником п.п. 7.2.10.-7.2.12 договору. Відповідно до п.п. 7.2.12. страхувальник зобовязаний виключити доступ третіх осіб до ключів і/або пульта управління сигналізацією, що ОСОБА_1 не виконане, вона залишила ключі від автомобілю без догляду, не виключила доступ до ключів ОСОБА_2, який заволодів автомашиной Mitsubishi Golt, держномер НОМЕР_1 та пошкодив її, тобто позивач не виконала умов п.п. 7.2.12. Позивачем невірно здійснений розрахунок суми страхового відшкодування як різниця між страховою сумою, вказаною у п.п.3.2. договору, та франшизою у розмірі 505 грн. На підставі п.п. 10.6.2 договору у разі відмови страховика задовольнити заяву страхувальника про відмову від прав на застрахований ТЗ (або за відсутності такої заяви), розмір заподіяних збитків дорівнює меншій сумі з: 1) дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання; 2)страхової суми по ТЗ за відрахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання. Розмір франшизи, визначений страхувальником як такий, що дорівнює 505 грн., є також невірним та не відповідає умовам договору, тому що, згідно п.п. 4.1.6 договору франшиза при повної гибелі ТЗ дорівнює 7808,72 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмове пояснення третьої особи, повно і всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 14 травня 2008 року було укладено договір № 019253-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту з ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО», відповідно до якого застрахований належний позивачеві на підставі свідоцтва АКС № 804475 про реєстрацію 29.04.2008 року транспортного засобу автомобіль Mitsubishi Golt 1/3 АТ, рік випуску 2008, держномер НОМЕР_1 (а.с.6-7). Страхова сума по договору становить 97609 гривень, відповідно до п.п.3.2. договору. Пункт 4.1.2. договору передбачає як страховий випадок пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб; викрадення (угон) застрахованого транспортного засобу в будь-якому місці в будь-який час доби передбачений як страховий випадок пунктом 4.1.4 договору. 01.03.2009 року біля 01 години ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного спяніння в домоволодінні № 65 с.Лозове Сімферопольського району, скориставшись тим, що господарі заснули, взяв ключі та незаконно заволодів автомобілем Mitsubishi Golt, що стояв у дворі, та який належав ОСОБА_1, на якому поїхав в сторону с. Пожарське Сімферопольського району, на шляху слідування не впорався з керуванням та скоїв ДТП, пошкодивши автомашину, яка відновленню не підлягає,спричинена потерпілій шкода дорівнюється ринковій вартості автомобілю, яка визначена експертним шляхом і складає 127047,69 грн. Ці обставини встановлені вироком Сімферопольськогого районного суду від 15.06.2009 року по справі № 1-289/09 відносно ОСОБА_2, засудженого за ст. 289 ч.3 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі (а.с. 29).

Пункт 9.1.4 договору страхування вказує, що для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру спричиненого збитку страхувальник зобовязаний надати страховику наступні документи при наявності страхового випадку по ризику, вказаному в п.п. 4.1.2.: довідку РО ГУ про факт скоєння протиправних дій та постанову про порушення (зупинення або про відмову в порушенні) кримінальної справи. 02 березня 2009 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.50-51). ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» також отримані: 02.03.2009 року - пояснення ОСОБА_1 (а.с.52), 24.03.2009 року - довідка відділення ДАІ від 18.03.2009 року про ДТП (а.с.49), 10.08.2009 року - копія вироку суду від 15.06.2009 року (а.с.48), що підтверджується записами на вказаних документах про їхню реєстрацію відповідачем та останнім не заперечується.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальної справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, станом на 10.08.2009 року відповідач мав докази на підтвердження настання страхового випадку, передбаченого п.п. 4.1.2. договору страхування: пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб. Вказаним вироком суду підтверджено не тільки наявність страхового випадку, передбаченого п.п. 4.1.2. договору страхування, а також і розмір матеріальної шкоди, яку зазнала ОСОБА_1, - у сумі 127047,69 грн

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування», здійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку проводиться у передбачений договором строк.

Згідно з умовами розділу 7 договору страхування, відповідач прийняв на себе зобовязання: п.п. 7.1.2. протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, прийняти заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування; п.п.7.1.3. протягом 10 робочих днів (в разі викрадення ТЗ після закінчення попереднього(досудового) слідства, проводимого органами МВС) з моменту отримання від страхувальника всіх необхідних документів, зазначених в р. 9, скласти страховий акт про визнання випадку страховим (не страховим), чи призначити додаткове розслідування, якщо страховик по наявним даним не може прийняти однозначного рішення; п.п. 7.1.4. протягом 5 робочих днів після складання страхового акту, якщо подія буде кваліфікована як «страховий випадок», здійснити виплату страхового відшкодування в порядку, вказаному в р. 10 договору; п.п.7.1.5 при відмові в виплаті страхового відшкодування протягом 3-х робочих днів з моменту складання страхового акту письмово повідомити страхувальнику про причини відмови.

Відповідачем ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО», який вже 10.08.2009 року мав вирок суду від 15.06.2009 року, підтверджуючий настання страхового випадку, передбаченого п.п. 4.1.2. договору страхування, у порушення вищевказаних умов договору страхування, ніяких заходів як щодо оформлення документів для виплати, так і щодо призначення додаткового розслідування не здійснено, також не надано суду доказів своєчасного письмового повідомлення страхувальника про причини відмови у виплаті. У судове засідання представником відповідача надана копія листа ЗАТ СК «ВУСО», нібито направлена на імя ОСОБА_1 23.09.2009 року, вих. № , у якому вказане, що виплата суми страхового відшкодування за страховою подією з її автомобілем не здійснюється, оскільки нею порушений п.п.7.2.12. (виключити доступ третіх осіб до ключів і/або пульта управління сигналізацією). Позивач стверджує, що цього листа від відповідача вона не отримувала, тому 05 грудня 2009 року на імя відповідача надіслала листа про надання інформації щодо затримання виплати страхового відшкодування (а.с.30), який ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31). Доказів отримання ОСОБА_1 вищевказаного листа відповідача від 23.09.2009 року про відмову у виплаті страхового відшкодування у судовому засіданні не добито.

Стаття 9 Закону України «Про страхування» визначає поняття:

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Вимоги позивача, як страхувальника, щодо стягнення з відповідача, як страховика, страхового відшкодування у розмірі 97104 грн. (страхова сума 97609 франшиза 505 грн.) підлягають задоволенню. Страхове відшкодування при цьому не перевищує розмір вказаного вироком суду збитку у сумі 127047,69 грн., якого зазнав страхувальник відповідач по справі ОСОБА_1

Заперечення відповідача щодо невиконання позивачем п.п. 7.2.12. договору страхування - страхувальник зобовязаний виключити доступ третіх осіб до ключів і/або пульта управління сигналізацією необґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Третя особа ОСОБА_2 письмово пояснив суду, що, коли він знаходився на балконі, він побачив через скло як ОСОБА_1 ховала ключі він автомобілю у горщик кухонної шафи, звідкіля потім їх взяв (а.с.90-91). Проти позивача, як власника автомобілю скоєний злочин, передбачений ст. 289 ч.3 КК України, тобто протиправне вилучення всупереч її волі транспортного засобу іншою особою без її вини. Однобічне тлумачення з боку відповідача умови договору про виключення доступу третіх осіб до ключів суперечить чинному кримінальному законодавству, тому що абсолютне виконання цього обовязку неможливо внаслідок протиправних дій, які виходять за межи цивільно-правових відносин і є за своєю суттю надзвичайними. Якщо вважати встановлений в договорі обовязок по виключенню доступу третіх осіб до ключів абсолютним, відповідальність на позивача у цьому випадку також не можу бути покладена, тому що відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Випадок (касус) має місце тоді, коли настає подія, незалежна від волі сторін та за відсутністю вини особи, яка порушила зобовязання. Таким випадком е кримінальний злочин, встановленій вироком суду від 15.06.2009 року.

Стаття 11 ЦПК України у ч.1 передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, тому в имоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9920,57 грн. за 6 місяців прострочення виплати страхового відшкодування, відповідно до п.п. 12.1 договору № 019253-02-01-01 від 14 травня 2008 року добровільного страхування наземного транспорту як майнову відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування, з застосуванням при цьому подвійної облікової ставки НБУ, оскільки встановленій договором її розмір (0,1% від несвоєчасно сплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення) перевищує подвійної облікову ставку НБУ, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на ч.2 ст.11 ЦПК України, суд вважає, що у межах заявлених позивачем вимог підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої до суми боргу, відповідно до встановленого індексу інфляції за період прострочення з грудня 2009 року по березень 2010 року (грудень 2009р. 09%, січень 2010р. -1,8%, лютий 2010 року 1,9%, березень 2010р. 0,9%) грошової суми у розмірі 5340,72 грн. з розрахунку: 97104х(0,9+1,8+1,9+0,9).

Згідно з вищевикладеним, стягненню з відповідача підлягає: страхове відшкодування у розмірі 97104 грн., нарахована до суми боргу відповідно до встановленого індексу інфляції сума у розмірі 5340,72 грн. та пеня у розмірі 9920,57 грн., всього 112365,29 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» 1460,55 грн.- трьох процентів річних від простроченої суми, задоволенню не підлягають, оскільки договором встановлений інший розмір процентів (0,1% від несвоєчасно сплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення), та питання з цього приводу судом розвязане.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 617, 625, ЦК України, Закону України «Про страхування» ,суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (р/р 26501150227691 у Донецькому обласному філіалі АКБ «Укрсоцбанк» МФО 334011, код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 102444, 72 гривні, пеню у сумі 9920,57 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., всього 112485 (сто дванадцять тисяч чотириста вісімдесят пять) гривень 29 копійок, а також на користь держави судовий збір у розмірі 1123,65 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Первомайський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий